
- •2. Законодавство, що визначає правовий режим земель житлової та громадської забудови
- •3 Особливості правового режиму земель житлової та громадської забудови
- •4. Землі населених пунктів: поняття та види
- •5. Зонування земель населених пунктів
- •6. Містобудування. Містобудівна документація
- •7. Генеральний план населеного пункту.
- •8. Правові форми використання земель житлової та громадської забудови
- •9. Правове регулювання забудови населених пунктів
- •10. Правовий режим земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва.
- •11. Правовий режим земельних ділянок житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів.
- •12. Правовий режим земельних ділянок багатоквартирних жилих будинків.
- •13.Поняття та склад земель природно-заповідного фонду
- •14. Порядок створення й оголошення територій об'єктів природно-заповідного фонду(пзф)
- •16. Особливості правового регулювання, охорони та використання земель, зайнятих:
- •17. Землі іншого природоохоронного значення та особливості їх правового режиму
- •18.Поняття та склад земель рекреаційного призначення
- •19. Особливості правового режиму земель рекреаційного призначення
- •20. Поняття та склад земель оздоровчого призначення.
- •21. Особливості правового режиму земель оздоровчого призначення
- •22. Округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів
- •23. Особливості використання земель оздоровчого призначення
- •24. Поняття та склад земель історико-культурного призначення
- •25. Правові форми використання земель історико-культурного призначення
- •26.Правові форми та методи охорони земель історико-культурного призначення
- •27Охоронювані археологічні території та їх правовий режим.
- •28 Статус територій, пов’язаних з охороною культурної спадщини. Стаття 34. Статус територій, пов'язаних з охороною культурної спадщини
- •29. Поняття та склад земель лісогосподарського призначення
- •30.Особливості правового режиму земель лісогосподарського призначення.
- •32 Право користування землями лісогосподарського призначення.
- •33 Особливості управління в галузі використання та охорони земель лісогосподарського призначення
- •34 Особливості правової охорони земель лісогосподарського призначення.
- •35 Юридична відповідальність за порушення правового режиму земель лісогосподарського призначення.
- •36.Поняття та склад земель водного фонду.
- •37.Особливості правового режиму земель водного фонду
- •38.Право власності на землі водного фонду
- •39.Право користування землями водного фонду та його види
- •40.Особливості управління в галузі використання та охорони земель водного фонду.
23. Особливості використання земель оздоровчого призначення
Стаття 47. Визначення земель оздоровчого призначення
До земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.
Стаття 48. Обмеження діяльності на землях оздоровчого призначення
1. На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель.
2. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони.
3. У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.
Стаття 49. Використання земель оздоровчого призначення
1. Землі оздоровчого призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
2. Порядок використання земель оздоровчого призначення визначається законом.
+ див. питання 21.
24. Поняття та склад земель історико-культурного призначення
Поняття та склад земель історико-культурного призначення
ЗКУ визначає поняття земель історико-культурного призначення через їх склад. Згідно зі ст.53 ЗКУ,«1. До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.»
Це положення повністю дублюється у ч.1 ст.34 ЗУ «Про охорону культурної спадщини». Слід мати на увазі, що, відповідно до ст.13 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», «статус пам ' ятки» об ' єкт культурної спадщини отримує лише після його занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Узагальнюючи наведені положення, на наш погляд, землі історико-культурного призначення можна визначити як земельні ділянки, на яких розташовані об ' єкти, включені до Державного реєстру нерухомих пам ' яток України .
Землі історико-культурного призначення займають 43,7 тис.га, на яких під охороною держави перебуває понад 140 тис. об ' єктів нерухомих пам ' яток культурної спадщини. 1
Класифікація земель історико-культурного призначення може бути проведена відповідно до класифікації об ' єктів культурної спадщини, наведеної у ст.2 ЗУ «Про охорону культурної спадщини»:
«1. За типами об'єкти культурної спадщини поділяються на:
-споруди (витвори) - твори архітектури та інженерного мистецтва, твори монументальної скульптури та монументального малярства, археологічні об'єкти, печери з наявними свідченнями життєдіяльності людини, будівлі або приміщення в них, що зберегли автентичні свідчення про визначні історичні події, життя та діяльність відомих осіб;
комплекси (ансамблі) - топографічно визначені сукупності окремих або поєднаних між собою об'єктів культурної спадщини;
-визначні місця - зони або ландшафти, природно-антропогенні витвори, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.
2. За видами об'єкти культурної спадщини поділяються на:
-археологічні - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації;
-історичні - будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів;
-об'єкти монументального мистецтва - твори образотворчого мистецтва: як самостійні (окремі), так і ті, що пов'язані з архітектурними, археологічними чи іншими пам'ятками або з утворюваними ними комплексами (ансамблями);
-об'єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів;
-об'єкти містобудування - історично сформовані центри населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) із збереженою планувальною і просторовою структурою та історичною забудовою, у тому числі поєднаною з ландшафтом, залишки давнього розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних ідей;
об'єкти садово-паркового мистецтва - поєднання паркового будівництва з природними або створеними людиною ландшафтами;
-ландшафтні - природні території, які мають історичну цінність;
-об'єкти науки і техніки - унікальні промислові, виробничі, науково-виробничі, інженерні, інженерно-транспортні, видобувні об'єкти, що визначають рівень розвитку науки і техніки певної епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей.»