
- •Перелік термінів та позначень
- •Передмова
- •Частина 1. Початок програмування в срср. Витоки розвитку
- •1.1. Поява і розвиток технології програмування (1952–2012)
- •1.2. Формування технологічних напрямів (1965–1975)
- •1.3. Становленья технології програмування (1975–1982)
- •1.4. Розвиток інтерфейсу в технології програмування (1976–1992)
- •1.5. Розвиток об’єктної технології програмування (1992–2002)
- •1.6. Індустріальні основи технології програмування (2002–2012)
- •1.7. Навчання тп у кну Тараса Шевченко (1965–2012) та філії мфті (2000–2012)
- •Контрольні питання і завдання до частини 1
- •Список літератури до частини 1
- •Частина 2. Парадигми технології програмування
- •2.1. Модульне програмування та збиральний підхід
- •2.1.1. Інтерфейс в програмуванні
- •2.1.2. Зборка модулів по а.П.Єршову
- •2.1.3. Метод зборки готових програмних елементів
- •2.1.4. Формальне подання методу збирання різномовних модулів
- •2.2. Парадигма об’єктно-орієнтованого програмування
- •2.2.1. Базові концепції ооп
- •2.2.2. Чотирьох рівневе проектування ом
- •2.2.3. Концепції об’єктного аналізу
- •2.2.4. Функції, алгебра та операції об’єктного аналізу
- •2.2.5. Моделювання моделі ПрО
- •2.2.6. Опис параметрів інтерфейсу ом
- •2.3. Парадигма uml-метода моделювання
- •2.3.1 Основні діаграми методу
- •2.3.2. Моделювання поведінки системи
- •2.3.3. Побудова пс засобами uml
- •2.4. Парадигма компонентного програмування
- •2.4.1. Теоретичні аспекти компонентного програмування
- •2.4.2. Моделі компонентного програмування
- •2.4.3. Графове подання компонентної моделі ПрО
- •2.4.4. Об’єднання компонентів. Модель середовища
- •2.4.5. Компонентна алгебра
- •2.4.6. Іінструментальні засоби кп
- •2.4.7. Технологія компонентної розробки пс
- •2.4.8. Типізація і класифікація програмних компонентів
- •2.4.9. Жц проектування пс із типових компонентів та кпв
- •Розробка вимог до пс – це формування та опис функціональних, технологічних, організаційних та ін. Властивостей програмної системи, які необхідні чи бажані з точки зору кінцевого користувача.
- •Розгортання рпс. У випадку, коли рпс створюється для конкретного замовника, який є і користувачем, то деякі завдання розгортання виконуються на попередніх етапах. До них, зокрема, відносяться:
- •Супровід рпс компонентній пс характеризується наступними особливостями.
- •2.5. Парадигма аспектно-орієнтованого програмування
- •2.5.1.Основні елементи парадигми аоп
- •2.5.2. Засоби аоп
- •2.5.3. Підтримка аоп впродовж життєвого циклу пс
- •2.5.5. Методичні аспекти аоп
- •2.6. Парадигма генерувального програмування
- •2.6.1 Предметно-орієнтована мова – dsl
- •2.6.2. Простір проблем і рішень ПрО
- •2.6.3. Інженерія ПрО і кпв
- •2.7. Сервісно-орієнтоване програмування
- •2.7.1 Базові понятті сервісу Інтернет
- •2.7.2. Сервіси wcf мs.Net з контрактами
- •2.8. Парадигми теоретичного програмування
- •2.8.1 Алгебраїчне та інсерційне програмування
- •2.8.2. Реалізація агентних програм
- •2.8.3. Експлікативне, номінативне програмування
- •2.8.4. Алгоритмічні алгебри
- •Контрольні питання і завдання до частини 2
- •Список літератури до частини 2
- •Частина 3. Моделі і засоби проектування предметних областей
- •3.1. Моделі проектування ПрО предметних областей
- •3.1.1. Концептуальні моделі пс, спс за компонентами
- •3.1.2. Моделі взаємозв’язку об’єктів
- •3.1.3. Модель інтеграції (зборка) компонентів
- •3.1.4. Тестування прикладних і інтерфейсних об'єктів
- •3.1.5. Моделі взаємодії і варіабельності пс для організації обчислень
- •3.1.6. Підхід до виконання пс в сучасних розподілених середовищах
- •3.2. Онтологічний підхід до подання знань про проблемні області
- •3.2.1. Онтологічне моделювання проблемної області
- •3.2.2. Мовний опис онтології домену чи спс
- •3.2.3. Підхід до реалізація онтології ПрО
- •3.3. Типи даних та засоби їх генерації для використання в збиральному прогрмуванні
- •3.3.1. Проблема забезпечення сумісності типів даних при зборки кпв
- •3.3.2. Аксіоматика простих типів даних
- •3.3.3. Аксіоматика структурних і складних типів даних. Структурні типи даних.
