Порівняльна характеристика широкого й вузького розуміння

професійної кар’єри (за О. Москаленко [16])

Розуміння кар’єри	Сутнісна характеристика	Основна вимога успішного здійснення	Результат кар’єри
Широке	Професійне просування від вибору до оволодіння професією, потім оволодіння професійною майстерністю, творчістю.	Професійна компетентність	Високий професіоналізм, досягнення визнаного професійного статусу.
Вузьке	Посадове просування, що забезпечує професійне та соціальне самоствердження людини відповідно до рівня її кваліфікації.	Соціальна компетентність	Досягнення соціально визнаних стандартів у професії.

При цьому варто підкреслити, що перераховані блага можуть бути розглянуті як крізь призму суб’єктивності людини, так і з точки зору її середовища (організації професійної сфери, суспільства); оцінені як суто суб’єктивно у формі самовідчуттів, самооцінки досягнень, так і підкріплені визнанням їх у середовищі у вигляді підвищення в посаді, рівня оплати тощо.

Відокремлюють професійну кар’єру, не пов’язану з управлінням іншими працівниками (неспеціалізовану). Даний вид ділової кар’єри характеризується в першу чергу професійним та особистісним зростанням індивіда. А також кар’єру професійну (спеціалізовану) – вид кар’єри, який характеризується тим, що конкретний співробітник у процесі своєї професійної діяльності проходить різні її стадії, однак не змінюючи напрям професійного розвитку [20].

Неспеціалізована професійна кар’єра широко розповсюджена в Японії. Японці притримуються чіткої думки про те, що керівник повинен бути фахівцем, здатним працювати на будь-якій ділянці компанії, а не за якоюсь окремою функцією. Цим японська культура відрізняється, наприклад, від американської. Піднімаючись службовими сходами, людина повинна мати можливість глянути на компанію з різних боків, не затримуючись на одній посаді більш, ніж на три роки. Уважається цілком нормальним, якщо керівники відділів час від часу міняються місцями. У результаті такої політики японський керівник має порівняно значно менший обсяг спеціалізованих знань (які в будь-якому разі втратять свою цінність через 5 років) і одночасно володіє цілісним уявленням про організацію, підкріпленим особистим досвідом [6].

Адміністративна або менеджерська кар’єра характеризується рисою саме управлінської праці – необхідністю управляти іншими працівниками з метою досягнення необхідного результату. Те, що працівник-професіонал робить своїми руками, керівник-професіонал повинен зробити руками інших працівників.

Підприємницька кар’єра поєднує в собі риси професійної й адміністративної кар’єри. Теорія й практика менеджменту свідчать про те, що не всі люди можуть стати успішними бізнесменами. Ця робота на свій страх і ризик вимагає від людини певних психофізіологічних і ділових якостей, найчастіше вроджених. Суто підприємницька кар’єра має на увазі проходження всіх стадій професійної кар’єри в змісті професійного зростання, однак, в сенсі менеджерської кар’єри вона найчастіше формально починається й закінчується посадою керівника головної організації свого бізнесу. У цьому випадку про характер кар’єри підприємця роблять висновки за успішністю його бізнесу [18].

Існує й трохи інша типологія ділової кар’єри, коли виокремлюють тільки професійну й посадову кар’єру. Іноді термін «посадова кар’єра» вживають у значенні «службова кар’єра», тобто просування саме по службі. Службою традиційно вважаються певні види управлінської й розумової праці («білі комірці» – клерки, державні службовці тощо) [18].