Супровідний лист

Супровідний лист містить вступну та основну частини. Вступна частина повинна розкривати мету листа (тим більше, що лист буває не тільки супровідним до резюме, але й, як вище зазначалося, самостійним інформаційним документом).

Початок листа має викликати бажання дочитати його до кінця і подивитися додаток, яким виступає резюме чи коротка автобіографія.

З цією метою краще продемонструвати свої знання про фірму («читав в періодичній пресі «Економіка» про ваші успіхи вашого підприємства…», «чув по радіо ...», «бачив по телебаченню...», «ми з вами зустрічалися на симпозіумі, ваша промова...»).

Основна ваша задача на початку листа – здивувати й зацікавити!

Основна частина листа містить, як правило, два-три абзаци. В цій частині ви маєте:

• пояснити ситуацію (працюю; ні; шукаю нову роботу; є тимчасова робота; хочу змінити профіль роботи; хочу якнайповніше реалізувати свої можливості...);

• яка саме робота, посада потрібна вам і чому;

• привернути увагу до певних пунктів резюме чи додати до них щось, що зацікавить та змусить прочитати і саме резюме, у випадку необхідності роз’яснити негативні фрагменти резюме;

• акцентувати увагу читача на неординарних якостях своєї особистості, які можуть стати у нагоді для даної роботи.

У листі слід підкреслити не те, що бажаєте й що просите, а те, що пропонуєте й чим можете бути корисним. Питання заробітної плати необхідно визначати пізніше, під час безпосереднього прийому на роботу.

Приклади супровідного листа:

• «…3 великою увагою слідкую за успіхами вашої компанії у сфері машинобудування в нашому місті. Володіючи значним досвідом і стажем роботи комплектувальника корпусів, працював на підприємстві «…» і «…». В результаті реструктуризації та скорочення штатів, вимушений шукати місце за фахом, дозволив собі адресувати вам цього листа, приклавши до нього резюме, з метою отримати роботу на вашому підприємстві».

• «Пишу вам цього листа у відповідь на ваше оголошення про прийом на роботу, опубліковане в газеті «…». Уже впродовж кількох років робота вашої компанії привертає мою увагу. Маю багаторічний досвід роботи за фахом… Нині у зв’язку з сімейними обставинами й переїздом маю намір отримати роботу за фахом. Вважаю, що мій досвід у даній сфері може знадобитися».

• «З великою увагою прочитала Ваше оголошення в рекламному виданні «Бізнес », з якого довідалася про плани розвитку Вашої компанії та про роботу, яку Ви маєте намір проводити у сфері навчання програмному забезпеченню. Мені здається, що я могла б принести значну користь вашій компанії на посаді, про яку йдеться в зазначеному оголошенні».

• Як ви довідаєтеся з доданого до цього листа резюме, на даний момент я працюю в Центрі інформаційних технологій при Міськдержадміністрації, де керую колективом з десяти осіб, зайнятих навчанням представників адміністрації і бізнесу. Робота, запропонована у Вашому оголошенні, особливо зацікавила мене розмаїттям програмних продуктів, за якими передбачається навчання клієнтів. Вважаю, що можу віднести себе до «комп’ютерних фанатів», оскільки добре знайома зі всіма основними прикладними програмами, використовуваними в бізнесі, які ви пропонуєте клієнтам з одночасною можливістю навчання їх настроюванню та використанню. Я розумію, з якими труднощами стикаються люди, набагато менше підготовлені, аніж я, за необхідності вперше освоювати подібні прикладні програми. Рада буду зустрітися з вами особисто чи поговорити по телефону. В будь-якому випадку вдячна Вам за час, який Ви приділили моєму листу, і виявлений до нього інтерес. Резюме додаю. Сподіваюся на відповідь з Вашого боку. З повагою…».

Поведінка, проблемні питання під час інтерв’ю наведено в додатку Д.

