1.4.2 Малювання страхів

Малювання – це творчий акт, дозволяє дітям відчувати радість звершень, своє вміння діяти, залишатися собою, висловлювати вільно свої відчуття провини та переживання, мрії і надії. Малювання, як і гра, це свій відбиток у свідомості дітей оточуючої їх соціальної дійсності, але її моделювання, вираз ставлення до неї. Тому через малюнки можна краще зрозуміти інтереси дітей, їх глибокі, який завждираскриваемие переживання й урахувати це з усуненні страхів. Малювання надає природну змога розвитку, гнучкості і пластичності мислення. Справді, діти, котрі люблять малювати, вирізняються ще більшою фантазією, безпосередністю у натуральному вираженні почуттів та гнучкістю суджень. Вони легко можуть уявити себе місці тієї чи іншої чоловіки й висловити своє ставлення щодо нього, оскільки це відбувається щоразу у процесі малювання.

Прагнення малювати властиво дітям старшого дошкільного віку. Вона свідчить про розвиток образного мислення та потреби самовиразитися. Вивчення малюнків дозволяє більше зрозуміти інтереси, захоплення дітей, особливості їх темпераменту, переживань внутрішньої злагоди. Вже сама переважання сірих тонів і домінування чорного кольору ще на малюнках підкреслює відсутності життєрадісності, знижений фон настрої, дуже багато страхів, із якими справитися не може дитина. Навпаки, яскраві, світлі і насичені фарби на активний життєвий тонус й оптимізм. Широкі мазки при малюванні фарбами, масштабність, відсутність попередніх начерків і всіх подальших, змінюють початковий сюжет домальовувань показують впевненість і рішучість. Підвищена збуджуваність і особливо гіперактивність знаходять свій вияв у нестійкості зображення, його змазаності чи великому числіотчетливих, але від перетинання ліній. При загальмованості і більше занепокоєні діти малюють мало, воліючи решта видів діяльності.

З допомогою малювання вдається усунути страхи, породжені уявою, тобто те, що було, а може статися поданні дитини. Потім за ступеня успішності йдуть страхи, засновані на реальних травмуючих подіях, але що сталися досить що й залишили невідь що виражений на сьогодні емоційний слід пам'яті дитини.

не треба боятися деякого пожвавлення страхів, що у процесі малювання, оскільки це одна з умов його повного усунення. Набагато гірше, якщо вона залишиться тліти в психіки, готові спалахнути будь-якої миті. Але це отже, що потрібно, у що там що вибивати їх, що називається палицею з килима. Нерідко цим захоплюються батьки, які своєю більш як рішучим поведінкою викликають страх в дітей віком. Тоді замість допомоги усунення страхів вони досягають протилежного ефекту, не визнаючи своїх помилок, і звинувачуючи дітей у небажанні вдатися до зустріч.

Особливої цінності представляє малювання групи за такими, по черзі запропонованим кожному занятті тем: «У дитсадку», «На вулиці, у дворі», «Будинку», «Сім'я», «Що мені сниться страшне» (чи «Чого є небезпека днем»), «Що було з мною поганого» (хорошого), «Ким хочу стати».

При малюванні найдоцільніше користуватися спочатку кольоровими олівцями. За місяць перед цим можна попросити дітей дати добрі малюнки, щоб окремі показати групи. Мета цього заходу залежить від активізації інтересу до малювання вдома. Його збіднює психічне розвиток дітей і свідчить про наявність у ньому якихось труднощів.

Теми для малювання на у перших двох заняттях вибираються самі діти. Це може бути будиночки, машинки, дерева. Потім мошки, собака, пташка, чоловік і т.д. Діти самі вибирають, з ким вони сидіти, за столиками і це виявляє їх симпатії та перспективи антипатії.

У після підготовчих занять можна братися до тематичного малюнку. Якщо хтось із дітей відмовляється малювати, годі було фіксувати у цьому увагу, як і підкреслити успіх інших.

Одразу на задану тему «У дитсадку» цікавить взаємне розташування постатей однолітків автором малюнка. Діти з істеричними рисами характеру незалежно від своєї реального становища малюють себе зазвичай, у центрі групи. Діти з невротичними реакціями малюнку мало однолітків або їх відсутні зовсім, що проект відбиває проблеми відносин із ними. Те саме стосується до малюнка «На вулиці, у дворі», що вказував на складнощі у придбанні стійких дружніх контактів, і надмірну опіку у ній.

