3.2.1. Онтологічне моделювання проблемної області

Концепти онтології слугують для відображення знань, відповідно інтересам певної проблемної області. Джерелами таких знань можуть бути термінологічні або тлумачні словники у близьких проблемних областях, задокументовані вимоги на розроблення ПС, інші документи. Один з методів розгляду моделі проблемної області є ООП за загальними аксіомами:

• реальний світ складають об'єкти, що взаємодіють між собою;

• кожному об'єкту притаманний певний набір властивостей або атрибутів (аналог суттєвих ознак поняття);

• атрибут визначається своїм іменем та значеннями, які він може приймати;

• об'єкти можуть мати відношення одне з одним;

• значення атрибутів та відношення можуть з часом зманюватись;

• сукупність значень атрибутів конкретного об'єкту у певний момент часу визначає його стан;

• сукупність станів об’єктів визначає стан світу;

• світ та його об'єкти можуть перебувати у різних станах;

• у певні інтервали часу можуть виникати якісь події;

• події можуть спричиняти iншi події або змiни станів;

• протягом часу кожний об'єкт може приймати участь у певних процесах, які зводяться до виконання послідовності дій, різновидами яких є переходи з одного стану до іншого під впливом відповідних подій, збудження певних подій чи посилання певних повідомлень до інших об’єктів;

• дії, що їх можуть виконувати об'єкти, називають операціями об’єктів (як синоніми використовують також терміни "методи об'єкту" та "функції об'єкту");

• можливі сукупності дій об'єкту називають його поведінкою;

• об'єкти взаємодіють шляхом обміну повідомленнями;

• об'єкти можуть складатися з частин.

Об'єкт – це певна абстракція даних та поведінки; множина екземплярів зi спільним складом атрибутiв та поведiнкою складає клас об'єктiв. Визначення об’єктів включає видиму та невидиму частини. Перша з них мстить уся відомості про взаємодію з об'єктом, i має назву інтерфейсу об'єкту, а друга містить подробиці його внутрішнього устрою i схована або, як кажуть, "iнкапсульована". Іншим засобом визначення об'єктiв є успадкування (еквівалент відношення узагальнення). Кажуть, що один клас об’єктів успадковує інший, якщо він повністю мiстить усi атрибути та поведiнку успадкованого класу, але має ще додатковi атрибути та (або) поведiнку. Клас, від якого успадковують, має назву суперкласу, а клас, що успадковує, має назву пiдкласу. Спадковість явним способом фіксує спільні та розбіжні риси об’єктів i дозволяє явно виділити складові компоненти проблеми, які можна використати у кількох випадках шляхом побудови для них декількох класiв-спадкоємцiв.

Виявлення об’єктів ПрО. Початковим кроком побудови онтології ПрО є виявлення суттєвих об’єктів, встановлення вiдношень мiж ними та надання їм унiкальних та значущих найменувань. Для класiв об'єктiв обираються значущi iмена, унiкальнi в межах домену.

Особливим джерелом для пошуку об`єктів може бути виявлення тих робіт у межах проблемної області, які становлять окремі завдання по досягненню певних професійних цілей, які бажано комп`ютерізувати, які можуть бути реалізовані за одне звернення до системи. Таким чином вiдбувається послiдовна декомпозицiя складностi кожної проблеми, яку можна виявити у домені ПрО:

• складна проблема трансформується у сукупнiсть цiлей її досягнення або робіт, необхідних для її досягнення;

• кожна з цiлей (або робіт) трансформується у сукупнiсть можливих прикладiв використання системи, тобто прикладiв досягнення цiлей (виконання робіт), що позначаються як сценарiї;

• сценарiї трансформуються в процесi їх аналiзу у сукупнiсть взаємодiючих об'єктiв.

Визначений таким чином ланцюг трансформацiй проблема – цiлi або роботи – сценарiї – об'єкти вiдображає ступенi концептуалiзацiї, тобто досягнення розумiння проблеми, послiдовного зниження складностi її частин та пiдвищення рiвня формалiзацiї моделей останнiх. Для об’єктів устанавліваються атрибути, зв’язки і стани.