Стаціонар вдома та допоміжні схеми лікування

Висновки досліджень

Рівень доказовості

У пацієнтів із загостренням ХОЗЛ, які знаходяться на доліковуванні в лікарні не виявлено істотних відмінностей в розмірі показника ОФВ₁ та кількості повторних госпіталізацій, а також кількості днів, протягом яких надавалась допомога при порівнянні з пацієнтами, що доліковувалися в домашніх умовах^501-504.

Ib

Між пацієнтами, що отримували доліковування вдома і стаціонарних умовах не виявлено істотних відмінностей в коливанні показника смертності^501-504.

Ib

Між групами, що доліковувалися вдома і в стаціонарі, при дослідженні якості життя з використанням анкетного респіраторного опитувальника не знайдено істотних відмінностей^501,502.

Ib

№

Рекомендація

Ступінь рекомендованості

R138

Стаціонар вдома та схеми допоміжного лікування ефективні і безпечні та можуть використовуватися як альтернативний спосіб лікування пацієнтів із загостренням ХОЗЛ, які повинні були б бути госпіталізовані в стаціонар для продовження лікування.

А

R139

Для виконання цих схем потрібна мультидисциплінарна команда, яка включає представників суміжних медичних професій з досвідом лікування пацієнтів з ХОЗЛ.

Також в цю команду можуть бути включені медичні сестри, фізіотерапевти, терапевти загального профілю та ін. медичні працівники.

D

R140

В даний час недостатньо даних, щоб давати тверді рекомендації, щодо того, яким пацієнтам із загостренням найбільш показано лікування в стаціонарі вдома або рання виписка із стаціонару.

Відбір таких пацієнтів повинен залежати від доступних ресурсів і відсутності поганих прогностичних чинників, наприклад, ацидозу.

D

R141

Повинно братися до уваги, якому лікуванню віддає перевагу пацієнт, вдома чи в лікарні.

D

Висновки досліджень

Рівень доказовості

При загостреннях ХОЗЛ однаково ефективні в досягненні бронходилатації як дозовані інгалятори (при використанні спейсера і правильній інгаляційній техніці) так і небулайзери²⁴¹.

IV

Для терапії невеликими дозами бронходилататорів (наприклад, 100-400 мг сальбутамолу або тербуталіну) зручніше застосувати дозовані інгалятори, але при застосуванні небулайзера можливе застосування вищих доз²⁴⁰.

IV

При використанні дозованого інгалятора пацієнти із задишкою не завжди здатні вдихати поволі і достатньо глибоко²⁴⁰.

IV

Застосування небулайзерів широко поширене в лікарнях, оскільки не вимагає спеціального навчання або спостереження²⁴¹.

IV

№

Рекомендація

Ступінь рекомендованості

R142

Для проведення інгаляцій під час загострення ХОЗЛ можуть бути використані як небулайзери, так і кишенькові інгалятори.

А

R143

Вибір системи для введення препаратів повинен враховувати необхідну дозу лікарської речовини, здатність пацієнта використовувати пристрій і можливість контролю терапії.

D

R144

Пацієнти повинні переходити на кишенькові інгалятори як тільки їх стан стабілізується, оскільки це дозволить здійснити більш ранню виписку із стаціонару.

D

R145

При наявності у пацієнта гіперкапнії або ацидозу розпилювання повинне проводитися стиснутим повітрям, але не киснем (щоб уникнути посилення гіперкапнії і пригнічення дихання). Якщо одночасно потрібна киснева терапія, вона повинна здійснюватися через носовий катетер.

D

R146

Газ, що вводиться при аерозольній терапії, завжди повинен бути зазначений у призначенні.

D

Висновки досліджень

Рівень доказовості

У пацієнтів, які приймали ГКС протягом принаймні 72 годин при загостренні ХОЗЛ виявлено підвищення ОФВ₁ порівняно з групою плацебо^510-512.

Ia

Виявлено статистично істотне поліпшення артеріального PаO2 за перші 72 години на користь групи, що приймала стероїди в порівнянні з групою плацебо (р<0.05) ^514,51.

Ib

Значно коротша тривалість госпіталізації була продемонстрована у пацієнтів, які приймали стероїди, в порівнянні з плацебо (p=0.027) (p=0.03) ^515,516 відповідно.

Ib

Не виявлено статистично істотних відмінностей між групою, яка приймала стероїди, і групою плацебо відносно показника смертності⁵¹¹.

Ia

Не виявлено ніяких важливих клінічних відмінностей в результатах загострень між пацієнтами, які приймали системні кортикостероїди двох тижневим курсом, і тими, хто приймав ліки вісім тижнів⁵¹⁶.

Все ще мають місце суперечки відносно оптимальної дози і тривалості лікуваннями стероїдами під час загострення. Невеликі дослідження стверджують, що нижчі дози і коротші курси лікування також можуть бути ефективними^515,518.

Ia

Пацієнти, що одержували лікування кортикостероїдами мали побічні дії в 3.7 рази частіше ніж ті, які отримували плацебо^{515, 516, 518}.

Ia

№

Рекомендація

Ступінь рекомендованості

R147

За відсутності значних протипоказань всім госпіталізованим пацієнтам із загостренням ХОЗЛ можуть бути призначені кортикостероїди для перорального застосування разом з іншими видами терапії.

А

R148

За відсутності значних протипоказань пацієнтам, які знаходяться на лікуванні в амбулаторних умовах із загостренням ХОЗЛ і мають значні порушення дихання, які створюють перешкоди у повсякденній діяльності, можна розглянути питання щодо призначення кортикостероїдів для перорального застосування.

В

R149

Пацієнти, які потребують застосування кортикостероїдів, повинні заохочуватися до раннього початку лікування, щоб отримати максимальний результат.

D

R150

При загостренні необхідно призначити преднізолон для перорального застосування 30 мг протягом 7 - 14 днів.

D

R151

Рекомендується, щоб курс лікування кортикостероїдами не перевищував 14 днів, оскільки немає необхідності в пролонгованій терапії.

А

R153

Пацієнтам, які часто одержують курси кортикостероїдів для перорального застосування, повинна бути проведена профілактика остеопорозу.

D

R154

Пацієнти повинні бути ознайомлені з оптимальною тривалістю лікування і побічними ефектами пролонгованої терапії глюкокортикостероїдами.

D

R155

Пацієнтам, особливо тим, які виписуються з лікарні, повинні бути надані ясні інструкції відносно того чому, коли і як, припиняти лікування кортикостероїдами.

D