78.Охарактеризуйте мікроклімат виробничого середовища.

. Загальне уявлення про мікроклімат, його оптимальні й до-пустимі норми. До мікроклімату відносять: температуру, вологість, швидкість руху повітря, температуру навколишніх конструкцій та уста-ткування, барометричний тиск. Від стану виробничого середовища за-лежить самопочуття і здоров’я людини.

У повітрі завжди перебуває певна кількість водяної пари, що залежить від атмосферного тиску, температури, пори року, географічної зони тощо. З підвищенням температури максимальний вміст вологи у повітрі зростає. Так, при 0°С в 1 м3 може бути лише 5 г води, а при 40°С – близько 51 г.

 

Вологість повітря характеризується такими гігрометричними показни-ками: абсолютна, максимальна, відносна, дефіцит вологості i точка роси.

Абсолютна вологість – кількість водяної пари (в грамах), що міс-титься в 1 м3 повітря за даної температури.

Максимальна вологість – кількість водяної пари (в грамах), яка по-вністю насичує повітря при даній температурі.

Відносна вологість – це відношення абсолютної вологості до мак-симальної, визначене у відсотках.

Дефіцит вологості – різниця між показниками максимальної i аб-солютної вологості при даній температурі.

Точка роси – температура, за якої водяна пара з газоподібного стану переходить в краплинно-рідинний стан (повне насичення). Конденсації водяної пари в атмосфері сприяють пил, дим, електричні заряди. Якщо повітря дуже чисте, у ньому немає ніяких механічних домішок, то кон-денсація пари сповільнюється (перенасичення може сягати 400-600%).

У робочих приміщеннях абсолютна вологість коливається в межах 5-10 г/м3, відносна – 40-70%. Абсолютна вологість підвищується в напрямку від підлоги до стелі, а відносна, навпаки, знижується від стелі до підлоги.

Від вологості залежить самопочуття людини. Вона є фактором, який впливає на загальний теплообмін в організмі. Вологе i холодне по-вітря поглинає велику кількість інфрачервоного випромінювання з ор-ганізму людини, бо її тепловипромінювання зростає на порядок порів-няно з сухим і теплим повітрям.

Висока вологість при високій температурі повітря також шкідлива і може призвести до перегрівання організму. Однак слід враховувати, що дуже сухе повітря (вологість нижче 30%) також негативно впливає на організм, висушуючи слизові оболонки, шкіру з утворенням кровоточи-вих тріщин, знижує опірність організму, посилює спрагу.

Оптимальна відносна вологість при температурі 21-23°С становить 40-60%.

Температура повітря визначає теплову рівновагу організму люди-ни. Добовий хід температури повітря залежить від інтенсивності соняч-ної радіації, тривалості дня, прозорості атмосфери та iн. Граничні інтер-вали, у межах яких можливе коливання температури на земній кулі, становить до 150°С.

Основна теплова енергія надходить в організм як ендогенним (го-ловним) шляхом з їжею, так i частково екзогенним за рахунок вживання теплої їжі, води тощо.

Підтримується температура тіла за рахунок хімічної та фізичної терморегуляції .

Людина отримує певну норму їжі, до складу якої входять білки,

 

жири, вуглеводи, мінеральні речовини, вітаміни. Саме органічні речо-вини, окисляючись у тканинах, дають відповідну кількість енергії: 1 г жиру – 9,3 Ккал, 1 г білку і вуглеводів – 4,1 Ккал. Ця енергія використо-вується для проявлення функцій органів i систем, підтримання темпера-тури тіла людини тощо.

Нормальна діяльність людини досягається в температурних умовах 16-20°С, тобто у межах теплової байдужості або частково в зоні незнач-ного підвищення обміну речовин.

На організм людини в умовах її роботи також впливає середня тем-пература (t сер.) усіх виробничих засобів, стін.

Під час служби (патрулювання, охорони об'єктів, переслідування злочинців тощо) працівники ОВС можуть піддаватися впливу як низь-кої, так і високої температур.

