26. Загальна характеристика Інтернет-змі в Україні.

Такий вид журналістики нині лише розвивається. Керуватися тими ж принципами подання інформації, що й друковані ЗМІ в Інтернет-індустрії неможливо. По-перше, значно відрізняється аудиторія, по-друге, стиль має бути іншим, тобто адаптованим для сприйняття через Інтернет. Інтернет-видання цінують за актуальність, оперативність, а в Україні — ще і завідносну незаангажованість інформації.

Інтернет-видання в Україні з’явилися лише 1999 року і сьогодні налічують майже 80 проектів різного призначення та масштабу. В Україні реєстрація інтернет-ЗМІ не закріплена законодавством, проте деякі інтернет-ЗМІ з метою легалізації своєї діяльності реєструються у Міністерстві юстиції України як газета або інформаційне агентство.

В українському медійному інтернет-просторі можна виокремити 3 види інтернет-видань:

1) інтернет-версії друкованих чи електронних ЗМІ;

2) сайти інформаційних агентств;

3) власне інтернет-видання.

Інтернет-версії  друкованих  чи  електронних  українських  ЗМІ  нічим особливо не відрізняються від власне інтернет-видань: як правило, подають ту ж саму інформацію, яку можна прочитати у пресі, почути по радіо, побачити на телебаченні. Однак інтернет-версії дають можливість друкованим та електронним ЗМІ активно співпрацювати з аудиторією («Форуми» сайтів), створювати архіви,  матеріали  яких  за  бажанням  можна  прочитати,  почути  чи  побачити будь-де і будь-коли. Сьогодні в Україні свої інтернет-версії мають навіть малотиражна преса, районні радіостанції чи телебачення.

Найчитабельнішими в Україні є «Українська правда», «Кореспондент», «Форум» «UAtoday» . Великою популярністю користуються сайти інформагентств «УНІАН» «УКРІНФОРМ», «ДІНАУ», «Контекст медіа» — зазвичай, на цих сайтах можна знайти найоперативнішу й за усіма оцінками найдостовірнішу інформацію.

Українські інтернет видання мають велику проблему мовного характеру; більшість із них варто називати інтернет-виданнями України, бо українського, окрім вказівки на домен UA і частково тематики публікацій, в них дуже мало. «Українська правда», «Форум» один і той самий текст подають українською та російською мовами; «Кореспондент», «Репортер», «Київська Русь» — українською, російською та англійською.

Традиційні ЗМІ упродовж останніх років дуже часто беруть інформацію з інтернету (у тому числі й з інтернет-видань) без жодних посилань на джерело – плагіат!

Сучасний український блогер – це той, хто вільно висловлює свої думки на різну тематику та в принципі не має обмежень в своїй діяльності, бо він є журналістом, корегувальником та головним редактором в одній особі, а держава ще не знайшла методів для обмеження їх діяльності. В Україні поки що немає обґрунтування для цензури в Інтернеті.

27. Загальнонаціональне і регіональне телерадіомовлення.

Після 2000 року національна система аудіовізуальних ЗМІ в Україні знаходиться у фазі інтенсивного нарощування своїх потужностей. Сучасний стан телерадіомовлення України сформувався шляхом трансформації системи державного мовлення і доповнення її новими ресурсними можливостями й технологіями створення і розповсюдження телерадіопрограм. У період 1990—2005 pp. Україна пройшла шлях від мереж УТ-1, УТ-2, УТ-3, УР-1, УР-2, УР-3 до:

* 14 загальнонаціональних телемереж: (Національна телекомпанія України (НТКУ), ТРК "Студія "1+1"", "Українська незалежна ТВ-корпорація" ("Інтер"), "Міжнародний медіа-центр — СТБ", ЗАТ "Новий канал", TOB "Міжнародна комерційна ТРК "ICTV"" та ін.);

* 3 регіональні телемережі: ВАТ "ТК "Тоніс"", TOB "ТС "Астра -ТБ"", ЗАТ "ТРК "Люкс"";

* 12 загальнонаціональних радіомереж: (Національна радіокомпанія України (УР-1, УР-2, УР-3), ЗАТ "Наше радіо", TOB "ТРО "Русское радио" -Украина", ЗАТ "ТРК "Люкс» та ін);

* 11 регіональних радіомереж: (Українська корпорація "Телебачення і радіомовлення "ЮТАР"", ЗАТ "PK "Гала"", "Каскада", Компанія "Нова хвиля" TOB "ТРК "Пілот"-Україна", ЗАТ "Студія "Європа плюс" — Україна" та ін.).

Мережі обласних державних телерадіокомпаній створюються для забезпечення обласного мовлення з розрахунку 14—16 годин щодобово. Аналіз фактичного мовлення ОДТРК свідчить, що наявний у них фінансовий і технічний потенціал не забезпечує якісного програмного наповнення в планових обсягах. Результатом цього є звернення кількох ОДТРК до Національної ради України з проханням про зменшення обсягу власного мовлення з метою вивільнення ефірного часу для ретрансляції програм мережевих мовників. Найбільш динамічно розвиваються телемережі ОДТРК: Кіровоградської, Луганської, Полтавської, Черкаської областей та  м. Сімферополь (близько 20 каналів). Проблемними залишаються прикордонні регіони Волинської, Одеської, Рівненської областей, де кількість національних телевізійних програм в ефірі менша за кількість програм сусідніх країн, що є елементом мовної експансії сусідніх держав та впливає на стан інформаційної безпеки України.

Сьогодні український ринок телебачення можна поділити на три сегменти. Абсолютними лідерами є канали Інтер та 1+1, кожному з яких належить частка аудиторії приблизно у 20 %. Ці канали мають дещо більшу частку загальних доходів від телевізійної реклами, ніж їх частка аудиторії. Другий рівень включає Новий Канал, ICTV, СТБ, TРК Україна та TET. Ці канали мають дещо більш обмежене географічне покриття, а їх аудиторія коливається в межах від 3 % до 7 %. Крім того, існує значна кількість каналів третього рівня, серед яких – 5 канал, Перший Національний, НТН, Toніс, M1, Мегаспорт та інші.

З точки зору програмного наповнення основними й сталими тенденціями у розвитку провідних мовників після 2000 року стали:

1.      Спеціалізація. Основною економічною причиною є зростаюча конкуренція в галузі, що змусило деяких учасників ринку шукати нішові аудиторії. В результаті цього такі спеціалізовані канали, як M1 (музика), Meгаспорт (спорт, приблизно 15-й номер у рейтингах), TET (розваги), 5 канал (новини), зросли у рейтингах та збільшили своє географічне покриття.

2.      Локалізація, тобто поступове заміщення в ефірі (і передусім у прайм-тайм) провідних каналів голлівудської продукції продукцією російського, вітчизняного, або спільного україно-російського виробництва.

З кожним роком ринок реклами на телебаченні та радіо зростає, стаючи більш привабливим для іноземних інвестицій. Сучасні тенденції та перспективи: перехід ТРО від аналогового до цифрового мовлення, створення загальнонаціонального суспільного телерадіомовлення.