Тема 12. Архітектура та мистецтво українського «бароко»

Починаючи виклад матеріалу з даної теми необхідно зазначити, що у другій половині XVII ст. в Україні поширюється стиль бароко, який став цілісною художньою системою, під впливом якої розвивалися всі види і жанри мистецтва. У його рамках розвивались ідейно-стильові тенденції: офіційне аристократичне бароко «високе», «середнє» та «низове». Останнє тісно пов’язане із фольклором. Мистецтво бароко відзначається динамізмом, схильністю до алегоричного відображення дійсності, пишністю та театралізацією, що підсилювало емоційний вплив на глядача. Форма набуває самостійного значення.

Далі варто зауважити, що у кам’яному культовому будівництві виокремлюються два напрямки. Самобутній прийом композиції храму — триверха (рідко одноверха) споруда з 5, 7, 9 банями. Це Троїцька церква в Густині (1671 р.), Покровський собор у Харкові (1689 p.), Іллінська церква в Києві (1692 р.), Вознесенський собор у Переяславі (1700 р.), Георгіївська церква Видубицького монастиря в Києві (1696—1701 рр.) та ін. Другий напрямок — поєднання трансформованого давньоруського храму з класичною композицією фасадів: собор Троїцького Іллінського монастиря в Чернігові (1679 р.), собор Мгарського монастиря поблизу Лубен (кінець 1689—1709 рр.) та ін. Дивовижне розмаїття архітектурних форм «українського» бароко зумовило їх багатоджерельність. Тут творчо поєднались європейські досягнення з традиціями народної дерев’яної архітектури.

Завершуючи виклад матеріалу, слід вказати, що живопис також увібрав найкращі досягнення бароко — багатий декор, позолоту, складну композицію, поєднавши їх із традиціями народної творчості. Поряд з існуючими культурними центрами — Львовом, Києвом — сформувалися нові художні школи в Чернігові, Новгород-Сіверському, Жовкві. До храмових розписів входять пейзаж, портрет, жанрова картина. Визначними майстрами живопису були І. Бродлакович, Й. Кондзелевич та І. Руткович. Доба бароко залишила велику кількість пам’яток різьбярства, дерев’яної скульптури, дивовижних багатоповерхових іконостасів, що прикрашались особливо пишно. Українська музика доби бароко — найвище досягнення національного мистецтва. Провідним жанром став багатоголосий партесний спів. Помітну роль у його поширенні відіграли братські школи. Цю течію представляли композитори Є. Завадовський, М. Замаревич, І. Зюска, І. Календа, К. Коньовський та ін. Партесний спів відзначався стриманістю образного ладу, гармонійністю і простотою. Як «київський розспів» він набув поширення в Москві та інших містах Росії.

Література:

1. Богданов Л. М. Історія духовного музичного мистецтва України. Від найдавніших часів до початок ХХ ст. / Л.М. Богданов. – Х.: Основа, 2000. - 252 с.

2. Ісаєвич Я. Братства та їх роль в розвитку української культури ХVІ – ХVІІІ ст. / Я. Ісаєвич. – К.: Наук. думка, 1996.- 252 с.

3. Культурологія: українська та зарубіжна культура: навч. посібн. / за ред. М. М. Заковича. – К.: Знання, 2004. – 567 с.

4. Макаров А.М. Світло українського бароко / А. М. Макаров. – К. Мистецтво, 1994. – 287 с.

5. Овсійчук В. Українське мистецтво другої половини ХVІ – першої половини ХVІ ІІ ст.: Гуманістичні та визвольні ідеї / В. Овсійчук. – К.: Мистецтво. 1985. – 175 с.

6. Українське бароко.[Електронний ресурс], Код доступу: http://istoriaukraina.narod.ru/baroko.htm