2.2. Розвиток професійно важливих ділових якостей і компетенцій майбутніх економістів і підприємців

Досліджуючи проблему розвитку компетенцій і компетентностей майбутніх фахівців, нами було проведено дослідження ціннісних орієнтацій студентів 1-5 курсів (180 студентів 1-5 курсів). Експеримент дав наступні результати: студенти 1 курсу (більш ніж 72%) були впевнені, що служіння суспільству – їх основний шлях на ринку праці; студенти 2 курсу вважали (переважна кількість 65%), що їх основна задача – підняття власної сім’ї на більш високий щабель матеріального рівня; студенти 3 курсу назвали стабільність й надійність роботи запорукою від труднощів в особистому житті; студенти 4 курсу вважали (більшість 62%) головними якостями для успіху на ринку праці автономність і завзятість, студенти 5 курсу (більшість 77%) вважали кар’єру молодого фахівця на вітчизняному ринку праці нестабільною: «молодий фахівець, приходячи на ринок праці, не володіє необхідним комплексом компетентностей», «на економічному ринку відсутня робота за профілем», «відсутні умови для самореалізації» тощо.

Узагальнюючи відповіді студентів, можна стверджувати, що для студентів 1 курсу важливою є праця на благо суспільства. Це характеризує їх як відповідальних членів суспільства. Студенти 2 курсу в першу чергу хотіли б задовольнити потреби сім’ї й особисті, але не мали уявлення про складнощі на ринку праці. Студенти З курсу вже мають уявлення про труднощі при працевлаштуванні на ринку і вважають за необхідне підкреслити, що головний фактор для молодого фахівця – «стабільність» і «надійність» роботи. 4 курс головним ціннісним орієнтиром молодого спеціаліста назвав завзятість, автономність (але ніхто не підкреслив при цьому необхідність постійного й максимального професійного самовдосконалення). Студенти 5 курсу вже мали певний досвід в умовах ринку праці і знайомі з вимогами до фахівців. Все це сформувало у майбутніх спеціалістів відчуття недостатньої компетентності, коли навчання майже завершене, а професійних знань недостатньо.

Вище зазначене свідчить про необхідність вчасного формування у студентів в межах навчального процесу ВНЗ концепції «Хочу-Можу», відповідності досягнень і потреб у майбутніх фахівців. Розвиваючи необхідні якості особистості й професійні компетентності, треба з перших курсів готувати молодих фахівців до швидко зростаючих вимог ринку праці та необхідності постійного самовдосконалення і підтримання високої конкурентоспроможності.

Отже, сьогодні одним із перших завдань системи професійної освіти є формування конкурентоспроможного фахівця, який має високий рівень професійної компетентності.

Процес підготовки сучасного фахівця має визначатися стратегічними напрямками розвитку світової освіти [13]. Так, у доповіді заступника директора Департаменту освіти, культури і спорту Ради Європи М. Стобарта окреслено 5 ключових компетенцій:

1) політичні й соціальні компетенції, такі, як здатність брати на себе відповідальність, брати участь у спільному прийнятті рішень, регулювати конфлікти ненасильницьким шляхом, брати участь у функціонуванні та в поліпшенні демократичних інститутів;

2) компетенції, що стосуються життя в суспільстві, які повинні перешкоджати виникненню расизму або ксенофобії. Освіта повинна озброїти молодь такими міжкультурними компетенціями, як повага один до одного, здатність жити з людьми інших культур, мов, релігій;

3) компетенції, що стосуються володіння усним і письмовим спілкуванням. Вони настільки важливі в роботі та суспільному житті, що тим, хто ними не володіє, загрожує виключення із суспільства. До цієї групи компетенцій належить володіння декількома мовами, значення якого все більше зростає;

4) компетенції, пов’язані з виникненням інформаційного суспільства. До них належать: володіння новими технологіями, уміння їх застосовувати, розуміти їх сильні і слабкі сторони, здатність критично осмислювати інформацію та рекламу, яку поширюють ЗМІ;

5) здатність навчатися протягом життя як основа безперервної підготовки у професійному плані, а також в особистому й суспільному житті.

У проекті «Tuning Educational Structures in Europe» [14] «Розбудова освітніх структур у Європі» на основі головних цілей загальної освіти, соціального досвіду та досвіду особистості, а також основних видів діяльності учнів (студентів) визначено перелік ключових освітніх компетенцій, що дозволять опанувати соціальний досвід, здобути навички життя і практичної діяльності в сучасному суспільстві. За робочою класифікацією вони були розділені на три категорії: інструментальні, міжособистісні й системні.