При температурі навколишнього середовища більше 28°С з’являється загальна втома, знижується продуктивність праці, погіршу-ється розумова діяльність, послаблюється опір організму до захворю-вань. При виконанні тяжкої фізичної роботи з температурою понад 30°С людина протягом зміни втрачає 10-12 л вологи, що є небезпечним, оскі-льки наступає дегідратація – зневоднення організму.

При зниженій температурі звужуються судини шкіри та м’язів. Шкіра втрачає чутливість, біліють пальці, виникають судинні розлади капілярів та дрібних артерій, шкіра припухає, синіє та свербить. Зни-ження температури тіла до 35°С викликає больові відчуття, при темпе-ратурі тіла 27°С настає втрата свідомості. Подальше зниження темпера-тури призводить до смерті.

Оскільки організм людини здатний до самотерморегуляції, безпеч-ною температурою навколишнього середовища при сухому повітрі (мен-ше 60% вологості) вважається 100°С, а при вологому повітрі (понад 75% вологості) – 50°С. Наявність одягу знижує небезпечний вплив підвищеної температури, а наявність спеціальних засобів захисту (тепловідбивний ко-стюм) може збільшити допустимі параметри температури у 3-4 рази.

Тепловіддача іде 4 шляхами: випромінюванням, теплопровідністю, тепло випаровуванням і конвекцією.

При температурі 30°С і вище основним шляхом віддачі тепла стає випаровування. При випаровуванні 1 л поту віддається 2,3 x 106 Дж теп-ла. Разом з потом людина виділяє велику кількість мінеральних й орга-нічних речовин (до 50 г на добу). Порушення водно-сольового обміну може призвести до захворювання нирок, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, центральної нервової системи. Тому при тя-жкій фізичній роботі потрібно мати газовану і підсолену воду (0,5% розчин кухонної солі з вітамінами).

 

При перегріванні організму спостерігається слабкість, головний біль, шум у вухах тощо.

При дуже частих і сильних потіннях порушується захисний бар’єр шкіри, що призводить до гнійничкових захворювань.

Існує ряд правил при виконанні службових обов'язків працівниками ОВС в умовах впливу на них високої і низької температур:

-          найкращім захистом від екстремальних температур є ефективний одяг, виготовлений із натуральних матеріалів;

-          раціональним повинен бути добір їжі і тепла, необхідно мати за-пас води, яку пити невеликими порціями (ковтками).

-          при тривалому несенні служби при низькій температурі необхід-но дихати носом;

-          при низькій температурі стежити за станом кінцівок, щоб вони не переохолоджувалися, особливо пальці, ніс, вуха;

-          у спекотний період доби не можна перенапружуватися;

-          при високій температурі, особливо під прямим сонячним про-мінням, необхідно одягти головний убір.

Рух повітря. Повітряні маси атмосфери перебувають у постійному русі, який зумовлюється нерівномірним нагріванням земної поверхні сонцем (майже вся сонячна енергія поглинається землею, а потім ви-промінюється і зігріває повітря).

Сила вітру за шкалою Бофорта вимірюється в балах, а швидкість – у м/с. Повітряні маси рухаються з місць зниженої температури і підви-щеного тиску у місця підвищеної температури і зниженого тиску.

У приміщеннях швидкість руху повітря залежить від наявності вен-тиляції, герметизації й утеплення, а також від кількості тепла, яке виді-ляють машини, люди.

Рух повітря діє на організм людини у комплексі з температурою і вологістю. Він впливає переважно на теплообмін у результаті конвекції і провідності. У холодних приміщеннях з високою вологістю підвище-ний рух повітря збільшує віддачу тепла, що призводить до перехоло-дження організму. При високих температурах рух повітря сприяє відда-чі тепла єдиним шляхом – випаровуванням.

