- •2. Законодавство, що визначає правовий режим земель житлової та громадської забудови
- •3 Особливості правового режиму земель житлової та громадської забудови
- •4. Землі населених пунктів: поняття та види
- •5. Зонування земель населених пунктів
- •6. Містобудування. Містобудівна документація
- •7. Генеральний план населеного пункту.
- •8. Правові форми використання земель житлової та громадської забудови
- •9. Правове регулювання забудови населених пунктів
- •10. Правовий режим земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва.
- •11. Правовий режим земельних ділянок житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів.
- •12. Правовий режим земельних ділянок багатоквартирних жилих будинків.
- •13.Поняття та склад земель природно-заповідного фонду
- •14. Порядок створення й оголошення територій об'єктів природно-заповідного фонду(пзф)
- •16. Особливості правового регулювання, охорони та використання земель, зайнятих:
- •17. Землі іншого природоохоронного значення та особливості їх правового режиму
- •18.Поняття та склад земель рекреаційного призначення
- •19. Особливості правового режиму земель рекреаційного призначення
- •20. Поняття та склад земель оздоровчого призначення.
- •21. Особливості правового режиму земель оздоровчого призначення
- •22. Округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів
- •23. Особливості використання земель оздоровчого призначення
- •24. Поняття та склад земель історико-культурного призначення
- •25. Правові форми використання земель історико-культурного призначення
- •26.Правові форми та методи охорони земель історико-культурного призначення
- •27Охоронювані археологічні території та їх правовий режим.
- •28 Статус територій, пов’язаних з охороною культурної спадщини. Стаття 34. Статус територій, пов'язаних з охороною культурної спадщини
- •29. Поняття та склад земель лісогосподарського призначення
- •30.Особливості правового режиму земель лісогосподарського призначення.
- •32 Право користування землями лісогосподарського призначення.
- •33 Особливості управління в галузі використання та охорони земель лісогосподарського призначення
- •34 Особливості правової охорони земель лісогосподарського призначення.
- •35 Юридична відповідальність за порушення правового режиму земель лісогосподарського призначення.
- •36.Поняття та склад земель водного фонду.
- •37.Особливості правового режиму земель водного фонду
- •38.Право власності на землі водного фонду
- •39.Право користування землями водного фонду та його види
- •40.Особливості управління в галузі використання та охорони земель водного фонду.
20. Поняття та склад земель оздоровчого призначення.
Стаття 47. Визначення земель оздоровчого призначення (ЗКУ)
До земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.
Дане визначення слід розуміти звужено, адже «природні лікувальні властивості, що використовуються для профілактики захворювань і лікування людей», у тій чи іншій мірі має переважна більшість земель. Землями ж оздоровчого призначення на сьогодні все-таки прийнято вважати лише ті, які в установленому порядку оголошені курортами (це випливає із визначення курорту, вміщеного у ст. 1 ЗУ «Про курорти»).
Ю. С. Петлюк пропонує визначати землі оздоровчого призначення як «землі курортів та лікувально-оздоровчі місцевості, що містять природні ресурси, які мають лікувальні властивості та використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань, лікування та медичної реабілітації людей».
На наш погляд, до земель оздоровчого призначення також можна віднести землі, зайняті водними об´єктами, віднесеними до категорії лікувальних, що знаходяться поза межами курортів. Перелік лікувальних водних об´єктів на підставі ст. 62 ВКУ затверджений ПКМ від 11.12.1996 № 1499 «Про затвердження переліку водних об´єктів, що відносяться до категорії лікувальних». Згідно зі ст. 63 ВКУ, такі об´єкти «використовуються виключно у лікувальних і оздоровчих цілях». Між тим, питання про режим земель під згаданими об´єктами поки що не отримало однозначного законодавчого і навіть доктринального вирішення.
21. Особливості правового режиму земель оздоровчого призначення
До таких особливостей можна віднести:
1. Особливості, що безпосередньо випливають із цільового призначення. На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель (ч.1 ст.48 ЗКУ). Більш детальний перелік обмежень та заборон вміщений у ст.ст.31-33 ЗУ «Про курорти», які визначають правовий режим різних зон округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони курорту:
Безпосереднє відношення до визначення правового режиму земель оздоровчого призначення також мають положення законодавства, що стосуються режиму територій оздоровчих закладів, напр., Державні санітарні правила розміщення, улаштування та експлуатації оздоровчих закладів, затверджені наказом МОЗ України від 19.06.1996 №172.
2.Особливий порядок оголошення місцевостей курортами (ст.ст.7-11 ЗУ «Про курорти»). Рішення про оголошення місцевості курортом приймає ВРУ за поданням КМУ (щодо курортних територій державного значення) або ради обласного рівня, Верховна Рада АРК за поданням державних адміністрацій обласного рівня, РМ АРК. Оголошенню передує достатньо складна процедура, що включає подання клопотання, його розгляд, погодження та експертизу;
3. Обмеження на приватизацію санаторно-курортних закладів, а отже, і земельних ділянок, на яких такі заклади розташовані (ст.26 ЗУ «Про курорти», ст.ст.83-84 ЗКУ);
4.Зонування території курортів (див. вище);
5.Пільговий режим оподаткування земельним податком земель оздоровчого призначення. Земельні ділянки деяких санаторно-курортних закладів звільняються від земельного податку (пп.282.1.4, 282.1.6 ПКУ). З іншого боку, землі курортних населених пунктів оподатковуються за спеціальними, більш високими, ставками (п.275.2 ПКУ); у разі використання земель оздоровчого призначення не за цільовим призначенням оподаткування здійснюється за підвищеними ставками (п.275.2 ПКУ).