Діяльність соціального педагога як відповідального за захист прав дитини в школі

Практики свідчать, що важче, ніж жорстокість батьків, діти переживають насильство, в тому числі емоційне, з боку педагогів (вчителів, вихователів) в школі. При виявленні подібних фактів і для запобігання необоротних наслідків соціальний педагог повинен проводити певну роботу з усіма суб'єктами процесу: з батьками (законними представниками дітей), з учнями - жертвами насильства, і з педагогами, які до цього причетні.

Дуже важливо не втрачати з дітьми психологічного контакту, не залишати маленького людину один на один з "дорослими" шкільними проблемами. В іншому випадку у дитини виникне відчуття безпорадності, незахищеності і відторгнення. Дитині необхідно пояснити, що в школі працюють люди, які не ідеальні і теж можуть робити помилки. Разом з тим залишати без наслідків подібні дії педагогів (так само як і тиск з боку однокласників) не можна.

Педагоги несуть юридичну відповідальність за жорстоке поводження з дітьми. Однак перш ніж звертатися до представників органів влади, слід прояснити ситуацію в бесіді з класним керівником, іншими вчителями, друзями школяра та адміністрацією школи. Постійний контакт законних представників учнів, соціального педагога як відповідального за захист прав дитини з усім педагогічним колективом, налагоджене взаєморозуміння, як правило, виключає будь-які форми тиску на дитину.

Проте буває й так, що факт жорстокості стосовно учня підтверджено, а зусилля батьків чи соціального педагога пропадають марно, вчитель наполягає на своїй помилці і наполягає на власному праві поводитися з дитиною так, як вважає за потрібне аж до застосування емоційного тиску (не кажучи вже про рукоприкладство). У цьому випадку соціальному педагогу чи законним представникам за його підтримки соціального педагога необхідно звертатися до адміністрації навчального закладу, потім до органів (відділи, управління) освіти.

Що ж стосується жертви насильства і його оточення, то для припинення жорстокого поводження з дітьми соціальний педагог повинен тісно співпрацювати з різними структурами, а також офіційними і неофіційними особами. У їх число входять представники у справах дітей, кримінальної міліції, дільничні інспектори міліції, члени неурядових організацій і інш. Науково-методичним центром практичної психології і соціальної роботи ІППОЧО було укладено угоди про спільну працю та партнерство з відділом у справах сім’ї та молоді, службою у справах дітей Чернівецької обласної державної адміністрації, відділенням кримінальної міліції у справах дітей УМВС України в Чернівецькій області.

Не менш важливо соціальному педагогу співпрацювати з представниками силових структур при зборі фактів, що свідчать про необхідність вилучення неповнолітнього з сім'ї. Співробітники названих служб можуть надати велику допомогу при оформленні пакету документів з метою позбавлення законних представників батьківських прав і подальшого закріплення статусу дитини (одержання паспорта, довідки про смерть кого-небудь з батьків та інш.). Окрім цього, оскільки на засіданнях розглядаються факти ухилення громадян від виконання батьківських обов'язків, вчинення ними протиправних дій стосовно дитини, то соціальному педагогу важливо брати участь у подібних засіданнях, щоб мати можливість дати відповідні рекомендації та висновки. Для вдосконалення діяльності з профілактики насильства, попередження відхилень у поведінці дітей соціальним педагогам слід запрошувати працівників силових структур для проведення бесід з вихованцями шкіл-інтернатів, законними представниками учнів і педагогами.

Як припинити знущання?

Працювати необхідно з усіма сторонами жорстокої поведінки: і з жертвою, і з ґвалтівником (агресором). Найбільш продуктивною є робота з жертвою, ніж робота з кривдником. Кривдника змінити важче, тому що за його поведінкою вже стоять сім’я та суспільство. Агресію, ненависть, злість, почуття вседозволеності він засвоїв з дитинства. Непрямі учасники знущань теж повинні піддаватися корекції.

Емоційний стан жертви, якщо з нею не працювати фахівцям, не дасть їй виявити свої таланти, здібності, ще більш укоренить так званий комплекс жертви, зіпсує їй майбутнє життя. Необхідно допомогти постраждалому змінити себе, уміти дати відсіч і не боятися одержувати допомогу. Потрібно переконувати дітину, що вона мають право на захист, що просити допомоги не соромно, а необхідно!

Важлива відправна точка – усвідомлення, що багато знущань відбувається поза полем зору учителів та батьків.

Важливі методи припинення знущань:

• забезпечення гарного нагляду за дітьми;

• ефективні наслідки для тих, хто знущається;

• добрі канали спілкування між вчителями та батьками;

• надання дітям можливості розвивати хороші навики міжособистісного спілкування;

• створення такої соціальної атмосфери підтримки та позитивного ставлення до всіх, у якій агресивність та знущання неприйнятні для більшості.