
- •Державні іспити!
- •2. «Журналіст змінює професію» як метод збирання інформації.
- •6. Аудіовізуальна журналістика: синтез виражально-зображальних засобів.
- •9. Василь Стус – публіцист: речник нації та гуманістичної візії людини
- •12. Використання пошукових систем і баз даних у журналістській роботі.
- •14. Візії національного та міжнаціонального солідаризму на прикладі журналу Єжи Гедройца „Kultura” (Париж).
- •15. Габріель Гарсіа Маркес про призначення журналіста
- •16. Газета в системі сучасних змі та її типи
- •17. Діалогічні жанри в аудіовізуальному контенті.
- •19. Етика реклами в газеті, на радіо і телебаченні.
- •20. Правові і етичні норми сучасної журналістики
- •1. Міжнародні
- •2. Національні
- •3. Корпоративні
- •Редакційні
- •21. Жанрові різновиди репортажу на радіо і телебаченні.
- •22. Журнал як тип періодичного видання в укр. Журналістиці.
- •25. Журналістська діяльність м.Міхновського.
- •26. Загальна характеристика Інтернет-змі в Україні.
- •27. Загальнонаціональне і регіональне телерадіомовлення.
- •28. Засоби гумору і сатири в сучасних змі.
- •29. . Засоби експресивності та їх роль у публіцистичному тексті.
- •30. Значення інтернет-щоденників (блогів) в мережевій журналістиці.
- •31. І.Франко як організатор, редактор і видавець періодичних видань.
- •33. Ідея державності в українській пресі періоду визвольних змагань 1917-1921 рр.
- •34. Ідея призначення України в західноукраїнській публіцистиці хх століття.
- •35. Ідея соборності в українській публіцистиці першої половини хх століття.
- •36. Іномовлення як тип міжнародного мовлення та специфіка його функціонування.
- •37. Інтерактивність як ключова характеристика мережевих видань.
- •38. Інтерв'ю та його жанрові особливості у пресі, на радіо і телебаченні.
- •39. Інформаційна культура як показник професіоналізму змі.
- •40. Інформаційні агенції України і світу (загальна характеристика).
- •41. Інфотейнмент: теорія і практичне застосування.
- •46. Критерії журналістської оцінки політичної ситуації.
- •47. Культурний синтез «Схід-Захід» у публіцистиці в. Липинського.
- •48. М.С.Грушевський як реформатор журнально-видавничої справи кінця хіх – поч. Хх століття.
- •49. Масова комунікація: суть, особливості, різновиди.
- •50. Методи збору інформації в журналістиці.
- •51. Методологія і методика стилістичного аналізу публіцистичного тексту як цілісної структури.
- •53. Мішель Монтень – фундатор жанру есе.
- •54 Мовна особистість журналіста та шляхи її вдосконалення.
- •55. Мовні засоби увиразнення журналістського тексту
- •56. Моральний тип мислення в публіцистиці (на прикладі р.Емерсона, т.Карлейля, т.Масарика, є.Сверстюка).
- •57. Мультимедійне відображення контенту у Web 2.0.
- •58. Національна ідея у публіцистиці Джузеппе Мацціні.
- •59. Національний інформаційний простір України: проблеми становлення
- •60. Національні пріоритети в телерадіожурналістській діяльності.
- •61. Нелегальні видання в Україні 60-80-их років хх століття (передумови виникнення, провідні видання, проблематика
- •62. Опишіть відповідальність за порушення вимог законодавчо-нормативних документів з охорони праці.
- •65. Опишіть порядок проведення навчання з питань охорони праці.
- •66. Опишіть систему управління охороною праці на державному рівні.
- •67. Основні етапи роботи над журналістським твором.
- •71. Основні сучасні теорії преси (загальний огляд).
- •72. Особливості комерційної реклами
- •73. Особливості новинної телерадіожурналістики
- •74. Особливості тексту для традиційних і нових медіа
- •78.Охарактеризуйте мікроклімат виробничого середовища.
- •83. Політична культура журналіста (національний і міжнародний аспекти).
- •84. Правові норми сучасної журналістики: національний і міжнародний аспекти.
- •87. Ринципи конвергентної журналістики та професійні стандарти.
- •88. Принципи редакторського аналізу текстів.
- •89. Проблеми взаємодії засновника і редакційного колективу змі.
- •90. Просвітницько-пізнавальна тематика в радійному і телевізійному мовленні.
- •91. Професійні стандарти телерадіожурналістської творчості.
- •92. Публіцистика д. Донцова: основні ідеї та проблематика.
- •93. Публіцистика м. Хвильового у контексті літературного процесу 20-30 років.
- •94. Публіцистика о. Ольжича: ідеї і проблематика.
