Тема 4. Пам’ятки скіфської культури на території України

Починаючи виклад матеріалу, необхідно підкреслити, що дуже важливу роль у формуванні української культури відіграли скіфи, сармати, роксолани, племена іранського орієнтира. Скіфи – численні племена (VІІ ст. до н.е. – II ст. н.е.). Наприкінці VІ ст. до н.е. у Північному Причорномор’ї виникла Велика Скіфія, яка в середині ІV ст. до н.е. за царя Атея перетворилася на централізовану державу зі столицею - Кам’янське городище (неподалік від сучасного Нікополя). Після її загибелі у ІІІ ст. до н.е. утворилася Мала Скіфія зі столицею в Неаполі Скіфському (поблизу сучасного Сімферополя). Скіфи були спадкоємцями стародавньої цивілізації, мали свою міфологію, віру. Особливою пошаною в них користувався бог вогню й стихії Табіті, боги неба й землі Апі та Папай. Скіфи вкрай шанобливо ставилися до могил пращурів. Їхня віра в потойбічне життя зумовила складний поховальний звичай. І сьогодні скіфські кургани в українських степах постають символом колишньої могутності. Найбільш відомі з них – Солоха й Гайманова могила на Запоріжжі, Чортомлик і Товста могила в Дніпропетровській області. Найбільшого розквіту Скіфія досягла у IV ст. до н.е. за царя Атея, пролігши від Дунаю до Дону.

Потім треба зауважити, що високого рівня в скіфів досягло ювелірне мистецтво. На парадному посуді, кінському спорядженні, головних уборах та одязі бачимо характерні зображення тварин – ведмедя, рисі, бика, коня чи кози. Часто це символ-мітка: ратиця хижака, пильне око або потужне крило птаха, гостре ікло або пазур хижака. Саме зображення тварин чи характерних для них частин тіла, дало назву особливій течії в декоративно-прикладному мистецтві «звіриний стиль». Основним матеріалом для виготовлення творів скіфського мистецтва були кістка, ріг, бронза, срібло, золото, залізо тощо. До шедеврів світового мистецтва належить золотий гребінь із кургану Солоха (с. Велика Знаменка на Запоріжжі). Верхня частина гребня прикрашена динамічною батальною сценою за участю трьох воїнів імовірно скіфських воєначальників. Дослідники припускають, що автор цього твору був вихідцем із грецького місцевого середовища й, прекрасно оволодівши художніми засобами античного мистецтва, знав і степову атмосферу життя кочівників. Самобутньою галуззю ранньо-скіфського мистецтва були кам’яні статуї воїнів. Як гадають сучасні дослідники – вони уособлювали собою героїзованих пращурів. Для скіфських кам’яних статуй характерні велика голова, менший тулуб, малі руки та ноги. Згодом ці статуї будуть продовжені в половецьких кам’яних бабах. Сьогодні відомо понад 100 скіфських скульптур.

Завершуючи роботу, варто зробити висновок, що скіфи залишили нашій культурі білу сорочку, козацьку шапку, сагайдаки, ножі-перначі, чоботи. Носили вони вишиті сорочки, шаровари або вузькі штани зі шкіри. У скіфській мові зустрічаємо слова «мед», «страва». Скіфи зустрічали гостей із хлібом-сіллю, їм було властиве побратимство, як і козакам пізніше.

Література:

1. Гуляев В. И. Скифы. Расцвет и падение великого царства / В.И. Гуляев.   – М. : Алетейа, 2005. – 400 с.

2. Культурологія: українська та зарубіжна культура: навч. посібн. /за ред. М. Заковича. – К.: Знання, 2004. – 567 с.

3. Мозолевський Б.М. Скіфський степ / Б.М. Мозолевський. – К. : Темпора, 2005. – 192 с.

4. Петрук В.І. Велика Скіфія-Оукраїна / В.І. Петрук. – К. : Спалах, 2001. – 431 с.

5. Цивилизация скифов // Древние цивилизации / под общ. ред. Г. М. Бонград-Левина. – М. : Мысль, 1989. – С. 179–193.

6. Климова Л.В. Художня культура. [Електронний ресурс], Код доступу:http://osvita.ua/doc/files/news/8715/xudozny_kultura_klimova.pdf