- •3.3.4. Семантичні аспекти взаємодії різнорідних програм
- •3.3.5. Характеристика типів даних для зборки програм
- •3.3.6. Фундаментальні і загальні типи даних
- •3.3.6. Баові поняття стандарту з типів даних
- •3.3.7. Перебудова загальних типів даних до фундаментальних для мп
- •3.4. Підходи і методи доказу програм
- •3.4.1. Мови специфікації програм –vdm, raise, Concept
- •3.4.2. Концепторна мова специфікації
- •3.4.3. Методи доведення правильності програм
- •3.4.4. Модель доказу програми за твердженнями
- •З.5. Проектування пс засобами жц з реалізації доменів
- •3.4.1. За загальна характеристика стандарту жц iso/iec 12207:2002
- •3.4.2. Формування конкретних моделей життєвого циклу
- •3.4.3. Підходи до моделювання ПрО мовними засобами dsl
- •3.6. Модель якості пс
- •3.6.1. Структура моделі якості
- •3.6.2. Модель витрат сосомо Боєма
- •3.6.3. Інтегрована модель витрат на спс
- •Контрольні питання і завдання до частини 3
- •Список літератури до частини 3
- •Частина 4. Методи індустрії виробицтва програм і систем
- •4.1. Загальні основи методології виробництва пс і спс
- •4.1.1. Моделі взаємодії компонентів у пс
- •4.1.2 Методологічні аспекти виробництва спс з готових ресурсів
- •4.2. Мова опису моделей взаємодії на основі xml
- •4.2.1 Подання та обмін даними в компонентних моделях
- •4.2.3 Модель конфігурації компонентів на основі xml
- •4.3. Графове подання пс і спс
- •4.3.1 Графове визначення моделі взаємодії об'єктів
- •4.3.2 Типи зв’язків об’єктів у графової моделі ПрО
- •4.4. Розробка методів побудови проблемно-орієнтованих технологій
- •4.4.1. Аналіз динаміки розвитку фабрик програм
- •4.3.2. Базисні ресурси фабрики програм
- •4.5. Загальні лінії виробництва програм з кпв
- •4.4.1. М етодологія побудови тл
- •4.4.2. Нові дисципліни індустрії наукового совтвера
- •4.4.3. Новітні засоби Grid і Cloud для обчислення задач e–sciences
- •4.4.4. Сучасні системи побудови рпс з сервісних ресурсів
- •4.4.5. Методологія розроблення тл
- •4.4.6. Принципи проектування іс
- •4.5. Методи при оцінюванні економічних характеристик проектів
- •4.5.2. Формальний апарат експертно-аналітичного оцінювання об’єктів і процесів у спс
- •4.5.3. Методи оцінки розміру
- •4.6. Створення Windows застосувань
- •4.6.1. Створення нової програми.