- •96.Публіцистика с. Петлюри: ідеї і проблематика.
- •101. Роль змі в масовізації сучасної культури.
- •103. Росія чи Європа? (пошуки геополітичної ідентичності в публіцистиці і. Франка та м. Грушевського).
- •104. Свобода слова і соціальна відповідальність журналіста.
- •105. Секретаріат редакції газети: структура і головні функції.
- •106. Соціальні мережі як інструмент роботи журналіста.
- •107. Специфіка жіночого тексту у світоглядній публіцистиці (на прикладі Світлани Алексієвич і Оріани Фаллачі).
- •108. Специфіка і функції полеміки у змі.
- •109. Специфіка роботи власного кореспондента газети, радіо і телебачення в Україні та за кордоном.
- •110. Стаття як жанр журналістики.
- •111. Стилістичні засоби в структурі журналістського тексту.
- •112. Сучасна літературно-художня періодика: проблеми та перспективи.
- •113. Сучасні змі про Шевченкову візію України.
- •115. Сучасні тенденції розвитку телерадіожурналістики.
- •116. Текст як основний об’єкт редакторського аналізу.
- •117. . Теорія порядку денного (настановчості медій) Мак-Комбса та її реалізація у практиці українських телеканалів.
- •118. Типові мовні огріхи у газетних текстах, у радіо- та телемовленні й способи їх усунення.
- •119. Українська мова як державна: проблеми функціонування в медіапросторі.
- •120. Форми цензури в змі.
- •121. Якісна преса Західної Європи: основні видання, засади діяльності.
25. Журналістська діяльність м.Міхновського.
М.Міхновський був першим, хто на межі XIX—XX століть чітко сформулював кінцеву мету української національної боротьби: “Одна, єдина, вільна, самостійна Україна від гір карпатських аж по кавказькі”.
Політична біографія між революцією 1905 року і початком Першої світової війни: видання українських часописів (“Хлібороб”, “Запоріжжя”, “Слобожанщина”, “Сніп”); як адвокат бере участь у судових процесах, захищаючи селян, що палили поміщицькі маєтки; пропагує українську національно-самостійницьку ідею. Зосереджує свою агітаційну роботу на Слобожанщині, Донеччині, де навертає до українства чимало зросійщених “малоросів”. До виборів у Думу (1906 р.) М. Міхновський видав у Харкові перший наддніпрянський український часопис - "Слобожанщина", у якому закликав голосувати за українських кандидатів. Видання проіснувало недовго через адміністративні утиски "на ідеологічному ґрунті".
* брошура "Самостійна Україна": Значну її частину становив екскурс до історії русифікаторської великодержавної політики царизму. Автор вважав за необхідне повернення до статусу України, який існував на основі Переяславського трактату 1654 року. З позицій міжнародного права він проаналізував відносини України з Росією, які мали статиконфедеративними, але були згодом односторонньо порушені Росією. Це давало право Україні на відмову від союзу з Росією і повернення до статусу самостійної держави. Здоровий націоналізм, стверджувалось у «Самостійній Україні», покликує до історичного життя нові народи, веде до розпаду приречених історією імперій. У бракові такого націоналізму серед українців Міхновський бачить основну причину нещасть нації. Головними опонентами Міхновського виступають не «чужинці», а «українофіли, що виробили релігію лояльності», українська інтелігенція, яка в попередніх своїх поколіннях не узгоджувала свої інтереси з інтересами народу, зраджувала, покидаючи його в найгірші часи.
- державна самостійність є головна умова існування нації, а державна незалежність є національним ідеалом у сфері міжнаціональних відносин
- лише після набуття повної державно-політичної самостійності український народ зможе вирішити питання про те, чи вступати йому в державно-політичні союзи з іншими націями
- Переяславські угоди - нормативні документи, визнання яких обов’язкове для обох сторін, але, оскільки, Росія односторонньо порушила їх, ліквідувавши Запорозьку січ, то і Україна, з точки зору міжнародного права, має право не дотримуватись їх. А тому маємо силою забрати те, що нам належить по праву. Хто на цілій Україні не за нас, той проти нас! Якщо силою було відібрано наше право то ми можемо силою відновити свою свободу.
* брошура “Справа української інтелігенції в програмі Української Народної Партії”
- українська інтелігенція приносить щороку великі і криваві жертви московському “Молоху”: вона єднається з московською інтелігенцією і приймає політичні ідеали і завдання останньої, бо не має власних окремих політичних ідеалів, витворених на Грунті інтересів і бажань української нації; українська інтелігенція бере участь у всіх революційних течіях московського суспільства, починаючи від російських студентських розрухів до діяльности в московських революційних організаціях. Це свідчить про велике духове рабство, про велику безпринципність і безідейність української інтелігенції