
- •Методичні вказівки щодо виконання самостійної роботи
- •1. Пояснювальна записка
- •2. Тематичний план самостійної роботи
- •3. Методичні вказівки щодо виконання самостійної роботи
- •2. Організаційна робота в лабораторії
- •3. Техніка безпеки в хімічній лабораторії. Попередження отруєння. Попередження опіків. Поводження зі склом
- •4. Протипожежні заходи
- •6. Основи проведення експерименту та оформлення лабораторної документації
- •Тема 1. Відбір і підготовка проб для аналізу
- •2. Відбір проб твердих тіл
- •3. Підготовка проб. Загальні правила
- •4. Відбір проб рідин
- •Тема 2. Хімічні реактиви
- •2. Класифікація хімічних реактивів за ступенем чистоти, вмістом основної речовини і домішок
- •3. Тара для фасування та умови зберігання реактивів
- •4. Правила користування реактивами
- •Тема 3. Зважування
- •2. Зважування на технохімічних вагах
- •3. Постійність, стійкість, правильність, точність і чутливість вагів
- •4. Аналітичні ваги і зважування. Визначення нульової точки вагів
- •Тема 4. Хімічний посуд та допоміжне приладдя
- •2. Мірний посуд лабораторії. Ціна поділок та призначення мірного посуду. Калібровка мірного посуду
- •3. Товстостінний хімічний посуд
- •4. Фарфоровий лабораторний посуд
- •Рис, 4. Фарфоровий посуд:
- •5. Допоміжне лабораторне приладдя
- •6. Апарат Кіппа для добування газів. Газометр. Промивні і осушувальні склянки
- •7. Робота зі склом. Різання скляних трубочок і паличок. Згинання і розтягування скляних трубочок. Оплавлення скляних трубочок і паличок
- •8. Добір і свердління пробок
- •Тема 5. Методи очищення речовин
- •2. Центрифугування
- •3. Перегонка
- •4. Перекристалізація
- •5. Сублімація
- •6. Добування газу со2 в апараті Кіппа. Очищення газу
- •Тема 6. Обробка осадів
- •2. Осадження та промивання осаду
- •3. Висушування та прожарювання осаду до постійної маси
- •4. Знаходження вмісту елемента в отриманому осаді
- •Тема 7. Розчини в об’ємному аналізі
- •2. Способи виразу концентрації в об’ємному аналізі
- •3. Приготування титрованих робочих розчинів
- •1. Як приготувати 250 мл 0,1 н. Розчину перекристалізованої чистої двохводної щавлевої кислоти (н2с2о4 ˑ 2н2о), яку використовують для титрування лугу? Яку наважку її треба узяти?
- •2. Як приготувати 200 мл 0,05 н. Розчину кМnO4 для титрування методом перманганатометрії?
- •3. Приготувати 1 л 0,2 н. Розчину нСl, використовуючи наявну в лабораторії концентровану нСl з густиною 1,15.
- •4. Перелік навчально-методичної літератури
- •1. Основна
- •2. Додаткова
Тема 4. Хімічний посуд та допоміжне приладдя
Питання для самостійного вивчення:
1. Асортимент хімічного скляного тонкостінного лабораторного посуду, їх характеристика і призначення
2. Мірний посуд лабораторії. Ціна поділок та призначення мірного посуду. Калібровка мірного посуду
3. Товстостінний хімічний посуд
4. Фарфоровий лабораторний посуд
5. Допоміжне лабораторне приладдя
6. Апарат Кіппа для добування газів. Газометр. Промивні і осушувальні склянки
7. Робота зі склом. Різання скляних трубочок і паличок. Згинання і розтягування скляних трубочок. Оплавлення скляних трубочок і паличок
8. Добір і свердління пробок
1. Асортимент хімічного скляного тонкостінного лабораторного посуду, їх характеристика і призначення
Зробити схематичні рисунки тонкостінного посуду, підписати. Знати призначення.
Правильне виконання лабораторних робіт залежить у великій мірі від наявності лабораторного посуду і устаткування.
Хімічний посуд виготовляють із спеціальних сортів скла, яке на відміну від звичайного краще витримує різкі коливання температури.
Хімічний посуд поділяється на тонкостінний (рис. 1) і товстостінний. Тонкостінний посуд можна нагрівати. До основного тонкостінного посуду належать: колби, стакани, кристалізатори, вимірювальний посуд, пробірки.
г д є е
г в є е
Рис. 1. Тонкостінний посуд:
а – пробірку; б – плоскодонні колби; в – круглодонні колби; г – колба Вюрца; д – конічна колба; е – хімічні стакани; в – кристалізатор
Пробірками користуються при виконанні різноманітних дослідів з невеликими кількостями розчинів або твердих речовин, як на холоді, так і при нагріванні до не дуже високих температур. Плоскодонні колби служать для розчинення в них речовин, фільтрування; у круглодонних колбах проводять реакції, які потребують нагрівання. Подібне застосування мають колби Вюрца.
Конічними колбами користуються при титруванні розчинів. Хімічні стакани застосовують для проведення реакцій осадження, у них також розчиняють тверді речовини при нагріванні тощо. Кристалізатори застосовують для перекристалізації твердих речовин з їх розчинів або як водяні ванни.
2. Мірний посуд лабораторії. Ціна поділок та призначення мірного посуду. Калібровка мірного посуду
Зробити схематичні рисунки мірного посуду, підписати. Знати призначення.
До мірного посуду (рис. 2) належать: піпетки, бюретки, мірні колби. Мірні піпетки – це скляні трубки невеликого діаметра, розширені посередині. Один кінець відтягнутий у тоненьку трубку, на протилежному кінці трубки є риска, до якої набирають рідину. Мірними піпетками відбирають точно визначені об’єми рідини.
Бюретки – градуйовані скляні трубки з поділками 0,1 мл. Їх застосовують Для точного вимірювання розчинів при титруванні.
У мірних колбах приготовляють розчини молярної і нормальної концентрації. Кільцева риска на довгій шийці колби показує, скільки треба налити рідини, а цифра на колбі – її об’єм у мілілітрах при відповідній температурі. Мірні колби виготовляють з притертими скляними пробками або без пробок (місткістю здебільшого 50, 100, 250, 500 і 1000 мл).
а б в
Рис. 2. Мірний посуд з тонкого скла:
а – бюретка; б – піпетка Мора; в – мірні колби
Аналітику дуже важливо знати справжню ємність мірного посуду. Заводські мітки об’ємів на мірному посуді не завжди відповідають дійсності і це може вносити систематичні похибки у визначення. Для цього на початку роботи необхідно перевірити ємність всього мірного посуду, особливо піпеток. Таку перевірку називають калібровкою.
Ємність посуду визначається за масою дистильованої води, якою наповнюють посуд до мітки. При цьому вода повинна мати температуру вагової кімнати, для цього посуд з водою попередньо залишають у ваговій кімнаті на протязі 30-40 хв, після чого термометром вимірюють температуру води. За спеціальними таблицями визначають густину води ρ при виміряній температурі. Фактичний об’єм мірного посуду визначають за формулою:
V(фактичний) = m(Н2О) / ρ
За різницею між фактичним і зазначеним об’ємом посуду визначають поправку А до вказаної на посуді ємності:
А = V(фактичний) – V(зазначений)