Максимальний об’єм вентильованого повітря у приміщенні має бути та-ким, щоб кратність його заміни була не більшою 5 разів за годину, а швид-кість руху – 0,2-0,5 м/с. Людина відчуває рух повітря зі швидкістю 0,1 м/с.

Визначення швидкості руху повітря проводиться за допомогою анемометра.

Мікроклімат суттєво впливає на стан організму людини і тому ви-ступає важливим фактором організації праці, тривалості і періодичності відпочинку працівника.

79. Охарактеризуйте рівень виробничого травматизму в Україні.

Впродовж останніх трьох років виробничий травматизм, як загальний, так і зі смертельним наслідком, в Україні знижується. Відрадно, що це відбувається за зростаючих обсягів виробництва та активізації підприємницької діяльності. Незважаючи на зниження в Україні рівня як загального, так і смертельного виробничого травматизму, він залишається неприпустимо високим і перевищує показники європейських країн.

Шляхи зменшення його рівня на вітчизняних підприємствах це по-перше, істина робітники повинні чітко дотримуватися вимог норм безпеки, а власник - жорстко виконувати законодавство про охорону праці. Знизити травматизм, нещасні випадки на виробництві можна винятково завдяки підвищенню рівня технології та контролю за дотриманням інженерно-технічними працівниками своїх обов’язків, модернізації виробництва, підвищенню рівня промислової безпеки шляхом економічного стимулювання роботодавців для забезпечення ними безпечних умов праці.

Проблема виробничого травматизму є дуже гострою - щорічно на виробництві травмується близько 50 тис. чоловік, з них 1,5 тис. гинуть, понад 3,5 тис. отримують професійні захворювання. Через непрацездатність щорічно втрачається 2,5-3 млн. людино-днів, середня важкість кожної травми досягла 25,1 людино-дня непрацездатності. Однак і ці показники не дають достатньо об'єктивної картини, оскільки не слід забувати, що їх ми маємо за умов систематичного спаду виробництва. За статистичними даними, протягом останніх років в народному господарстві в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормативам, працюють понад 3 млн. чоловік, з них-близько 1 млн. - жінок. Практично кожний третій, а в окремих виробництвах (вугільна, металургійна, легка промисловість, сільське господарство) - кожний другий працює у шкідливих умовах. Зайнято майже 22 тис. неповнолітніх та жінок на заборонених для них роботах. Близько 800 тис. машин, механізмів, транспортних засобів експлуатуються, не відповідаючи вимогам безпеки і гігієни праці, а понад 40 тис. виробничих будівель і споруд є аварійними. Аналіз факторів, які призводять до професійних захворювань, свідчить, що найбільша небезпека від впливу фізичних факторів (вібрація і шум) - 32%; забруднення повітря пилом та іншими шкідливостями - 22; біологічних факторів - 11,7; від не ергономічності обладнання - 11,2%. Матеріальні збитки в результаті нещасних випадків в середньому за рік становлять 2100-2200 тис. грн. Через травми потерпілих за рік втрачається 19 000-20 000 людино-днів робочого часу. Кількість потерпілих на 1000 чоловік працюючих (коефіцієнт К_ч) становить 1,7-2,0. Коефіцієнт важкості травматизму К_в= 32-36.Більшість нещасних випадків трапляються через незадовільну організацію виконання робіт - 15-16%; порушення трудової і виробничої дисципліни - 11-12%; порушення технологічного процесу - 10%; недоліки в навчанні безпечним методам праці 8-9%; незадовільне утримання і недоліки в організації робочих місць - 6-7%; порушення вимог безпеки, при експлуатації транспортних засобів та незастосування засобів індивідуального захисту - 4-5%; незадовільний технічний стан будинків, споруд, територій - близько 4% тощо. Найчастіше травмування працюючих відбувається через ураження їх предметами і деталями, що рухаються, обертаються - 22%; падіння потерпілих з висоти - 17-18%; внаслідок падіння, обвалів предметів, матеріалів 16%; дії екстремальних температур 6-7%; дорожньо-транспортні пригоди 4-5%; ушкодження в результаті контакту з тваринами 4-5%; внаслідок стихійного лиха 2-3%; ураження електричним струмом 1-2%.Як свідчить аналіз, на виробництві погіршується стан умов і безпеки праці. В умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, працюють майже 20 тис. чоловік. В експлуатації знаходиться 2 518 машин, механізмів, устаткування та транспортних засобів, які не відповідають нормативним актам про охорону праці, 46 790 одиниць обладнання вичерпали передбачений паспортом ресурс роботи. В аварійному стані знаходяться 230 будівель і споруд, у 428 об'єктів технічний стан не відповідає будівельним нормам і правилам, 1140 об'єктів не пройшли капітального ремонту відповідно до нормативних актів. В Україні щорічно виникає 40-50 тис. пожеж, із них 72% - пожежі в житловому секторі. За останні п'ять років кількість загиблих становить 7534 чоловіка, із них 900 - діти. Незадовільне становище із пожежною безпекою в харчовій промисловості. Щорічно трапляється 25-30 пожеж. Матеріальні збитки від знищення та пошкодження сировини, матеріалів, продукції, будівельних об'єктів, устаткування та транспортних засобів за один рік становлять близько 110 000 грн.

