- •Державні іспити!
- •2. «Журналіст змінює професію» як метод збирання інформації.
- •6. Аудіовізуальна журналістика: синтез виражально-зображальних засобів.
- •9. Василь Стус – публіцист: речник нації та гуманістичної візії людини
- •12. Використання пошукових систем і баз даних у журналістській роботі.
- •14. Візії національного та міжнаціонального солідаризму на прикладі журналу Єжи Гедройца „Kultura” (Париж).
- •15. Габріель Гарсіа Маркес про призначення журналіста
- •16. Газета в системі сучасних змі та її типи
- •17. Діалогічні жанри в аудіовізуальному контенті.
- •19. Етика реклами в газеті, на радіо і телебаченні.
- •20. Правові і етичні норми сучасної журналістики
- •1. Міжнародні
- •2. Національні
- •3. Корпоративні
- •Редакційні
- •21. Жанрові різновиди репортажу на радіо і телебаченні.
- •22. Журнал як тип періодичного видання в укр. Журналістиці.
- •25. Журналістська діяльність м.Міхновського.
- •26. Загальна характеристика Інтернет-змі в Україні.
- •27. Загальнонаціональне і регіональне телерадіомовлення.
- •28. Засоби гумору і сатири в сучасних змі.
- •29. . Засоби експресивності та їх роль у публіцистичному тексті.
- •30. Значення інтернет-щоденників (блогів) в мережевій журналістиці.
- •31. І.Франко як організатор, редактор і видавець періодичних видань.
- •33. Ідея державності в українській пресі періоду визвольних змагань 1917-1921 рр.
- •34. Ідея призначення України в західноукраїнській публіцистиці хх століття.
- •35. Ідея соборності в українській публіцистиці першої половини хх століття.
- •36. Іномовлення як тип міжнародного мовлення та специфіка його функціонування.
- •37. Інтерактивність як ключова характеристика мережевих видань.
- •38. Інтерв'ю та його жанрові особливості у пресі, на радіо і телебаченні.
- •39. Інформаційна культура як показник професіоналізму змі.
- •40. Інформаційні агенції України і світу (загальна характеристика).
- •41. Інфотейнмент: теорія і практичне застосування.
- •46. Критерії журналістської оцінки політичної ситуації.
- •47. Культурний синтез «Схід-Захід» у публіцистиці в. Липинського.
- •48. М.С.Грушевський як реформатор журнально-видавничої справи кінця хіх – поч. Хх століття.
- •49. Масова комунікація: суть, особливості, різновиди.
- •50. Методи збору інформації в журналістиці.
- •51. Методологія і методика стилістичного аналізу публіцистичного тексту як цілісної структури.
- •53. Мішель Монтень – фундатор жанру есе.
- •54 Мовна особистість журналіста та шляхи її вдосконалення.
- •55. Мовні засоби увиразнення журналістського тексту
- •56. Моральний тип мислення в публіцистиці (на прикладі р.Емерсона, т.Карлейля, т.Масарика, є.Сверстюка).
- •57. Мультимедійне відображення контенту у Web 2.0.
- •58. Національна ідея у публіцистиці Джузеппе Мацціні.
- •59. Національний інформаційний простір України: проблеми становлення
- •60. Національні пріоритети в телерадіожурналістській діяльності.
- •61. Нелегальні видання в Україні 60-80-их років хх століття (передумови виникнення, провідні видання, проблематика
- •62. Опишіть відповідальність за порушення вимог законодавчо-нормативних документів з охорони праці.
- •65. Опишіть порядок проведення навчання з питань охорони праці.
- •66. Опишіть систему управління охороною праці на державному рівні.
- •67. Основні етапи роботи над журналістським твором.
- •71. Основні сучасні теорії преси (загальний огляд).
- •72. Особливості комерційної реклами
- •73. Особливості новинної телерадіожурналістики
- •74. Особливості тексту для традиційних і нових медіа
- •78.Охарактеризуйте мікроклімат виробничого середовища.
- •83. Політична культура журналіста (національний і міжнародний аспекти).
- •84. Правові норми сучасної журналістики: національний і міжнародний аспекти.
- •87. Ринципи конвергентної журналістики та професійні стандарти.
- •88. Принципи редакторського аналізу текстів.
- •89. Проблеми взаємодії засновника і редакційного колективу змі.
- •90. Просвітницько-пізнавальна тематика в радійному і телевізійному мовленні.
- •91. Професійні стандарти телерадіожурналістської творчості.
- •92. Публіцистика д. Донцова: основні ідеї та проблематика.
- •93. Публіцистика м. Хвильового у контексті літературного процесу 20-30 років.
- •94. Публіцистика о. Ольжича: ідеї і проблематика.
- •96.Публіцистика с. Петлюри: ідеї і проблематика.
- •101. Роль змі в масовізації сучасної культури.
- •103. Росія чи Європа? (пошуки геополітичної ідентичності в публіцистиці і. Франка та м. Грушевського).
- •104. Свобода слова і соціальна відповідальність журналіста.
- •105. Секретаріат редакції газети: структура і головні функції.
- •106. Соціальні мережі як інструмент роботи журналіста.