- •4.6.2. Властивості і дизайн програм
- •4.6.3. Компіляція програм
- •2.5. Запуск застосунка
- •4.6.4. Розширення функціональності програм
- •4.7. Інженерії тестування програмних систем
- •4.7.1. Основні поняття інженерії тестування
- •4.7.2 Становлення інженерії тестування
- •4.7.3. Методи тестування. Метрики і критерії
- •4.7.4. Інструменти тестування та оцінювання
- •4.7.5. Тестування веб-застосувань
- •Контрольні питання і завдання до частини 4
- •Список літератури до частини 4
- •5.2. Фабрика програм в кну
- •5.2.3. Створення фабрики студентів
- •5.2.4. Лінії продуктів фабрики на головної сторінки
- •5.2.5. Принципи роботи з репозиторієм програм і артефактів
- •5.2.6. Навчання дисципліні “Програмна інженерія” на фабрики
- •5.3. Репозиторій кпв
- •5.3.1. Загальний опис репозиторію
- •5.3.2. Технологія обслуговування репозиторію кпв
- •5.4. Розробка кпв
- •5.4.1. Опис моделей кпв, інтерфейсу і операцій розробки кпв
- •5.4.2. Реалізація побудови компонентної системи
- •5.4.3. Процеси технології оброблення кпв
- •5.4.4. Зборка різномовних програм у середовищі Visual Studio
- •5.5. Конфігурація кпв
- •5.5.1. Конфігурування кпв з урахуванням варіабельності
- •5.5.2. Опис прикладу використання конфігуратору програм
- •5.6. Генерація систем мовою dsl
- •5.6.1. Лінія опису та генерації доменів dsl
- •5.6.2. Опис життєвого циклу пз та його реалізації на мові dsl
- •2.7. Онтологія – обчислювальна геометрія
- •5.7.1. Онтологія домену – Обчислювальна геометрія
- •5.7.3. Опис моделі онтології ПрО «Обчислювальна геометрія»
- •5.7.4. Опис програми домену «Обчислювальна геометрія» мовою owl
- •5.8. Оцінка якості пс
- •5.8.2. Оцінка витрат на продукт
- •5.8.3. Опис модуля прогнозування трудовитрат на розробку пс
- •5.8.4. Приклад оцінювання затрат на розробку пс ас
- •5.9.1. Опис веб-технології Java ee
- •5.9.3. Приклад взаємодії Java і ms.Net через веб-сервіси
- •5.9.4. Інструкція по використанню графічного інтерфейсу прикладу
- •5.10. Генерація тд
- •5.10.1. Відображення типів даних у середовищі ітк
- •5.10.2. Система генерації загальних типів даних до фундаментальних
- •5.11. Інструментальні засоби сайта ітк
- •5. 12. Розділ сайта «Технологія навчання»
- •Контрольні питання і завдання до частини 5
- •Список літератури до частини 5
- •Післямова
- •Додаток 1. Парадигма структурного програмування
- •Додаток 2. Приклад створення служб wcf у ms Visual Studio 2010
- •Додаток 3. Онтологічний підхід з подання тестування кпв та пс
- •Додаток 4. Оцінка застосування метода сосомо на конкретних даних
- •Додаток 5. Програма курсу «Технологія програмування іс»
1.4. Розвиток інтерфейсу в технології програмування (1976–1992)
Новий вид програмування – складальний, орієнтований на об’єднання різномовних модулів, які специфікувалися різними мовами ОС ЄС (PL/1, Fortran, Algol–60, Cobol, Modula/2, Assembler). Засобами їх об’єднання на великому фреймворку ЄС ЕОМ були: інтерфейс, модулі використання в МП, життєвий цикл (ЖЦ)технології складання та система зборки (складальний конвеєр) формалізованих модулів і програм в більш складні програмні структури. Система АПРОП розроблялася за фінансовою підтримкою міністерства радіопромисловості СРСР більш 10 років і використана як частина технології «ПРОТВА» В.В.Ліпаєва, Вона отримала державну премію СРСР і передана в ЕрНУЦ «Алгоритм» (1984) разом з АПРОП, котра передана і в республіканський фонд України (1982). Її використовували більш ніж у 52 організаціях СРСР, у тому числі у республіках Прибалтиці, Середньої Азії, Кавказу та ін.