Насамперед, це порушення виробничої і трудової дисципліни, вимог безпеки праці під час експлуатації обладнання, устаткування, механізмів, допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці, відсутність або недосконалість системи управління охороною праці, незадовільна організація виробництва, низький рівень відповідальності за безпеку праці, як керівництва підприємств, так і працюючих. Іншими словами виробничий травматизм є наслідком недоліків і упущень у роботі керівників підприємств та фахівців із охорони праці.

80. Паралельні та синонімічні синтаксичні конструкції в українській мові та їх функціонування у журналістському тексті.

Українська мова багата на функціонально близькі синтаксичні структури. Деякі з них близькі й за своїми основними граматичними значеннями (синтаксичні синоніми). Інші є різними за своєю граматичною структурою конструкціями (паралельні синтаксичні конструкції). Різниця між ними полягає в семантичних відтінках, у засобах їх передавання, у засобах передавання значення взагалі, у використанні цих конструкцій у різних стилях мови.

Особове та безособове речення: безособові речення на відміну від особових не називають діяча. Безособове — до неістоти (зламано вітром), а до істоти — особове (студент написав роботу). Синонімічним до безособового речення та до пасивного звороту може бути активний зворот (Тротуар залито фарбою — тротуар залитий фарбою — фарба залила тротуар). Синонімічними є безособові речення з дієсловом-присудком на –но, -то, які вказують на минулу дію з відтінком результативності, та особові речення з присудком, вираженим пасивним дієприкметником (роботу виконано — робота виконана).

Паралельними можуть бути конструкції з підрядним означальним реченням та дієприкметниковим зворотом (листя, що зів’яло пізньої осені, становило основу букета — листя, зів’яле пізньої осені, становило…).

Інколи паралельним до підрядного означального речення є зворот з прикметником (риси характеру, які були властиві українцям упродовж століть, помітні в нас і тепер — риси характеру, властиві українцям упродовж століть, помітні в нас і тепер).

Подеколи паралельно. До підрядного означального речення є конструкція з прикладкою (Україна, що вже є незалежною державою, цікава для світу — Україна, незалежна держава, …).

Паралельними можуть бути і підрядні обставинні речення з дієприслівниковими зворотами (Коли хлопець прийшов зі школи, то першою його зустріла кішка — прийшовши зі школи, першою хлопець побачив кішку).

Паралельними конструкціями є і заміна прямої мови непрямою.

81. Перші Інтернет-видання у світі: час появи і характеристика

Інтернет-ЗМІ (інтернет-видання, інтернет-газета) — регулярнооновлюваний інформаційний сайт, який ставить своїм завданням виконувати функцію засобу масової інформації (ЗМІ) і користується певною популярністю і авторитетом (має свою постійну аудиторію).