Досліджуючи проблему розвитку компетентностей майбутніх фахівців економічного профілю і процес працевлаштування їх на ринку праці, слід визначити необхідність розвитку професійно-важливих рис характеру для молодих фахівців.

Сучасні психологи стверджують, що головним стимулом життя людини є чотири напрямки:

• перший – прагнення до максимального виживання самої себе. Мета об’єднує людину й навколишнє середовище, а також прагнення до творчості;

• другий – прагнення людини до продовження роду, продовження загальнолюдської культури і благополуччя дітей;

• третій – прагнення до виживання групи людей «зграї»;

• четвертий – характеризує прагнення людини до виживання усього людства. Це бажання відчувати себе частиною суспільства, усвідомлено творити, формувати особисті цілі й реалізовуватися у певному виді діяльності заради добробуту.

Однією з умов людського добробуту є робота, діяльність, що надає людині реалізовуватися протягом життя. Одночасно необхідно орієнтуватися у стані свого здоров’я, враховувати особливості свого характеру.

Характер людини − це індивідуально-своєрідне поєднання суттєвих властивостей і особливостей особистості, що проявляються в поведінці, вчинках, діяльності.

Характер людини складається із співвідношення багатьох якостей або рис, які, як правило, утворюють протилежні пари (позитив/негатив) і поділяються на чотири групи:

• Риси характеру, що виражають ставлення особистості до діяльності, до праці, навчання: працелюбність − лінь, ініціативність − консервативність, добросовісність − безвідповідальність, наполегливість − безвілля.

• Риси характеру, що виражають ставлення особистості до інших людей, до суспільства: товариськість − замкнутість, тактовність − безтактність, правдивість − брехливість, ввічливість − грубість, чуйність − жорстокість, щирість − лицемірство, доброзичливість − заздрість, турботливість − байдужість.

• Риси характеру, що виражають ставлення особистості до себе: самокритичність − некритичність, вимогливість − невимогливість, скромність − хвалькуватість, почуття гідності − самолюбство, егоїзм − альтруїзм (безкорисливе прагнення до діяльності на благо інших).

• Риси характеру, що виражають ставлення особистості до речей: акуратність − неохайність, економність − марнотратство, щедрість − скупість.

За визначеністю характери людей бувають з яскраво вираженими рисами (однією або декількома) (наприклад, горда людина або ввічлива і т. ін. означає, що зазначена риса домінує над всіма іншими) і без визначеності, коли жодна з рис особливо не виділяється (у цьому випадку кажуть «невизначений характер»).

За цілісністю характери людей поділяються на цілісний, в якому відсутні протилежні риси, і суперечливий, в якому наявні несумісні риси. Люди з цілісним характером відрізняються єдністю думок та почуттів, цілей та способів діяльності, переконань, поглядів та вчинків. Навпаки, для людей із суперечливим характером властивий розлад між думками та почуттями, між переконаннями та вчинками і т. ін.

За силою розвитку вольових якостей розділяють: сильні і слабкі характери. Якщо рисами сильного характеру є цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, витримка, мужність, сміливість, то рисами людей безхарактерних є нерішучість, боягузтво, невпевненість тощо.

Характер проявляється у ставленні до власної діяльності − активному, цілеспрямованому, нерішучому і т. ін. Разом з тим, якщо говорять про характер, то називають його сильним, твердим, м’яким, тяжким, поганим, настирливим. Однак характер нічого не говорить про соціальну цінність людини: холерик, який має складний характер, може наслідувати величні цілі, а м’який і поступливий сангвінік виявитися негідником.

Вважається, що здатність особистості до вибору професії пов’язана зі здатністю до прийняття рішення, з усвідомленням професійної мети та способів її досягнення через професійне самовизначення, тому вибір професії – це вольовий акт.

Необхідно дослідити свою вольову організацію і порівняти свої вольові якості з тими, які висуває обрана тобою професія. Ті вольові якості, що недостатньо розвинуті у людини, їй потрібно систематично виховувати в собі.