Головне нововведення в складальному програмуванні – інтерфейс (між модульний, міжмовний і технологічний) [19] і бібліотека інтерфейсних функцій перетворення типів даних з одної МП до іншій та переданих даних від одного модуля до іншого засобами системи АПРОП. Перше визначення поняття інтерфейсу та мови його опису сформульовано нами в проекті цієї системи в 1976р. під керівництвом В.М.Глушкова [2]. Ідея інтерфейсу для зв'язку модулів набагато випередила у цьому напряму зарубіжні розробки. Мова MIL (Мodule Interface Language) з'явився за кордоном на той час. Інтерфейс зберіг свою актуальність і виступає в якості головної домінанти взаємодіючих компонентів і об'єктів в сучасних глобальних і мережних середовищах, наприклад, програмний інтерфейс API (Application programs Interface), мовний інтерфейс IDL (Interface Definition Language), науковий інтерфейс SIDL (Scientifically IDL) для зв'язку наукових артефактів та ін.
Міжмодульний інтерфейс – це модуль-посередник інтерфейсу між передаючім і приймаючім модулями, що виконує функції передачі, прийому і перетворення не релевантних даних, переданих між ними для проведення обчислень. Мова визначення інтерфейсів модулів (МІМ) в системі АПРОП призначено для опису інтерфейсного посередника: типів даних (ТД) в мові опису поєднуваних модулів, оператори типу CALL для передачі вхідних і вихідних параметрів, операції перевірки правильності переданих та приймаючих параметрів. На основі опису посередників генерувався вихідний код інтерфейсу за допомогою бібліотеки функцій перетворення нееквівалентних ТД в класі МП ОС ЄС. Він відіграв важливу роль при виконанні різномовних модулів в ПС.
Міжмовний інтерфейс – сукупність засобів і методів представлення і перетворення структур і ТД МП за допомогою алгебраїчних систем (з алгеброю операцій і функцій інтерфейсу) забезпечення взаємно однозначного перетворення відрізняючи ТД в МП об’єднаних інтерфейсним мовним посередником (наприклад, перетворення матриці по рядках в Фортрані в матрицю по стовпцях в PL/1 і зворотно, символьних даних в ціле та ін.) Бібліотека інтерфейсу була передана за актами впровадження в 52 організації СРСР і широко користувалася розробниками програм у різних МП ОС ЄС [2, 36–39].
Технологічний інтерфейс – це сукупність методів і засобів для взаємозв'язку процесів і операцій ТЛ ЖЦ реалізації складних програм, включаючи нормативні, методичні документи та форми (каркасу ТЛ, форматів документів ТЛ, мову зв'язки процесів та ін.) Ці документи застосовуються при контролі результатів процесів, оцінки виконаних вимог та забезпечення показників якості, внесення змін до продукт на процесах ЖЦ і передачі його проміжного стану наступному процесові та ін. Методика створення ТЛ запропонована нами в 1987р. [30], апробована і вдосконалена на шести лініях АІС «Юпітер–470». Вона є першою роботою по формалізації та застосуванню ТЛ в проектах розробки великих інформаційних систем. Подальшим розвитком ТЛ є продуктові лінії (Product Lines) SEI http://sei.cmu.edu/productlines/frame_report/) в 2004 р.
Створена нами концепція інтерфейсу МП і модулів була автоматизована за допомогою інтерфейсних модулів–посередників, які генерувала система АПРОП (1975–1985р.). Це описано в монографії «Зв'язок різномовних модулів в ОС ЄС» (М.: 1982, Фінанси і статистика, 127с.). Там же дано опис мови інтерфейсу і бібліотеки міжмовного інтерфейсу (з 64 функцій), які використовувалися для генерації між модульних посередників. Ця частина системи сприяла скороченню обсягу робіт при зборці різномовних програм через інструментарій генерації посередників.
Інтерфейс доповідався на міжнародної конференції «Інтерфейс СЄВ» (1987) [31] і колектив розробників (Коваль Г.І., Коротун Т.М., Лавріщева К.М.) отримав почесну грамоту від організатора цієї конференції ДКНТІ СРСР.
Набагато пізніше в 1985–90 роках з'явилися зарубіжні мови опису інтерфейсів: API, IDL, SIDL та ін. Вони використовуються і тепер при створенні нових ПС і СПС з готових програм та КПВ і сервісів.
Позиція зборки модулів А.П.Єршова. В доповіді «Наукові основи доказового програмування» на президії АН СРСР (1984) він сказав наступне.