Інтернет можна розглядати як медіа-середовище, аналогічне телебаченню, радіо та пресі. В інтернеті існує багато засобів масової інформації різних напрямків. Деякі з них зареєстровані як звичайні ЗМІ, але це поки що швидше виняток, ніж правило. Як і друковані видання, інтернет-видання керуються принципами журналістики.

Багато друкованих („офлайнових“) газет і журналів мають свої представництва в інтернеті. Вони викладають там матеріали своїх випусків, а іноді навіть створюють самостійне інтернет-видання. За жанрами інтернет-видання не відрізняються від офлайнових (від англ.offline — поза мережою інтернет) — є новинні , літературні, науково-популярні, дитячі, жіночі сайти тощо.

Опитування показують, що довіра інтернет-аудиторії до інформації, отриманої з інтернету, вища, ніж довіра до інших інформаційних носіїв.

Першим у світі новинним інтернет-виданням вважається "Weekend city press review". Воно засноване 1991 р., за рік після створення першого у світі сайту. Інтернет-ЗМІ  надзвичайно швидко здобули популярність, хоча їхня аудиторія поки що  менша, ніж «традиційних» (як їх стали називати) ЗМІ. Деякі ЗМІ, що видаються на папері, мають сайт і в Інтернеті, на багатьох з них публікуються регулярно поновлювана інформація: як правило, це інтернет-версії тих самих матеріалів, іноді вони виходять із затримкою, іноді до матеріалів та / або архівів доступ є платним. Більшість інтернет-ЗМІ оновлюється щодня або навіть безперервно протягом дня. Завдяки цій оперативності інтернет-ЗМІ часто використовуються як джерела інформації для звичайних ЗМІ. Багато друкованих («офлайнових») газет і журналів мають свої представництва в Інтернеті. Вони викладають там матеріали своїх випусків, а іноді навіть створюють самостійне інтернет-видання. За жанрами інтернет-видання не відрізняються від офлайнових (від англ. off line — поза мережею Інтернет) — є новинні , літературні, науково-популярні, дитячі, жіночі сайти тощо.

Видавнича діяльність Weekend City Press Reviewзабезпечує оглядусіхфінансових і діловихновин впродовж тижня, опираючись на 13 провідних газет Британії, серед них: The Times, The Sunday Times, The Daily Telegraph, The Sunday Telegraph, The Independent, The Independent on Sunday, The Guardian, The Daily Mail, The Mail on Sunday, The Express on Saturday, The Express on Sunday, The Observer, and the Financial Times.

В українському медійному інтернет-просторі можна відокремити три види Інтернет-видань:^[2]

• Інтернет-версії друкованих чи електронних ЗМІ (напр. Дзеркалотижня, Тиждень)

• сайти інформаційних агентств; (напр. УНІАН, RegioNews)

• власне Інтернет-видання (напр. Львів Тернопіль Щоденно)

Одне з перших українських ЗМІ в інтернеті – електронна версія газети «Дзеркало тижня». На її сайті зберігаються матеріали із жовтня 1994 року. Нічого подіюного більше ніде не вдалося простежити. Однак повну електронну версію газета «Дзеркало тижня» почала вести з лютого 1997 року на сайті з назвою www.mirror.kiev.ua. Також з того часу виходять електронні версії газет «День», «Сьогодні», «Факти».

82. Планування роботи редакції в газеті, радіо, телебаченні

Зараз відмовляються від перспективного планування. Утверджуються два види планів:

• Тижневий

• Чергового номера.

Нормування праці журналіста. Норма визначається кількістю рядків. Вона визначається керівником та секретаріатом редакції. Норма може складатись з двох частин: власного та позаштатного авторів.

Сітьовий графік. Основні питання, пов’язані з плануванням роботи, моделюванням номера та нормуванням праці успішно вирішуються сітьовим графіком. Це є обов’язковою умовою хорошої якісної газети.

