Тема 2. Санаційний аудит як метод оцінки санаційної спроможності підприємства

1. Поняття санаційної спроможності підприємства.

2. Санаційний аудит: зміст, мета і завдання

3. Методика санаційного аудиту

1. Поняття санаційної спроможності підприємства.

Головним критерієм прийняття рішення щодо санації чи ліквідації підприємства є його санаційна спроможність. Водночас кінцевою метою фінансової санації суб’єкта господарювання є забезпечення його стабільного і прибуткового в довгостроковому періоді. Отже, санаційна спроможність визначається здатністю підприємства до повернення високих показників фінансової стабільності, ліквідності та прибутковості.

Санаційна спроможність ― це наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають його здатність до успішного проведення санації.

    Загальні передумови санаційної спроможності :

• наявність у підприємства ефективної санаційної концепції ;

• наявність у підприємства потенціалу для майбутньої успішної діяльності ( стійких позицій на ринку та реальних можливостей збільшення обсягів реалізації, конкурентних переваг, виробничого та кадрового потенціалу тощо).

    Економічні критерії санаційної спроможності підприємства:

• здатність до забезпечення ліквідності;

• здатність до відновлення прибутковості ;

• наявність конкурентних переваг;

• продисконтована очікувана вартість майбутніх активів (за умови успішної санації) повинна перевищувати вартість ліквідаційної маси (ліквідаційної вартості) підприємства перед проведенням санації;

• здатність підприємства підтримувати фінансову рівновагу в довгостроковому періоді, тобто якщо є достатні передумови для відновлення та збереження стабільної платоспроможності, щоб кредитори не мали підстав звернутися із заявою до господарського суду, порушуючи справу про банкрутство.

2. Санаційний аудит: зміст, мета і завдання

Законодавством передбачено, що для з'ясування фінансового стану боржника господарський суд в ухвалі щодо порушення справи про банкрутство може зобов'язати боржника подати аудиторський висновок або провести аудит. Якщо в боржника немає для цього коштів, господарський суд може призначити аудит за рахунок кредитора лише за згодою останнього. У такому разі йдеться, з одного боку, про аудит з метою встановити наявність підстав для порушення справи про банкрутство, а з іншого — про санаційний аудит, що має визначити доцільність санації підприємства.

Аудит - це незалежна експертиза публічної бухгалтерської та фінансової звітності, іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, мета якої - перевірити достовірність їх звітності, визначити повноту та відповідність чинному законодавству здійснюваного обліку та сформувати висновки про реальний фінансовий стан підприємства.

Санаційний аудит є окремим напрямком діяльності аудиторських фірм, який має свої особливості як щодо методів, так і щодо об'єктів і цілей проведення. Характерною рисою санаційного аудиту є те, що він проводиться на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі. Мета санаційного аудиту — оцінити санаційну спроможність підприємства на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності та наявної санаційної концепції.

Замовниками санаційного аудиту можуть бути:

• потенційний санатор (якщо вирішується питання про санацію підприємства реорганізацією);

• саме підприємство (якщо воно виходить з пропозицією про укладання мирової угоди та проведення санації під час провадження справи про банкрутство);

• нинішні та потенційні власники корпоративних прав підприємства (якщо приймається рішення про збільшення статутного капіталу);

• позикодавці (якщо вирішується питання про надання санаційного кредиту);

• державні органи (якщо вирішується питання про надання підприємству державної санаційної підтримки).

З метою визначення санаційної спроможності підприємства під час санаційного аудиту вирішуються такі завдання:

1. Аналізується фінансово-господарська діяльність підприємства;

2. Визначаються причини фінансової кризи, її глибина та можливості її подолання;

3. Здійснюється аналіз сильних та слабких сторін підприємства;

4. Здійснюється економіко-правова експертизи наявної в нього санаційної концепції;

5. Оцінюються ризики, пов’язані з реалізацією санаційної концепції;

6. Робиться висновок про доцільність санації чи ліквідації суб’єкта господарювання.

Санаційний аудит проводиться за наступними етапами:

1. Ідентифікація даних — збір інформації, на підставі якої можна судити про справжнє становище підприємства.

2. Експертиза - всебічний аналітичний процес, спрямований на здобуття об'єктивних висновків про поточний і перспективний стан об'єкта аудиту.

3. Формування аудиторського висновку.

На підставі оцінки достовірності інформації та наданих доказів, одержаних в результаті санаційного аудиту, розробляють загальні висновки та пропозиції щодо доцільності ліквідації чи санації підприємства.

4. Вироблення рекомендацій щодо вдосконалення санаційної концепції

Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, структура балансу незадовільна, ринки збуту продукції втрачено, стратегія розвитку підприємства відсутня, то приймається рішення про консервацію та ліквідацію цієї господарської структури.

В тому випадку, коли санаційний аудит показав, що підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, має достатньо підготовлений менеджмент, ринки збуту продукції, а також реальні можливості для залучення фінансових ресурсів зовнішнього санатора, то приймається рішення про проведення фінансового оздоровлення підприємства.

Готують санаційну концепцію внутрішні аналітичні служби підприємства або сторонні особи і консалтингові фірми, професійні керуючі санацією.

Санаційний аудит не слід ототожнювати з причинно-наслідковим аналізом фінансового стану підприємства, який здійснюється під час розробки плану санації і є складовою частиною класичної моделі санації. В обох випадках використовуються одні й ті самі методи аналізу, схожі цілі, але між причинно-наслідковим аналізом та санаційним аудитом існує принципова різниця: у першому випадку йдеться про складову процесу розробки плану санації, у другому — про перевірку достовірності та реальності наведених у плані санації даних.