2.2 Аналіз результатів експерименту

Бо в школі

Малюнки вийшли найрізноманітніші. Частина малювали лише школу, столи та їхні вчителі; інші малювали лише власних однокласників, вчителів, чим займаються на перервах; а треті малювали тільки на себе центрі уваги.

У малюнках на задану тему «Бо в школі» найважливіше те, як дитина взаємно має постаті однолітків і. Ті діти, які малюють себе у центрі групи - це з істеричними рисами характеру. Ті діти, в яких малюнку виявилося замало однолітків або їх відсутні зовсім - це з невротичними реакціями.

І це відбиває проблеми порозуміння з однолітками. Це ж належить до до малюнків на задану тему «На вулиці, у дворі». Якщо малюнку дитини мало однолітків, це свідчить про складнощі у придбанні дружніх, стійких контактів, і надмірнуопеку у ній. У центрі уваги- Мало друзів серед Ні друзів серед

сам учень 25% Однолітків 50% >сверстников25%

Дітям дається завдання намалювати всіх, з ким живе дитина. У малюнках має значення лад і близькість розташування постатей, і особливо місце дитини.

Якщо дитина малює себе між батьками - це означає симпатії до обом батькам, якщо поблизу до жодного з них говорить про вираженої симпатії до одному батькові чи матері.

Нарешті, колірна гама, спільна з однією з дорослих, зокрема сама й той самий забарвлення тулуба, свідчить про велику ступінь ототожнення з нею за ознакою статі.

Дитина між батьками 40% Дитина ближчі один до мамі чи татові 60%

Перед дітьми ставиться завдання відобразити найяскравіший страх. Який саме дітям не пояснюється, кожен дитина повинна вибрати його сам.

Частина не намалювали страх взагалі. Інші діти змогли намалювати малюнок котрі прагнуть перебороти бар'єр страху у своєму свідомості, відбити вольовим, цілеспрямованим зусиллям про що ж він намагається не думати.

Малювання страхів дітьми не призводить до його посиленню, а навпаки, знижує напруга від тривожного очікування його реакції. У малюнках страх вже багато в чому реалізований, чимось вже те що, фактично те що; залишається менше недоведеного, незрозумілого, невизначеного. Разом усе це знімаєаффективно-травмирующее звучання страху і психіці дитини. Важливо, по-перше, те, що завдання задає вчитель, дитина який користується довірою. По-друге, саме малювання відбувається у життєрадісної атмосфері спілкування з однолітками, забезпечуючи підтримку з боку, а вже про схвалення самого вчителя. Не намалювали страх Намалювали страх

35% 65%

>Ребенку було дано можливості вибору подій, відбувалися з нею. Хороші, радісні епізоди Неприємні події

85% 15%

Більшість дітей воліють відображати в малюнку хороші, радісні епізоди зі свого життя. Проте, у п'ятому класі присутні діти, які малюють неприємні події, що може прислужитися підвалинами наступноїпсихотерапевтически орієнтованої розмови із нею.

Переважна більшість в малюнках сірих тонів і домінування чорного кольору підкреслює відсутність життєрадісності, знижений тон настрої, дуже багато страхів, із якими справитися не може дитина. Навпаки, яскраві, світлі і насичені фарби свідчить про активний життєвий тонус й оптимізм. Широкі мазки при малюванні фарбами, масштабність, відсутність попередніх начерків і всіх подальших, змінюють початковий сюжет домальовувань, показують впевненість і рішучість. Підвищена збуджуваність і особливо гіперактивність знаходять своє вираження у нестійкості зображення, його змазаності чи великому числіотчетливих, але непересічних ліній. У деяких малюнках діти малювали обмаль, що свідчить про їх загальмованості і занепокоєні. Такі діти воліють решта видів діяльності.

Наступний етап малювання - спрямоване усунення всіх страхів, яким піддається дитина.

Проводиться індивідуальна розмова, у якій з'ясовується, боїться дитина самотності, нападу (бандитів), занедужати, померти, смерті батьків, деяких людей, покарання, казкових персонажів, темряви, тварин, транспорту, стихії, висоти, глибини, води, вогню, лікарів, крові. Склавши список страхів кожного дитини, вчитель дає завдання намалювати їх.

У жодному разі не можна квапити дитини з виконанням завдання, оскільки думки, як зобразити страх, розуміють зустріч із ним, контакт, зіткнення, що саме собою зменшує гостроту її сприйняття.