Планування є одним із важливих компонентів забезпечення ритмічності роботи редакції, всіх її підрозділів та служб. Його неможливо уникнути, оскільки газета повинна виходити за графіком і доходити до читачів у певний день, мати відповідний обсяг та вміст інформації. Редакційний план розглядаємо як конкретну програму дій редакції впродовж певного часу. У ньому вказуються тематичні напрями, зміст публікацій, організаційно-масові заходи редакції, особи, що відповідають за виконання запланованого.

Останнім часом у сфері редакційного планування, як стверджує С.М. Гуревич, відбулися помітні зміни. Висунення у більшості видань на перший план оперативної інформації – як соціально-політичної, так і комерційної –руйнує попередні системи редакційних планів. Колись базовими були перспективні плани, які розроблялися на довший час – від кварталу до півріччя і навіть року. Відмова від такого планування пояснюється, насамперед, неможливістю визначення перспективи політичного і економічного розвитку в умовах переходу суспільства до нової соціальної системи, безперервною зміною умов, за яких видаються газети, потребою швидкого відтворення подій у повідомленнях. У результаті метод підготовки газетних номерів „з коліс”, тобто номер заповлюється найоперативнішою інформацією, – став основним. Це призвело до утвердження в газетах „фактологічної журналістики” і відсунення на другий план далекосяжних аналітичних публікацій. Тобто спостерігаємо лише деякі види оперативних робочих планів – місячні, тижневі та плани чергового номера.

Місячний план належить до середньотермінових і є одним із видів робочого плану, який дозволяє відділам газети зосередитися на підготовці помітних аналітичних публікацій і забезпечити належну оперативність у висвітленні тем. У місячному плані слід конкретно вказувати рубрику, тему, відділ чи співробітника, який відповідає за забезпечення публікації, жанр, обсяг у рядках (чи знаках), термін подачі готового матеріалу в секретаріат.

У тижневому плані редакції, як одному з видів оперативного планування, що характеризується граничною конкретністю, чітко відображається зміст номерів газети впродовж тижня, з одного боку, і участь кожного журналіста, кожного підрозділу колективу у випуску видання, з другого боку. У тижневому плані зримо проглядається географія публікацій, раціональні пропорції позитивних і критичних, великих за розміром і дрібних, проблемних і оперативних матеріалів, а також їх жанрове втілення.

План номера вінчає всі попередні види газетного планування. У ньому зазначаються заголовки публікацій, точні формулювання тем, рубрики, обсяг текстів у рядках, жанри, відділи, автори та посторінкове графічне розміщення матеріалів.

А.А. Грабельников підкреслює, що при планування номера важливо врахувати такі умови:

–   географію матеріалів;

–                розмаїття жанрів;

–                величину публікацій;

–                співвідношення проблемних та інформаційних матеріалів;

–                баланс позитивних та критичних виступів;

–                посторінкове представництво редакційних відділів;

–                співвідношення публікацій, написаних штатними і позаштатними авторами;

–                розмаїття соціального складу авторів;

–                пропорцію власних матеріалів і текстів інформаційних агентств;

–                шрифтове і оформительське розмаїття;

–                різноманітність заголовків;

–                відповідність публікації тематиці сторінки.

План номера повинен враховувати запити різних категорій читачів і зв’язок з попередніми номерами у змістовому і графічному відношеннях. Звичайно, редакції українських газет повинні практикувати перспективне планування. Бо утвердження оперативного планування має і  негативи: публікації стають однобокими, з газетних сторінок зникає масштабне мислення і глибокий аналіз. Неможливо  працювати довго, не бачачи власної перспективи, хоча б на кілька місяців вперед. Тут виручає так званий сітьовий графік, який створюється для планування і забезпечення тематичних рубрик. Саме завдяки цьому можна побачити газету у ближчій і дальшій перспективах.