Тема 3. Мистецтво та архітектура Трипільської культури

Починаючи виклад матеріалу, необхідно вказати, що українські археологи визначають приблизні рамки існування трипільської культури початком IV – кінцем III тис. до н.е. Територія, заселена трипільцями, пролягала від Словаччини та Румунії до Слобідської України, від Чернігова до Чорного моря. Що стосується походження, то більшість археологів вважають, що основу Трипільської культури, на її ранньому етапі, складали балканські землеробсько-скотарські племена. Трипільці, які поселились на Правобережжі Україні, були фактично найдавнішими хліборобськими племенами Європи. Обробляючи землю дерев’яним плугом із кам’яним або мідним лемехом, вони вирощували пшеницю, ячмінь, просо. Зерно мололи за допомогою простих кам’яних жорен. Окрім цього, трипільці розводили дрібну рогату худобу, коней та свиней. Селились трипільці в басейнах річок. На сьогодні археологами вивчено декілька великих поселень (від 10 до 20 тис. мешканців) – Майданецьке, Доброводи, Талянки (на Черкащині). Населення жило в стаціонарних чотирикутних глиняних одно-двоповерхових будинках із кількома кімнатами. Моделі трипільських хат знайдені під час розкопок, вказують, що хати розмальовувалися, як ззовні, так із середини. Цей звичай, як відомо, зберігся й до наших часів. Ефектний різнокольоровий розпис золотавого відтінку із жовтих, червоних, рожево-чорних смуг справляє враження буйної й нестримної фантазії. На це вказує модель хати, знайдена у Володимирівці (Уманщина).

Слід зауважити, що Трипільську культуру ще називають «культурою мальованої кераміки» – через високий рівень розвитку цього ремесла. Посуд виготовлявся у спеціальних гончарних печах, а потім фарбувався білою, червоною й чорною фарбою із характерними візерунками. Також були знайдені керамічні фігурки людей і тварин, іграшкові макети жител. На уламках глиняного посуду залишилися сліди сонячних символів, серед яких кола, хрести, різновиди свастики. Такі символи характерні для культури раннього землеробства, коли люди, що усвідомлювали свою залежність від сил природи, намагалися вплинути на неї за допомогою магічних дій та знаків. Розвивалося ткацтво. Археологічні знахідки свідчать про зв’язки трипільських племен із Малою Азією й Кавказом.

Далі варто зазначити, що враховуючи зміст, роль і значення Трипільської культури в історії України й світу, можна стверджувати, що український народ є безпосереднім і закономірним спадкоємцем культурного надбання трипільців, оскільки вони є прямими предками українців, як переконливо стверджував її першовідкривач Вікентій Хвойка. Цілий ряд елементів Трипільської культури – система господарства, топографія поселень, декоративний розпис будинків, побут, приготування страв, оздоблення одягу, характер орнаментальних мотивів мальованої кераміки, весільна й поховальна обрядовість, вірування тощо – стали органічною належністю культури українського народу.

Завершуючи роботу, необхідно зробити висновок про те, що Трипільська культура має для України виняткове значення. У нашому побуті, звичаях, міфології вона залишила глибокий слід. На межі ІІІ–ІІ тис. до н.е. трипільська культура занепадає. З’являються нові племена. Поселення вже розташовують у недоступних місцях. Якщо трипільців уважають протоіндоєвропейцями, то нову людність, яка виникла на їх основі, – індоєвропейцями. У II тис. до н.е. вони панують не тільки в Україні, а й на території Греції та Італії.

Література:

1.Відейко М.Ю. Трипільська цивілізація / М.Ю. Відейко. – К.: Наш час, 2003. – 160 с.

2. Бокань В. Історія культури України : навч. посіб. / В.Бокань. - К.:МАУП, 2001. – 256 с.

3. Дудкін В.П., Відейко М.Ю. Планування поселень Трипільської культури / В.П.Дудкін, М.Ю. Відейко. – К.: Укрполіграфмедіа, 2004. – 342 с.

4. Залізняк Л.Л. Новітні міфи в індоєвропеїстиці Східної Європи / Л.Л. Залізняк // Археологія. – 2002. – с.88-98.

5. Історія світової та української культури : підруч. для вищ. закл. освіти. – К.: Літера ЛТД, 2003. – 464 с.

6. Климова Л.В. Художня культура [Електронний ресурс], Код доступу: http://osvita.ua/doc/files/news/8715/xudozny_kultura_klimova.pdf