- •1.Бюджетна система України.
- •2.Бюджетний устрій України.
- •3.Види неподаткових платежів
- •4.Види фінансового контролю.
- •5.Державний борг.
- •6.Державні органи управління фінансами.
- •7.Джерела фінансового права.
- •8.Звітність про виконання бюджету.
- •9.Зміст і методи фінансової діяльності держави.
- •10.Метод і система фінансового права.
- •1. Загальна частина :
- •2. Особлива частина :
- •11.Методи фінансового контролю.
- •12.Органи та організація фінансового контролю.
- •13.Основні риси податків.
- •14. Податкові доходи. Поняття й види податків.
- •15. Поняття бюджетного права.
- •16. Поняття і види фінансових санкцій
- •17. Поняття й види міжбюджетних трансфертів.
- •18. Поняття й мета міжбюджетних відносин
- •19. Поняття й принципи бюджетного фінансування
- •20. Поняття й система державних доходів.
- •21. Поняття й склад державних видатків;
- •22.Поняття та зміст бюджетного процесу.
- •23.Поняття та ознаки фінансового правопорушення
- •24.Поняття та предмет фінансового права.
- •25.Поняття та склад фінансового правопорушення
- •26.Поняття та склад фінансового правопорушення
- •27. Поняття та структура фінансово-правової норми
- •28. Поняття фінансових правовідносин, суб'єкти та об'єкти.
- •29. Порядок виконання бюджету.
- •30. Порядок затвердження бюджету. Зміст актів про бюджет.
- •31. Порядок розгляду проекту бюджету.
- •32. Порядок складання проекту бюджету.
- •33. Склад доходів і видатків України.
- •34. Стадії бюджетного процесу
- •35. Суб'єкти фінансового права,
- •36. Сутність і призначення фінансового контролю.
- •37. Фінансова система, її основні ланки.
- •38. Фінансово-правові відносини, їх склад і види.
- •39. Фінансово-правові норми, їх види й зміст.
- •40.Форми фінансового контролю
36. Сутність і призначення фінансового контролю.
Його призначення полягає у сприянні успішній реалізації фінансової політики держави, забезпечення процесу формування і ефективного використання фінансових ресурсів в усіх ланках і сферах народного господарства.
Об'єкт-є грошові відносини, які виникають при формуванні і використанні фінансових ресурсів в усіх ланках фінансової системи; фінансова діяльність підприємницьких структур, бюджетних установ та організацій, фінансово-кредитних інститутів, які здійснюють фінансову діяльність.
Предмет- є фінансові операції, пов'язані із створення та використання фондів коштів.
Завдання :
— дотримання чинного законодавства і нормативних актів у фінансовій діяльності;
— сприяння збалансованості між потребою в фінансових ресурсах і величиною грошових доходів державного бюджету;
— забезпечення своєчасності і повноти виконання фінансових зобов'язань перед державою всіма суб'єктами фінансових правовідносин;
— сприяння раціональному витрачанню товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів на підприємствах і в організаціях;
— попередження і усунення порушень фінансової дисципліни.
Фінансовий контроль забезпечує інтереси держави і сприяє охороні прав громадян, підприємств і організацій.
Мірою відповідальності за порушення правил фінансових операцій є фінансові санкції.
Таким чином, фінансовий контроль - це один з видів фінансової діяльності держави по перевірці застосування встановлених законодавством методів контрольної діяльності, законності і раціональності дій суб’єктів господарювання в процесі створення, розподілу і використання грошових фондів держави.
Основоположні принципи фінансового контролю:
— законність, об'єктивність, поєднання державних, регіональних і приватних інтересів;
— розподіл контрольних повноважень;
— повнота охоплення об'єктів контролем;
— достовірність фактичної інформації;
— збалансованість контрольних дій;
— превентивність контрольних дій;
— самодостатність системи контролю;
— ефективність - виконання контролюючими суб'єктами таких основних вимог:
• безперервність, регулярність й систематичність;
• своєчасність, якісність і повнота щодо охоплення об'єктів контролю;
• оперативність, дієвість, гласність і різнобічність;
— відповідальність.
37. Фінансова система, її основні ланки.
Фінансова система України становить сукупність різних ланок фінансових відносин (фінансових інститутів), врегульованих фінансово-правовими нормами, за допомогою яких держава утворює, розподіляє і використовує централізовані та децентралізовані фонди грошових коштів.
Фінансова система України з позиції рівня централізації фінансових ресурсів може бути представлена у вигляді двох підсистем: централізовані фінанси та децентралізовані фінанси. До централізованих фінансів належать: Державний та місцеві бюджети, Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, позабюджетні фонди, Фонд державного кредиту, Фонд державного майнового та особистого страхування. У структурі децентралізованих фінансів входять: фінанси галузей народного господарства, фінанси підприємств та об’єднань усіх форм власності, фінанси громадських організацій, фонди банківського кредиту, а також фінанси населення.
Державна фінансова система розвинутих країн включає такі ланки:
-державний бюджет,- найбільший централізований фонд коштів, що перебуває у розпорядженні уряду, який виконує державну політику. За його допомогою уряд концентрує у своїх руках значну частину національного доходу, що перерозподіляється фінансовими методами. Саме у цій ланці фінансової системи зосереджуються найбільші доходи та найважливіші у політичному та економічному відношенні загальнодержавні видатки.
-місцеві фінанси,- Вони включають місцеві бюджети, фінанси підприємств, що належать муніципалітетам, і автономні місцеві фонди. Основне значення мають місцеві бюджети.За місцевими бюджетами закріплені другорядні податки
-спеціальні позабюджетні фонди- наприклад фонди соціального страхування, утворені за рахунок страхових внесків працівників підприємств, підприємців і дотацій з державного бюджету. Кошти цих фондів використовуються на: виплату пенсій за віком, по інвалідності, з нагоди втрати годувальника; допомоги за тимчасову непрацездатність, на вагітність і пологи, з безробіття тощо.
-фінанси державних корпорацій- функціонування яких пов'язано з розвитком державного сектора в національній економіці. Одним із завдань цієї ланки є підтримання господарства країни шляхом збереження та розвитку ряду важливих галузей національного виробництва, необхідних для забезпечення процесу суспільного відтворення, галузей