«Складальне програмування вирішує задачі багаторазового і швидкого застосування у процесі створення програми із заздалегідь виготовлених «деталей». Для того щоб представити корисність і важливість такого підходу до програмування, досить згадати про роль збірних конструкцій в сучасному житловому будівництві. Роль деталей у складальному програмуванні грають програмні модулі, що володіють структурної та функціональної цілісністю і в той же час спеціально пристосованими до того, щоб вступати в чітко обумовлене і контрольоване інформаційно-логічне взаємодію з іншими модулями (під взаємодією розуміється обмін інформацією).
Складальне програмування ефективно, коли комбінування порівняно невеликого числа заздалегідь запрограмованих модулів дозволяє швидко вирішити будь-яке завдання з деякого класу часто виникаючих проблем. Орієнтація на клас задач – особливість складального програмування, що пояснює його актуальність, оскільки широке розповсюдження міні – і мікро-ЕОМ дозволяє застосовувати кожну окрему машину для вирішення певних спеціальних завдань.
У загальному випадку складальне програмування – можна розглядати як синтез програми по специфікації завдання, проте в умовах, коли окремі модулі вирішені відпрацьовані і запрограмовані. При цьому синтез зводиться до схеми зборки модулів…
Теоретичну основу складального програмування містить модель предметної області, а технологічну основу – загальна схема зборки з оператором виклику. Варіант програми – це ланцюжок схеми складання модулів.
В якості прикладу складального програмування їм розглянуто програму обчислення площі трикутнику S = 1/2 b c sin по заданих висотах, сторонах (а, в, с) і кутах ( , )».
Перспектива складального програмування. В іншій доповіді А.П. Єршова «Відношення методології та технології програмування» [13] на Всесоюзній конференції з ТП (1986p.) сформульовані перспективи промислової складальної технології програмування до 2000 р.
«Було б корисно виробити норматив по технології, який уніфікував би:
– загальну етапність розробки ПП;
– нормативи продуктивності і надійності продукту;
– організаційно-документаційну структуру;
–обчислювальне інструментальне середовище;
– між модульний інтерфейс підтримки складального програмування».
Саме по шляху індустрії і розвивалося надалі складальне програмування з готових КПВ (Reuses, Artifacts, Assets, Services та ін.). Це відповідає конвеєрної зборки В.М.Глушкова на фабриках програм по ТЛ, яка ідентична по стилю лінії складання автомобілів з готових комплектуючих і стикувальних деталей. У ній роль комплектуючих «деталей» виконують КПВ різного ступеня складності, а роль стикування – інтерфейси.
ТЛ як елемент складального конвеєра, визначився нами при участі в розробці програмного забезпечення АІС «Юпітер–470» для чотирьох об'єктів флоту. Для кожного об'єкта були розроблені десятки типових програм обробки даних [30]. Відділом було створено шість ТЛ виготовлення різних видів програм для вирішенні практичних завдань на об'єктах АІС. Фактично ТЛ – перший варіант автоматизованого складального конвеєра Глушкова. За їх допомогою було створено понад 500 програм обробки даних для об'єктів цієї АІС.
Таким чином, до моменту розвалу Радянського союзу (1992) концепція побудови ТЛ була запропонована і перевірена в системі «Юпітер». Пізніше замовлення як «Юпітер» більше не було, але відділ крок за кроком проводив наукові роботи (1992–2012), які стосувалися удосконалення і розвитку концепції ТЛ за ідеєю Глушкова, побудови інструментально-технологічного комплексу – ІТК за участю студентів МФТІ [56, 57, 61] та експериментальної фабрики програм студентами КНУ імені Тараса Шевченка (2011) [33, 34].
Все це є заключним етапом реалізації складального конвеєра на фабрики програм.
Результати даного періоду розвитку ТП:
– формування теорії і практики складального програмування, захист двох кандидатських та докторської дисертації (1988–1991), а також публікація монографії «Складальне програмування» (1991);
– попит побудови різних програм обробки даних на великому проекті АІС «Юпітер», перші реалізації ТЛ під задачі об’єктів АІС шляхом визначення мови опису ТЛ, моделей предметної області, форм різних документів та шаблонів.