Тема 24. Субкультурний феномен у сучасній культурі України

Розгляд даної теми доречно розпочати з констатації того, що культура – історично визначений ступінь розвитку суспільства та людини, який відображається у результатах матеріальної та духовної діяльності. Наприкінці ХХ ст. на базі поняття «культура» з’явився новий термін, який отримав широке застосування в сучасній науці. Це термін «субкультура» (підкультура) – поняття, яке характеризує культуру групи або класу, що відрізняється від панівної культури або протистоїть їй. Це поняття включає в себе і молодіжну субкультуру, яка довгий час в Україні сприймалася переважно  негативно і до кінця 1980-х рр. навіть не розглядалася як об’єкт дослідження. Причина появи молодіжних субкультур спільна як для європейських країн, так і для України. Молодь прагне до спілкування з ровесниками, намагається втекти від духовної самотності в родині, у суспільних інститутах, іноді це спроба піти із суспільства загалом. Цю самотність переживають і діти забезпечених батьків, і вихідці з малозабезпечених родин. Окрім духовної самотності молодої людини, існує і соціальний підтекст – визначення ролі та місця молоді в суспільстві. Розквіт молодіжних субкультур на Заході збігається з кризою суспільних цінностей індустріальної епохи, основ капіталістичної системи. Молодим пропонували слухняно успадковувати приклад своїх батьків, що будували для них світ споживання і достатку, ініціатива не схвалювалася. Згідно з соціологічними даними, лише 2% молоді перебувають в офіційно зареєстрованих молодіжних організаціях і понад 25,5% – у неформальних угрупованнях.

Варто зазначити, що кожен представник субкультури визнає норми, цінності, стиль життя за зразок свого існування. Однак паралельно існують і зовнішні атрибути, які засвідчують належність до певного угруповання, як, наприклад, жаргон (сленг), зачіска, одяг, зовнішній вигляд тощо. Тому можна сказати, що молодіжна субкультура – це неформальні угруповання, які відображають ставлення певної групи молоді до процесів у суспільстві. Сучасна молодіжна субкультура нараховує значну кількість різних неформальних течій. Усі вони спрямовані на прояв індивідуальності людини, виокремлення її із загального натовпу. В Україні існує велика кількість неформальних об’єднань.  Наприклад, субкультура емо в Україні  існує приблизно з початку 2000-х рр. і стає дедалі популярнішою. Термін «емо» походить від англійського слова «emotional» – емоційний. Ця субкультура народилася як спроба бунту підлітків проти без емоційності, заборони на прояв саме негативних емоцій. Українські емокіди (від англ. emo, emotional – емоційний та kid – дитина) розповідають про себе, що вони відкриті, емоційні, дуже вразливі і страждають від жорстокості та нерозуміння з боку інших. Найбільш поширена субкультура емо серед підлітків 13–17 років (хоча іноді зустрічаються і старші прихильники). Ще одна субкультура - готів прийшла в Україну в середині 1990-х рр. Вважається, що вона виникла у 1979 р. в Англії і згодом поширилася по всій Європі. Впізнати готів не викликає труднощів. Вони носять чорний одяг, багато хто з них має довге волосся (зазвичай пофарбоване в чорний колір), фарбують також у чорний колір нігті та очі, часто «вибілюють» обличчя, через що зовні дещо схожі на вампірів. Готи – здебільшого люди освічені, добре розуміються у мистецтві, історії та літературі, часто самі пишуть вірші та музику. Є декілька видів готів: готи-андроїди (використовують багато гриму, полюбляють корсети, шкіряні ошийники, взуття на високих підборах), готи-язичники (одягають на себе довгі плащі, балахони, капюшони, не фарбують волосся), кібер-готи (найбожевільніші з готів: волосся червоного, зеленого, фіолетового, блакитного кольорів, одяг із різними гайками, ґвинтами, мікросхемами), готи-романтики (єдині з готів, які не дотримуються чорного кольору, одягаються, як у середньовіччі, дивують нелегкими зачісками). Поширеними серед молоді є об’єднання – металістів, хіпі («діти квітів»), панків, рокерів, хіпстерів, геймерів, рокерів, реперів, байкерів та інш.

Підсумовуючи викладений матеріал, необхыдно підкреслити, що субкультури видозмінюються з плином часу, набувають в Україні певних національних особливостей. Наприклад, українські панк-рокери використовують елементи національної символіки. Подальша модернізація українського суспільства дає поштовх до урізноманітнення культурного життя, диференціації культури, породжує численні субкультурні явища, збагачує взаємозв’язок традиційних субкультур, культурний контекст суспільства як одну з передумов розвитку культури.

Література:

1. Короткий енциклопедичний словник з культури / М. Корінний, В.Ф. Шевченко. – К.: Україна, 2003. – 384 с.

1. Молодежная субкультура / науч. ред. Н. А. Победа ; Одесский гос. ун-т им. И.И.Мечникова, Институт социальных наук. Кафедра социологии. – О. : АстроПринт, 1999. – 282 с.

3. Череповська Н. Роль медіа-культури у формуванні молодіжних субкультур / Н. Череповська // Соціальна педагогіка.  – 2008. – №11 (23).- с.51–63. 4. Шимановський М. Субкультури в Україні: штрихи до портрета / М. Шимановський. // Шкільний світ. – 2006. – № 15. – с. 1–5.

5. Ященко В. Іншокультура у свідомості та поведінці молодих: суть, зміст, наслідки /В. Ященко // Психологія і суспільство. – 2002. – № 2. – с. 112–121. 6. Якуба Е.А. Молодіжні рухи та їх базова типологізація / Е.А. Якуба // Культурологічний часопис. – 2002. – № 24. [Електронний ресурс], Код доступу: http://ty-molodyi.com.ua/cid:op.mhtlm.