2.1.2. Зборка модулів по а.П.Єршову

У своєї доповіді «Наукові основи доказового програмування» на президії АН СРСР (1984) А.П.Єршов відніс збиральне (складальне) програмування до одного з важливих підходів до програмування поряд синтезованого і конкретизованого і обґрунтував його зміст.

«Складальне програмування вирішує задачі багаторазового і швидкого застосування у процесі створення програми із заздалегідь виготовлених «деталей». Для того щоб представити корисність і важливість такого підходу до програмування, досить згадати про роль збірних конструкцій в сучасному житловому будівництві. Роль деталей у складальному програмуванні грають програмні модулі, що володіють структурної та функціональної цілісністю і в той же час спеціально пристосованими до того, щоб вступати в чітко обумовлене і контрольоване інформаційно-логічне взаємодію з іншими модулями (під взаємодією розуміється обмін інформацією).

Складальне програмування ефективно, коли комбінування порівняно невеликого числа заздалегідь запрограмованих модулів дозволяє швидко вирішити будь-яке завдання з деякого класу часто виникаючих проблем. Орієнтація на клас задач – особливість складального програмування, що пояснює його актуальність, оскільки широке розповсюдження міні – і мікро–ЕОМ дозволяє застосовувати кожну окрему машину для вирішення певних спеціальних завдань.

У загальному випадку складальне програмування – можна розглядати як синтез програми по специфікації завдання, проте в умовах, коли окремі модулі вирішені відпрацьовані і запрограмовані. При цьому синтез зводиться до схеми зборки модулів…

Теоретичну основу складального програмування містить модель предметної області, а технологічну основу – загальна схема зборки з оператором виклику. Варіант програми – це ланцюжок схеми складання модулів.

В якості прикладу складального програмування їм розглянуто програму обчислення площі трикутнику S = 1/2 b c sin  по заданих висотах, сторонах (а, в, с) і кутах ( , )».

Перспектива збирального програмування. В іншій доповіді А.П. Єршова «Відношення методології та технології програмування» [13] на Всесоюзній конференції по ТП (1986) сформульовані перспективи промислової складальної технології програмування до 2000 р.

«Було б корисно виробити норматив по технології, який уніфікував би:

– загальну етапність розробки ПП;

– нормативи продуктивності і надійності продукту;

– організаційно-документаційну структуру;

–обчислювальне інструментальне середовище;

– між модульний інтерфейс підтримки складального програмування».

Саме по шляху індустрії і розвивалося надалі складальне програмування з готових КПВ (Reuse, Artifacts, Assets, Services та ін.). Це відповідає конвеєрної зборки В.М.Глушкова на фабриках програм по ТЛ, яка ідентична по стилю лінії складання автомобілів з готових комплектуючих і стикувальних деталей. У ній роль комплектуючих «деталей» виконують КПВ різного ступеня складності, а роль стикування – інтерфейси.

ТЛ як елемент складального конвеєра, визначився нами при участі в розробці програмного забезпечення АІС «Юпітер–470» для чотирьох об'єктів флоту. Для кожного об'єкта були розроблені десятки типових програм обробки даних [30]. Відділом було створено шість ТЛ виготовлення різних видів програм для вирішенні практичних завдань на об'єктах АІС. ТЛ фактично – перший варіант автоматизованого збирального конвеєра Глушкова. За їх допомогою було створено понад 500 програм обробки даних для об'єктів АІС.

Таким чином, до моменту розвалу Радянського союзу (1992) концепція побудови ТЛ була запропонована і перевірена в системі «Юпітер». Пізніше замовлення як «Юпітер» більше не було, але відділ крок за кроком проводив наукові роботи (1992–2012), які стосувалися удосконалення і розвитку концепції ТЛ за ідеєю Глушкова, базовою основою якої є збиральне програмування ПС і ТЛ та побудови інструментально-технологічного комплексу – ІТК як сайту ІПС за участю студентів МФТІ [51–57] та експериментальної фабрики програм студентами КНУ імені Тараса Шевченка (2011) [54].