4. Ринок як мікроекономічна модель

Ринок — форма організації суспільного виробництва, яка забезпечує взаємодію виробництвом та споживанням через механізм цін.

Ринковий зв'язок, що встановлюється між продавцем і покупцем, має деякі відмінні риси:

- рівноправне становище учасників. Це означає, що ні продавець, ні покупець не повинен мати можливостей позаекономічного примусу контрагента до вступу у відносини обміну. Звичайно, це не виключає монопольного становища когось із учасників ринкового зв'язку, але у цьому випадку примус буде мати економічний характер;

- використання принципу економічного зиску як основного критерію доцільності вступу у ринковий зв'язок. Основні правила, якими керуються учасники обміну, такі: 1) обмін має приносити зиск; 2) кожен намагається здійснити угоду з максимальним зиском для себе; 3) краще здійснити угоду з меншим зиском, ніж взагалі відмовитися від неї;

- повна економічна відповідальність учасників за свої дії. Якщо свобода – це один бік ринкового становища суб'єкта, то повна самовідповідальність – інший. Коли економічний суб'єкт обирає контрагента без примусу, за власною волею, то, звичайно, сам має відповідати за свій вибір.

Суб’єкти ринку: виробники і споживачі товарної продукції, комерційні агенти, брокери, дилери, тобто ті особи, що діють на правах фізичних та юридичних осіб.

Об’єкти ринку: всі блага та послуги, з приводу яких виникають ринкові відносини.

Умови функціонування ринку:

- економічна самостійність господарюючих суб’єктів;

- вільне ціноутворення;

- достатня кількість суб’єктів на ринку;

- відсутність жорсткого режиму адміністративного впливу;

- повнота та доступ до інформації про ринок усіх суб’єктів економічної діяльності.

Функції ринку:

1. Інформаційна. Збирає, переробляє та надає узагальнену інформацію про стан економіки на певній території або в цілому в країні.

2. Посередницька. Поєднує в одну систему економічно узагальнених товаровиробників та споживачів і в результаті кожен з них обирає як потрібного покупця, так і потрібного продавця.

3. Регулююча. Формує структуру економіки за допомогою капіталу та ресурсів, яка відповідає вимогам самого ринку і вимогам споживачів.

4. Ціноутворююча. Виділяє лише необхідні витрати та суспільні, ринкові ціни, які відображають як потребу споживачів, так і рівень пропозиції.

5. Стимулююча. Вимагає від товаровиробника створювати товари з найменшими витратами, а від споживачів — економічність споживання товарної маси.

6. Трансформаційна. Забезпечує зміну старої структури господарювання на нову, тобто перебудова.

7. Сануюча. «Очищує» суспільне виробництво від економічно слабких, нежиттєздатних галузей або суб’єктів, розвиває економічні галузі та високоефективні виробництва.

8. Диференційна. Диференціює товаровиробників, тобто збагачує одних та розорює інших.

Структура ринку:

1. За характером конкуренції:

- класичний;

- сучасний.

2. За об’єктами купівлі-продажу:

- споживчий (товарів та послуг);

- засобів виробництва;

- нерухомості (житла, споруди);

- робочої сили (ринок праці);

- валютний;

- фондовий;

- інформації;

- інтелектуальної власності (науково-технічні розробки, патенти, ліцензії);

- виробів мистецтва, духовних благ;

- окремих товарних груп (наприклад, дитячих товарів).

3. За суб’єктами ринку:

- покупців;

- продавців;

- посередників;

- проміжних продавців;

- ринок держустанов.

4. За характером продажу:

- оптовий;

- роздрібний;

5. За рівнем насичення товарної маси та міри задоволення попиту:

- рівноважний;

- дефіцитний;

- надлишковий (надмірний).

6. За відповідністю до законодавства:

- легальний;

- нелегальний («тіньовий», «чорний», а також «сірий»).

7. За транспортно-георгафічним чинником:

- місцевий;

- регіональний;

- національний;

- світовий.

Позитивні наслідки ринку:

- сприяє ефективному розподілу обмежених ресурсів;

- здатен швидко ліквідувати дефіцит товарів та послуг;

- сприяє розробці та впровадженню інновацій;

- координує економічну діяльність без адміністративного втручання;

- сприяє вільному економічному вибору.

Негативні наслідки ринку:

- не здатен ліквідувати безробіття та інфляції;

- не може забезпечити соціального захисту суспільства;

- не здатен забезпечити оптимальної структури економіки;

- сприяє розшаруванню суспільства на багатих та бідних;

- не здатен бути ефективним у процесі виробництва.