3. Етапи прийняття і реалізації управлінського рішення

Сучасна теорія управління розглядає три підходи до про­цесу прийняття рішення: інтуїтивний, заснований на виснов­ках і раціональний.

Інтуїтивне рішення - це вибір, продиктований відчуттям того, що він правильний. У той же час менеджер, котрий покладається лише на інтуїцію, стикається з безліччю випад­ковостей, які знижують шанси правильного вибору.

Рішення, засновані на висновках, обумовлені знаннями або накопиченим досвідом. Вони відрізняються відносною швидкістю і дешевістю. Проте керівник, надто схильний до висновків та накопиченого досвіду, може свідомо чи несвідо­мо уникати нових альтернатив, хоча вони могли б стати більш ефективними, ніж знайомі варіанти вибору. Типовий приклад: "Ми завжди робили так".

Раціональне рішення обумовлюється за допомогою об'єк­тивного аналітичного процесу. На цей час усе ще не вироб­лена єдина "технологія" прийняття раціонального рішення, відсутнє загальне міркування відносно його основних етапів.

На практиці використовують різні критерії для прийняття рішень в умовах ризику, неповної інформації і невизначеності.

Визначення проблеми

І етап

Підготовка рішення

Мета рішення

Обмеження і критерії рішення

Уточнення мети

Збирання, опрацювання, аналіз інформації

Розробка альтернатив

Порівняння і аналіз альтернатив

ІІ етап

Приймання рішення

Вибір кращої альтернативи

Затвердження і документальне оформлення рішення

Організаційний план реалізації рішення

ІІІ етап

Реалізація рішення

Добір виконавців

Координація дій виконавців

Контроль за виконанням рішення

Рис .1. Процес приймання рішень

С прощена модель раціональної технології прийняття рішень наведена на рис..2:

Розглянемо докладніше зміст кожного з етапів, концентруючи увагу тільки на ключових (принципово важливих) аспектах їх реалізації.

1. Діагноз проблеми включає наступні підетапи:

-      виявлення та опис проблемної ситуації

-      встановлення мети вирішення проблемної ситуації

-      ідентифікація критеріїв прийняття рішення (визначення ознак, на підставі яких буде проводитись оцінка вирішення проблемної ситуації, а також упорядкування цих ознак за ступенем важливості).

2. Накопичення інформації про проблему означає збирання й обробку різноманітних відомостей щодо проблеми, яка розглядається. Якість вирішення проблеми залежить від якості інформації про неї. Якість інформаційних матеріалів у свою чергу оцінюється за допомогою таких критеріїв:

1) об’єктивність – це інтегральний критерій, який поєднує у собі наступні часткові критерії:

-      повнота інформації (наявність відомостей, включаючи суперечливі, які необхідні та достатні для прийняття рішення);

-      точність інформації (ступінь відповідності інформації оригіналу);

-      несуперечливість інформації (окремі частини однієї і тієї самої інформації не мають суперечити одна одній);

-      переконливість інформації (доведеність, достовірність інформації);

2) лаконічність – стислість та чіткість викладення інформації (досягається за рахунок високої згорнутості інформації без втрати її необхідної повноти);

3) актуальність – відповідність інформації об’єктивним інформаційним потребам;

4) своєчасність – здатність задовольняти інформаційну потребу у прийнятний для виконання строк;

5) комунікативність – властивість інформації бути зрозумілою для адресата.