Інструментальні – включають когнітивні здібності, здатність розуміти й використовувати ідеї; методологічні, здатність розумно управляти навколишнім середовищем, організовувати час, розробляти стратегії навчання, приймати рішення і розв’язувати проблеми; технологічні вміння, уміння використовувати техніку, комп’ютерні навички і здатність інформаційного керування; лінгвістичні вміння, комунікативні компетенції. Конкретизований набір включає: здатність до аналізу й синтезу; здатність до організації і планування; базові загальні знання; базові знання за професією; комунікативні навички рідною мовою; елементарні комп’ютерні навички; здатність отримувати й аналізувати інформацію із різних джерел; здатність вирішувати проблеми; здатність приймати рішення.

Індивідуальні здібності, пов’язані з умінням виражати почуття й відносини, критичним осмисленням і здатністю до самокритики, а також соціальні навички, пов’язані з процесами соціальної взаємодії та співробітництва, умінням працювати у групах, брати соціальні й етичні зобов’язання. Набір міжособистісних навичок включає: здатність до критики й самокритики; здатність працювати в команді; міжособистісні навички; здатність працювати в міждисциплінарній команді; здатність сприймати міжкультурні розходження; здатність працювати у міжнародному контексті; прихильність до етичних цінностей.

Системні компетенції включають: здатність застосовувати знання на практиці; дослідницькі здібності; здатність до навчання; до адаптації в нових ситуаціях; здатність до генерації нових ідей (творчості); здатність до лідерства; розуміння культур і звичаїв інших країн; здатність працювати автономно; до розробки і керування проектами; здатність до ініціативи і підприємництва; відповідальність за якість; воля до успіху.

Професійна компетентність майбутнього фахівця розвивається на базі теоретичних знань та практичних вмінь, чітко виражених особистісних якостей та життєвого досвіду. Все це й формує готовність фахівця до виконання професійних обов’язків та забезпечує високий рівень його самоорганізації й конкурентоспроможності на ринку праці.

Змістом діяльності економіста може бути здійснення економічного аналізу господарської діяльності організації, розробка заходів щодо забезпечення режиму економії, підвищення ефективності робіт, виявлення резервів, попередження збитків і непродуктивних витрат, більш раціональне використання усіх видів ресурсів. Фахівець-економіст виконує розрахунки матеріальних, трудових і фінансових витрат, необхідних для здійснення робіт (послуг), здійснює дослідження і розробки в освоєнні нової техніки й технології.

Майбутній економіст має бути підготовленим до виконання професійних функцій за одним із видів економічної діяльності відповідно до «Державного класифікатора видів економічної діяльності ДК 009-96», затвердженого наказом Держстандарту України від 22.10.96 р. за № 441: діяльність у сфері інформатизації; дослідження та розробки; послуги, що надаються переважно юридичним особам; здавання під найм без обслуговуючого персоналу; державне управління загального характеру в економічній та соціальній галузі; діяльність, віднесена до компетенції держави; оптова торгівля і посередництво у торгівлі; спеціалізована роздрібна торгівля комп’ютерами, стандартним програмним забезпеченням та пристроями для зняття інформації із каналів зв’язку; громадська діяльність; фінансова діяльність; операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам; державне управління; колективні, громадські та особисті послуги [16].

Відповідно до первинних посад, які може обіймати економіст, він підготовлений виконувати наступні функції:

• обліково-аналітичну, організаційну, контрольну, експлуатаційно-технологічну, інформаційну, планову, фахівець-економіст повинен мати здібності до розв’язання проблем і завдань соціальної діяльності, зокрема: організовувати власну діяльність; здійснювати саморегулювання поведінки та вести здоровий спосіб життя;

• проводити соціологічні дослідження, враховувати суспільні відносини та політичні переконання в процесі діяльності;

• здійснювати ефективне ділове спілкування;

• враховувати основні економічні закони в процесі професійної діяльності, враховувати правові засади у професійній діяльності;

• враховувати процеси соціально-політичної історії України у професійній діяльності;

• враховувати моральні переконання та смакові уподобання у процесі безпечної та ефективної діяльності;

• застосовувати закони формальної логіки у процесі інтелектуальної діяльності;

• забезпечувати екологічно збалансовану діяльність;

• здійснювати екологічний аналіз заходів (інновацій) у галузі діяльності;

• забезпечувати необхідний рівень індивідуальної безпеки в разі виникнення типових небезпечних ситуацій;

• орієнтуватися в сучасних концепціях наукових знань;

• орієнтуватися в історичному спадку економічних шкіл і теорій.

Наведемо приклади моделей компетенцій світових стандартів (базові типи компетенцій) [16].

