
- •3.Етапи формування ділового іміджу :
- •4. Основні етапи підготовки до публічного виступу
- •5. Правила побудови тексту виступу
- •6. Способи переконання
- •7. Канали усної комунікіції
- •10. Перцептивні аспекти спілкування. Стереотипи. Переконання
- •11. Бар’єри у спілкуванні
- •13. Інтерв'ю́. Стилі співбесід.
- •16. Візуальні комунікації
- •17. Основні види письмовихкомунікацій
- •19. Типологія згідно характеристик акцентуації характеру
- •20. Взаємозв'язок між моральною культурою та етикетом
- •21. Корпоративна культура
- •22. Мета ділового спілкування та засоби її досягнення
- •23. Структура спілкування
- •24. Етапи спілкування з аудиторією
- •28. Мистецтво слухати
1.Комунікати́вна компете́нтність — здатність особистості застосувати у конкретному спілкуванні знання мови, способи взаємодії з навколишніми й віддаленими людьми та подіями, навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями.
Метою вивчення української мови, мов національних меншин як мов навчання є формування в учнів комунікативної компетентності шляхом засвоєння доступного і необхідного обсягу знань з мови навчання. опанування всіх видів мовленнєвої діяльності та набуття певного соціального досвіду.
Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких завдань:
формування в учнів мотивації вивчення мови
забезпечення гармонійного розвитку усіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання і письма)
формування комунікативних умінь
опанування найважливіших функціональних складових мовної системи з урахуванням особливостей фонетичної і граматичної систем кожної з мов навчання
соціально-культурний розвиток особистості
формування вміння вчитися
2.Діловий імідж – образ який виникає у свідомості людини стосовно іншої людини на основі власного досвіду та очікувань від взаємодії з нею.
3.Етапи формування ділового іміджу :
Встановлення початкових умов;
Створення зовнішнього вигляду;
Формування комунікативних навичок;
Формування поведінкових навичок;
Формування навичок ортобіозу – уміння вести здоровий спосіб життя;
Вдосконалення професійних здібностей.
4. Основні етапи підготовки до публічного виступу
В основі класичної схеми ораторського мистецтва лежить 5 етапів:
Добір необхідного матеріалу, змісту публічного виступу;
Складання плану, розподіл зібраного матеріалу в необхідній логічній послідовності;
Словесне вираження, літературна обробка мови;
Завчання, запам'ятовування тексту;
Проголошення.
Сьогодні в ораторській діяльності виділяють 3 основних етапи: докомунікативний, комунікативний і післякомунікативний. Кожний з етапів містить перелік конкретних дій, які можна представити у вигляді таблиці
Докомунікативний - визначення теми і мети виступу, оцінка аудиторії і обстановки, підбір матеріалу, вироблення тексту, репетиція.
Комунікативний - проголошення промови, відповіді на питання, ведення полеміки
Післякомунікативний - аналіз промови.
5. Правила побудови тексту виступу
Промова, виступ - публічний виступ перших осіб підприємства перед громадськістю з метою її інформування про події, які відбуваються на ньому, озвучення певних позицій, представлення тощо.
Основні принципи побудови промов: лаконічність; забезпечення контакту з аудиторією; гумор - якщо це доречно; логічність викладу, хороша дикція;
Структура промови: вступ, основна частина, висновки. Для побудови промови потрібно:
^ мати інформацію про місце і час виступу, склад аудиторії; знати мету виступу - поінформувати, переконати, поздоровити, розважити; застосовувати у тексті короткі зрозумілі фрази - багатослівні речення погано сприймаються на слух; не переобтяжувати текст статистичною інформацією і спеціальною термінологією; створювати промову "мовою аудиторії", орієнтуючись не на "нижчі" верстви, а на "середні".
Існує думка, що в публічних виступах варто орієнтуватися на "натовп", тобто говорити примітивними фразами, щоб це сприймалося "найнижчими" представниками вибраних аудиторій. Однак це хибний міф, оскільки в такому разі промовець ототожнюватиметься з представниками "найнижчих" верств. А промовець повинен мати авторитет, отже, мова його має бути грамотною, фрази лаконічними, проте не "зарозумілими", оскільки у противному разі вони будуть незрозумілими для більшості; використовувати у промові техніку ораторського мистецтва: правильно розставляти паузи, робити наголос на найбільш важливих фразах, не побоюватися висловлювати власні емоції там, де це доречно
6. Способи переконання
Переконання - вплив на працівника з використанням логічних доводів і психологічних прийомів. Вміння переконувати - важлива якість керівника. Методи переконання служать доповненнями інших методів, перш за все економічних та адміністративних.
Основні форми переконання:
1. У формі бесіди - викликати довіру, викласти свою точку зору.
2. Переконання керівництва - короткий виклад аргументів
3. Роз'яснення - інформування працівників.
Вплинути на переконання персони або групи можна тільки двома методами: навіюванням і переконанням (переконуванням).
Є чотири види переконуючих впливів:
a) інформування;
б) роз'яснення;
в) доказ;
г) спростування.
ІНФОРМУВАННЯ
Розповідь
Це живий і образний виклад суті справи. Вибудується двома шляхами: індуктивним (від загальних положень до подробиць) і дедуктивним (від окремих фактів до узагальнень). (Інші "методи" не названі.)
РОЗ'ЯСНЕННЯ
Види:
a) інструктивно;
б) розповідаючи;
в) міркуючи.
Роз'яснення, яке інструктує
До нього вдаються тоді, коли від слухача вимагається запам'ятати, щo і як потрібно робити. Апелює не до мислення, a до пам'яті. Вдале для тих, хто звик до строгих алгоритмічних правил і вказівок, але творчі натури відчувають до нього спротив.
Роз'яснення, яке розповідає
Схоже на розповідь, націлене на виклад фактів у вигляді живого оповідання. Роз'яснення, яке розмірковує . Будується таким чином, щоб, поставити запитання й самому на нього відповісти. Проблемне роз'яснення На відміну від розмірковування, відповідь дає слухач. Перед співрозмовником ставляться запитання "за" і "прoти", які змушують його самостійно мислити. Використовується на противагу спонуканню слухача до відповіді, коли весь хід міркувань породжує бажання відповісти й провокує перехід слухача до захисту.
ДОКАЗ
Будується на законах логіки:
a) законі тотожності;
б) законі протиріччя;
в) законі не існуючого третього;
г) законі достатньої підстави.
Закон тотожності
Висловлена думка тотожна сама собі, якщо в момент її висловлювання обсяг її залишається незмінним.
Закон протиріччя
Два судження, з яких в одному стверджується щось ("A є Б"), a в іншому те ж саме заперечується ё("A не є Б"), не можуть обидва бути щирими. Закон не існуючого третього
З двох взаємозаперечливих суджень одне нeодмінно істинне, а інше - помилкове, a третього - не існує. Закон достатньої підстави Будь-яке положення вважається достовірним, тільки якщо воно доведене.
СПРОСТУВАННЯ
У логічному плані природа доказу й спростування однакова. Але в психологічному плані різниця колосальна - у спростуванні ми завжди зіштовхуємося з чиїмось "Я".
Правила, дотримання яких дозволяє схилити людей до вашої точки зору.
1. Ніколи не сперечатися.
Якщо ви сперечаєтеся, гарячуєте і заперечуєте, ви можете іноді отримати перемогу, але перемога ця буде безглуздою, тому що ви ніколи не доб'єтеся прихильності співбесідника. (Бен Франклін)