2.6.2. Простір проблем і рішень ПрО

При проектуванні ПрО засобами ГП використовується два базових поняття –простор проблем, простір рінень і база конфігурації.

Простір проблеми (problem space) містить у собі поняття ПрО та майбутньої системи, що будується за допомогою компонентів та КПВ, об'єкти та їхні характеристики тощо. Основою простору проблем є модель функціональних характеристик, властивості компонентів і об’єктів, змінювані параметри різних членів сімейства, а також проектні рішення, обумовлені особливостями взаємодії членів сімейства між собою і з середовищем.

У базисі конфігурації відображені знання про конфігурацію системи подані звязками, правилами конструювання і характеристиками загального і спеціального призначення, а також елементів з активної бібліотеки багаторазового використання. Крім того, у ньому зберігаються технологічні знання про виготовлення компонентів, засоби їхнього тестування, планування, налагодження і вимірювання. В базисі конфігурації визначаються задачі ПрО і дається їх опис у відповідній мовній парадигмі.

Простір рішень (solution space) – це компоненти, каркаси, шаблони проектування ПрО, а також засоби їхнього з'єднання або вбудування в ПС і оцінки повноти. Елементи цього простору реалізують розв’язання задач ПрО. Каркас системи або сімейства систем оснащений механізмом зміни параметрів, що вимагають фрагментації множини дрібних методів і класів. Він забезпечує створення багаторазових і використовуваних розв’язків у різних типах ПС, а також використання аспектів синхронізації, взаємодії і захисту даних за допомогою технології JavaBeans та нових механізмів композиції і генерації у деякому середовищі, наприклад, Eclipsе.

Простір проблем відбивається у простір задач за допомогою GDM моделі. Простір проблем містить у собі групу абстракцій, залежних від особливостей ПрО, які специфікуються так, щоб виразити поняття ПрО мовою, найбільш близькою до конкретного домену, і які можуть використовуватися для уточнення сутності того або іншого члена сімейства. Абстракції простору впливають на реалізацію компонентів мовою програмування в просторі, де розв’язуються задачі. Вони можуть бути змінені, якщо залежали від специфіки мови опису домену або від змінюваних особливостей області.

Ключовою концепцією генеративного розроблення ПС є відображення (mapping) між простором проблеми (абстракціями, притаманним ПрО) і простором рішень (абстракціями інформаційно-програмного змісту, придатними для створення реалізацій специфікацій ПС, описаних мовою DSL), яке задається GDM моделлю. Таке відображення просторів орієнтовано на проведення аналізу домену, виявленню понять ПрО, об’єктів за характеристиками та КПВ, які реалізують завдання домену й засоби розв’язання завдань і механізмів їхній взаємодії та адаптації [24].

Простір проблем перетворюється до простору рішень задач за допомогою GDM моделі та опису членів домену мовою DSL, найбільш близькою до сутності членів домену. Абстракції простору впливають на трансформацію описів членів сімейства у МП в просторі, де ці завдання розв’язуються. Вони можуть бути перетворені, якщо були залежними від специфіки мови опису домену або від змінюваних його характеристик.

Ці два простору перетворюються конфігураційним або трансформаційним способом. Конфігураційний спосіб базується на конструкторських правилах, які оптимізують концепції, особливості та характерні риси домену й перевіряють їхні комбінації в моделі GDM. Результат – конфігурація членів сімейства у вигляді конфігураційного файла. Опис специфіки домену може трансформуватися в опис МП компонентів для простору задач з подальшим їх генеруванням засобами теорії мов і мовних перекладів. Тобто, модель СПС, що описана сучасними мова типу DSL, може бути доведена до вихідного коду з використанням моделей конфігураційного або трансформаційного типу [29, 30] (см. розд.4)