- •107. Специфіка жіночого тексту у світоглядній публіцистиці (на прикладі Світлани Алексієвич і Оріани Фаллачі).
- •108. Специфіка і функції полеміки у змі.
- •109. Специфіка роботи власного кореспондента газети, радіо і телебачення в Україні та за кордоном.
- •110. Стаття як жанр журналістики.
- •111. Стилістичні засоби в структурі журналістського тексту.
- •112. Сучасна літературно-художня періодика: проблеми та перспективи.
- •113. Сучасні змі про Шевченкову візію України.
- •115. Сучасні тенденції розвитку телерадіожурналістики.
- •116. Текст як основний об’єкт редакторського аналізу.
- •117. . Теорія порядку денного (настановчості медій) Мак-Комбса та її реалізація у практиці українських телеканалів.
- •118. Типові мовні огріхи у газетних текстах, у радіо- та телемовленні й способи їх усунення.
- •119. Українська мова як державна: проблеми функціонування в медіапросторі.
- •120. Форми цензури в змі.
- •121. Якісна преса Західної Європи: основні видання, засади діяльності.
65. Опишіть порядок проведення навчання з питань охорони праці.
Відповідальність за організацію навчання з питань охорони праці покладається на роботодавця, а в структурних підрозділах – на керівників цих підрозділів. Контроль за своєчасним проведенням навчання здійснює служба охорони праці.
Навчання і перевірка знань з питань охорони праці проводиться для всіх працівників, які наймаються на роботу і періодично в процесі трудової діяльності.
Формою перевірки знань працівників з питань безпеки є іспит за екзаменаційними білетами.
Відповідно до типових правил внутрішнього трудового розпорядку робітники, що наймаються на роботу зобов’язані ознайомитися з порядком виконання трудових обов’язків, правилами трудової і технологічної дисципліни, техніки безпеки, виробничої санітарії та пожежної безпеки. З цією метою на підприємствах проводяться різні види інструктажів. За характером і часом їх проведення вони поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.
Вступний інструктаж працівники або службовці проходять до початку трудової діяльності при прийнятті їх на роботу.
Вступний інструктаж проводить спеціаліст служби охорони праці або особа, на яку за наказом покладено ці обов’язки.
Програму та тривалість інструктажу затверджує роботодавець.
Під час інструктажу робітникам пояснюють особливості і характер виробничої діяльності, основні вимоги безпечної організації робочих місць, порядок користування санітарно-побутовими приміщеннями й надання першої допомоги в разі нещасних випадків, а також види відповідальності за невиконання вимог охорони праці, правил загальної та особистої гігієни та інше.
Запис про проведення вступного інструктажу здійснюють у спеціальному журналі, а також документі про прийняття працівника на роботу.
Первинний інструктаж на робочому місці проводить виконавець робіт або майстер не тільки з тими, хто вперше наймається на роботу, але і кожного разу якщо працівник переводиться з одного виду робіт на інший.
Під час цього виду інструктажу виконавець робіт знайомить працівника з технікою даного виду трудової діяльності, інструкцією для даної професії, безпечними методами роботи, правилами експлуатації інструментів, захисними засобами та іншим, що стосується його майбутньої роботи.
Залежно від характеру роботи, після проходження первинного інструктажу на робочому місці, працівник протягом 2 – 15 змін має пройти стажування під керівництвом спеціаліста, який призначається наказом по підприємстві.
Проведення інструктажу реєструється виконавцем робіт у журналі первинного інструктажу на робочому місці.
Повторний інструктаж періодично на робочому місці проводиться у строки відповідно до затвердженого головним інженером графіка, але проміжок між ними не може перевищувати трьох місяців для працівників на роботах з підвищеною небезпекою та шести місяців для інших працівників.
Цей вид інструктажу має на меті закріплення знань з техніки безпеки, бо з часом набуті знання забуваються, що є властивістю людської пам’яті, крім цього постійно змінюються та вдосконалюються нормативно-правові акти з охорони праці.
Позаплановий інструктаж на робочому місці проводиться з працівниками за таких обставин:
при зміні технологічного процесу або введені у дію нових нормативних актів, чи їх порушення працюючими;
при перерві у роботі понад 30 календарних днів – для робіт підвищеної небезпеки, а для решти робіт понад 60 днів;
при виявленні органами державного нагляду незнання працюючими безпечних методів праці чи нормативних актів з охорони праці.
Позаплановий інструктаж завершується перевіркою знань та набутих навичок щодо безпечних методів праці.
Цільовий інструктаж проводить курівник робіт у таких випадках:
при виконанні разових робіт, що не пов’язані з фаховими обов’язками;
при ліквідації аварій, стихійних лих або інших негативних наслідків;
при проведенні робіт, на які оформляються наряди-допуски, дозвіл або інші документи.
Цільовий інструктаж включає відомості про призначення і характер завдання, виробничі обставини, можливі небезпеки, нестандартні ситуації при виконанні трудових операцій і фіксується в наряді-допуску, що дозволяє проведення даного виду робіт.
Рівень знань отриманих працівниками в процесі навчання з питань охорони праці є одним з основних принципів державної політики у сфері охорони праці. Від ефективності навчання великою мірою залежить рівень травматизму та профзахворювань в умовах виробництва.
