Лекція 2. Зміст навчання перекладу

1. Вступ

2. Зміст навчання перекладу

Зміст навчання перекладу визначається тими знаннями, вміннями та навичками, які необхідні для формування у студентів професійної компетентності перекладача. При цьому слід мати на увазі, що між ними існує тісний зв'язок, і багато вмінь можуть створюватися лише на основі відповідних знань. У ході навчання майбутній перекладач повинен отримати, зокрема, такі знання:

• про основні етапи історії перекладу та особливості перекладацької діяльності в сучасному світі;

• про поняття перекладності, нетотожності змісту оригіналу і перекладу, принцип забезпечення мінімальних втрат;

• про поняття міжмовної комунікації, еквівалентності та адекватності перекладу;

• про прагматичні аспекти перекладу та основні способи прагматичної адаптації перекладу;

• про класифікацію перекладів і різних видів перекладацької стратегії;

• про основні моделі перекладу, перекладацькі трансформації і способи їх використання при аналізі процесу перекладу і його результатів;

• про основні види перекладацьких відповідностей і способи перекладу безеквівалентних мовних одиниць;

• основні принципи перекладу зв'язного тексту;

• про граматичні й стилістичні аспекти перекладу.

Усі зазначені знання повідомляються студентам як на спеціальних лекціях і семінарах, так і в ході практичних занять. При цьому дуже важливо, щоб студенти явно бачили зв'язок отримуваних знань з перекладацькою практикою, їх необхідність для вирішення конкретних проблем перекладу.

Знання історії і сучасного стану перекладацької діяльності

Професійному перекладачеві необхідно мати уявлення про соціально- історичну роль перекладу та основні етапи розвитку перекладацької діяльності. Він повинен знати про величезний внесок перекладачів у формування національної мови, літератури і культури народів, про роль перекладу в міжнародних контактах в галузі дипломатії, політики, торгівлі, науки і техніки.

Програма навчання включає відомості про виникнення перекладу в глибоку давнину, його історичної еволюції, про періоди і причини переважання буквального, вільного і «прикрашуючого» перекладу, про особливості історії вітчизняної перекладацької діяльності і видатних перекладачів. Особливе місце в курсі займає ознайомлення з основними рисами перекладацької діяльності в сучасному світі: переважанням інформативних перекладів; підвищеними вимогами до точності перекладу; велике тематичне і стилістичне розмаїття матеріалів, з якими доводиться мати справу професійному перекладачеві; спеціалізації та технізації текстів, які перекладаються; широке використання технічних засобів у процесі перекладу тощо. Всі ці знання дозволяють майбутнім перекладачам усвідомити всю складність і важливість своєї професії, ознайомитися з матеріальними та організаційними аспектами діяльності перекладача.

Ознайомлення з поняттями можливості перекладності, нетотожності змісту оригіналу і перекладу, принципом забезпечення мінімальних втрат

Студенти отримують уявлення про відносну перекладність будь-якого тексту: неминучість втрат при перекладі, різну комунікативну релевантність таких втрат, необхідність виділяти в перекладному тексті домінантні аспекти змісту і форми, які повинні бути обов'язково відтворені у перекладі тим чи іншим способом. Майбутні перекладачі усвідомлюють, що нерідко передати якусь деталь тексту оригіналу виявляється можливим лише ціною втрати іншої деталі, і перекладачеві постійно доводиться вирішувати, яку з них необхідно зберегти.

Ознайомлення з поняттями міжмовної комунікації, еквівалентності та адекватності перекладу

В основі уявлення про сутність перекладацької діяльності лежить розуміння перекладу як одного з головних способів мовного посередництва, що забезпечує можливість спілкування між людьми, які спілкуються різними мовами. Майбутні перекладачі вивчають основні компоненти міжмовної комунікації та фактори, що впливають на її здійснення, знайомляться з різними видами мовного посередництва і виділяють переклад як спосіб створення на мові перекладу тексту, призначеного для повноправної функціональної заміни тексту оригіналу. Функціональне, семантичне та структурне ототожнення перекладу з оригіналом відрізняє переклад від інших видів мовного посередництва (реферату, анотації, резюме, переказу), в яких відбувається перебудова змісту і структури вихідного тексту. Студенти знайомляться з основними вимогами, які повинен задовольнити переклад для того, щоб успішно виконувати свою комунікативну функцію: вимогу еквівалентності, тобто необхідної і достатньої близькості до оригіналу, і вимогу адекватності, тобто здатності виконувати прагматичну задачу, заради якої здійснено переклад, мати бажаний комунікативний ефект. Вивчаються особливості семантичного (явного) перекладу, де головне завдання полягає в забезпеченні еквівалентності та комунікативного (прихованого) перекладу –

орієнтованого на досягнення адекватності тими способами, які прийняті в цільовій мові.