Психологам вдалося виділити основні риси, властиві мисленню талановитих людей. Це продуктивність, оригінальність, допитливість, мужність.

Продуктивність – це кількість нових ідей, що виникають у людини, здатність швидко переключатися з однієї думки на іншу і використовувати отриману інформацію в різних контекстах.

Оригінальність – це здатність до генерації нестандартних ідей, що виявляється в парадоксальних, несподіваних рішеннях, а також у вираженні отриманих результатів в неординарною формі.

Допитливість – це інтерес до всього нового і здатність дивуватися. Мислення починається з питань. Усі відкриття зроблені завдяки питанням «Як?» і «Чому?»

Мужність – здатність приймати рішення в ситуації невизначеності, не боятися власних висновків і довести їх до кінця, ризикуючи особистим успіхом та репутацією. У кожної людини переважає певний тип мислення. Тип мислення – це індивідуальний спосіб перетворення інформації.

Скориставшись методикою «Тип мислення» можна дізнатися про власні особливості й прогнозувати успішність у певних видах професійної діяльності.

1. Предметно-дієве мислення властиве людям справи. Про них зазвичай говорять: «Золоті руки!» Вони краще засвоюють інформацію через рухи. Вони володіють хорошою координацією рухів. Їхніми руками створений весь навколишній предметний світ. Вони водять машини, стоять біля верстатів, збирають комп’ютери. Без них неможливо реалізувати найблискучішу ідею. Цим мисленням володіють і багато видатних спортсменів, танцюристів.

2. Абстрактно-символічним мисленням володіють багато людей науки – фізики-теоретики, математики, економісти, програмісти, аналітики. Люди з таким типом мислення можуть засвоювати інформацію за допомогою математичних кодів, формул і операцій, які не можна ні помацати, ні уявити. Завдяки особливостям такого мислення на основі гіпотез зроблено багато винаходів у всіх областях науки.

3. Словесно-логічне мислення відрізняє людей з яскраво вираженим вербальним інтелектом (від лат. Verbalis – словесний). Завдяки розвиненому словесно-логічному мисленню учений, викладач, перекладач, письменник, філолог, журналіст можуть сформулювати свої думки і донести їх до людей. Це вміння необхідне керівникам, політикам і громадським діячам.

4. Наочно-образне мислення мають люди з художнім складом розуму, які можуть представити і те, що було, і те, що буде, і те, чого ніколи не було і не буде – художники, поети, письменники, режисери. Архітектор, конструктор, дизайнер, художник, режисер повинні володіти розвиненим наочно-образним мисленням.

В чистому вигляді ці типи мислення зустрічаються рідко. У більшості людей переважає один або два типи мислення. Для багатьох професій необхідне поєднання різних типів мислення, наприклад, для психолога. Таке мислення називають синтетичним.

5. Креативність – це здатність мислити творчо, знаходити нестандартні рішення, задачі. Креативністю може володіти людина з будь-яким типом мислення. Це рідкісна і нічим не замінна якість, що відрізняє талановитих і успішних людей в будь-якій сфері діяльності.

На думку американського дослідника Коена, ніколи людина навіть близько не підходить до кордонів своїх можливостей, а мозок зазвичай використовує лише незначну частину своєї потужності. Психологи висловлюють думку, що можливості людей, яких ми називаємо геніями, – не аномалія, а норма. Завдання полягає в тому, щоб «звільнити» мислення кожного і використовувати величезний потенціал, даний нам природою.

Мислення – важка робота. Для її виконання необхідні організованість, добре розвинені увага і пам’ять, спостережливість, працездатність. При масі в 2% від нашого тіла мозок споживає 15% усієї вироблюваної енергії. На успішність виконання інтелектуальних завдань впливає емоційний стан, стан здоров’я, умови роботи. Тому інтелектуальні тести необхідно виконувати в спокійній обстановці і хорошому настрої.