Модель SHL (міжнародні стандарти керування – фахівець, менеджер, керівник групи) виділяє наступні типи компетенцій:

- підприємницькі якості (бізнес, творчий підхід, рішучість, стратегія);

- якості керівника (лідерство, планування й організація, орієнтація на якість, переконливість);

- професійні якості (спеціальні знання, аналіз і вирішення проблем, усна й письмова комунікація);

- особисті якості (міжособистісне розуміння, гнучкість, стабільність, особиста мотивація).

Модель S. Whiddett & S. Hoolyforde (розробка моделі компетенцій на матеріалах компанії) виділяє такі типи компетенцій: розвиток бізнесу (особистий розвиток, генерування й обґрунтування ідей); досягнення результатів (планування, чіткість менеджменту, постановка цілей); аналіз – робота з інформацією (аналіз і прийняття рішень); люди (робота в команді, вплив, керування відносинами).

Модель Society for Human Resource Management (модель для керування колективом) виділяє наступні типи компетенцій: знання бізнесу; персональна дієздатність; стратегічний внесок; практичні навички та володіння технологіями менеджменту.

Модель «Корпоративні фінансові технології» виділяє такі типи компетенцій: системне мислення; прийняття рішень; орієнтація на результат; аналітичні здібності; креативність; гнучкість, швидка й адекватна реакція; здібності до навчання; організаторський талант; делегування повноважень; уміння планувати час; управляти проектами; працювати в команді; переконувати, відстоювати думку; уміння слухати інших, підтримувати зворотний зв’язок; навички проведення презентацій і переговорів; здатність ретранслювати знання й навички.

Отже, фахівець економіст чи підприємець як цілісна особистість повинен мати комплекс спеціальних і загальнолюдських якостей. Компетентність фахівця не обмежується суто професійними рамками; розвинена особистість має володіти всіма головними компетентностями. Аналіз моделей та освітньо-кваліфікаційної характеристики свідчить, що модель компетентності економіста, підприємця повинна складатися із багатьох компонентів: фахового, інтелектуального, творчого, морального, комунікативного, інформаційного, вольового.

Для підтвердження особистого нахилу до підприємницької діяльності можна використати тестові завдання «Здатність до підприємницької діяльності» та «Чи можна вважати Вас активною людиною і потенційним підприємцем?»

1. Чи поводитесь Ви наодинці однаково й коли за Вами спостерігають?

2. Чи вважаєте Ви себе здатним стати головою сім`ї?

3. Чи вважаєте Ви хитрість хорошою і корисною рисою?

4. Чи можете Ви розпочати розмову на вулиці з незнайомою людиною?

5. Чи знаєте Ви, який колір сьогодні в моді?

6. Чи їдете в транспорті без квитка, якщо забули вдома проїзний?

7. Чи заздрите успіху Ваших знайомих?

8. Чи звертаєтесь на «Ви» до Ваших старших за віком родичів?

9. Чи здатні Ви усно швидко обчислити скільки буде 3% від 3%?

10. Чи приходите вчасно у кіно?

11. Чи приходите вчасно на побачення?

12. Чи вважаєте за потрібне давати «чайові»?

13. Переживаєте, якщо Вас обрахували на 1 грн?

14. Чи пам’ятаєте дату народження свого вчителя?

15. Чи сідаєте у міському транспорті на будь-яке вільне місце?

16. Чи сідаєте в таксі тільки на заднє сидіння?

17. Чи любите робити записи у книгу скарг?

18. Чи вважаєте, що завжди достатньо лише одного попередження?

19. Чи знаєте, які грошові одиниці існували в Стародавньому Римі?

20. Чи зможете залишити валізу на вокзалі під наглядом зовсім незнайомої людини?

Повністю позитивна відповідь на кожне запитання дає 10 балів, повністю негативна – 0 балів. Проміжні відповіді оцінюються «на око» між 0 і 10 балами. Наприклад, якщо Ви з 10 своїх вчителів пам’ятаєте дату народження лише одного, відповідь – 1 бал. Якщо відповідь на яке – не будь питання для Вас є складною – 5 балів. Склавши всі Ваші бали, Ви звертаєтесь до ключа тесту.

КЛЮЧ ДО ТЕСТУ

120 – 200 балів – Ви вроджений бізнесмен. Якщо ви отримали ці бали в результаті підглядування у відповіді, вирахуйте 80 балів і орієнтуйтесь на новий результат.

110 – 119 балів – Ви володієте не всіма потрібними якостями бізнесмена, але у Вас є реальні шанси досягти успіху в бізнесі; деяку допомогу при цьому вам нададуть роздуми про причини втрати балів.

50 – 90 балів – видно, в бізнесмени Вам не вибитись, але судячи з усього, Ви правдива, порядна людина, у вас непоганий характер, так що не все втрачено в житті.

Кожен студент підраховує бали, отримані ним під час тестування і виявляються групи студентів по кожній градації здатності до підприємницької діяльності.