До інформативним належить малюнок на задану тему «Сім'я». На відміну від попереднього дається інструкція намалювати всіх, з ким живе дитина. При аналізі треба враховувати як можливості об'єктивного відображення сімейної ситуації, а й установку її у зміна в сприятливу для дитини бік.

Тема «Що мені сниться страшне» чи «Чого є небезпека днем» дає можливість відобразити найяскравіший страх. Який саме страх, вихованням не пояснюється, і з дітей повинна сама вибрати його. Не є зобов'язаним і саме малюнок, тим паче, якщо страхи заперечуються взагалі. Якщо ж малюнок зроблено, отже, дитина зміг подолати бар'єр страху у своїй людській свідомості та відбити вольовим, цілеспрямованим зусиллям те, що він навіть уникав думати. Графічне зображення страху не наводить його посиленню, а навпаки, знижує напруга від тривожного очікування його реалізації в малюнку страх вже багато в чому реалізований чимось вже те що фактично те що. Тим самим було залишається менше недоговореного, незрозумілого невизначеного, й разом це сприяє втрати ефектно – травматичного звучання страху в психіки дитини. Багато важить і, за яким заняття відбувається у життєрадісної обстановки спілкування з однолітками, забезпечуючи незриму підтримку з боку, що вже казати про схвалення самого вихователя.

Тема «Що було з мною найгірше чи хороше» є можливість вибору подій, відбувалися з дітьми більшість їх воліють відображати в малюнку хороші, радісні епізоди зі свого життя. Проте, майже кожної групі перебувають кілька дітей, які малюють неприємні події, що може прислужитися підвалинами наступної, психотерапевтична орієнтованість дітей у силах.

«Ким хочу стати» – заключний розділ тематичного малювання групи, що вносить у ній оптимістичну струмінь і сприяє підвищенню впевненості дітей у силах.

Тривалість спеціально відведених занять вбирається у 30 хвилин. В одному занятті малюється, зазвичай, кілька страхів, але, можливо намальований лише одне страх. У жодному разі не можна квапити дитину поруч із виконанням завдання, оскільки думки, як зобразити страх, розуміють зустріч із ним, контакт, дотику, що саме собою зменшує гостроту її сприйняття. За середнього показника кількості страхів необхідно проводити відповідно 4 – 6 занять. Малювати краще фарбами чи фломастерами (кольоровими).

Частина так важко можуть почати малювати, постійно запитуючи «Але як?» – у яких відбивається їх непевність і тривожно – недовірливий настрій. Можна тоді непомітно й інших дітей підказати, як намалювати страх, але у найзагальнішому вигляді. Зазвичай, важким є лише початком, що долається. При малюванні виключається тема смерті, оскільки вони, як абстрактні категорії дуже важкі.

За кілька днів проводиться обговорення малюнків звісно, простіше воно буде здійснене з усіма дітьми, але внаслідок розвитку на групі ефекту наслідування більшість дітей за всіх беззастережно не погоджуватися з відсутністю страхів, що не чи реальні. Тож і обговорення здійснюється з кожним із них же в окремішності.

Решта страхи пропонується намалювати знову, але те щоб на малюнках дитина зображував не боїться.

Стійкий характер страхів свідчить про лежить у основі високий рівень занепокоєння (тривожності), нав'язливий відтінок, знижений життєвий тонус, відсутність коштів та настороженість. Гірше ефект подолання страхів в дітей із неповних сімей, дітей, чиї батьки конфліктні між собою, хворі неврозами чи обтяжені тривожною підозрілістю і хронічними соматичними захворюваннями.

Також треба сказати, що й сім'я не повна з різних причин, тоді ефект від участі малювання страхів менш виражений через брак батька, історично який захищав сім'ю від зовнішньої небезпеки. Та й у сім'ї ефект малювання страхів то, можливо підірваний конфліктами між батьками, якщо де вони схильні визнавати сам собою факт існування. Наявність постійних і непередбачуваних загроз сімейному добробуту чи, інакше кажучи, відсутність почуття безпеки і відчуття впевненості в міцності сімейних відносин підвищує кількість страхів в дітей віком. До того ж страхи оживають знову, оскільки змінюється негативна емоційна атмосфера у ній. У цій, які б зусилля докладали конфліктні між собою батьки до усунення страхів в дітей віком через малювання, результат завжди сам і те: на чотири – 5 разів гірше, ніж у сусідніх сім'ях. Ще недостатній ефект від участі малювання страхів спостерігається, коли те чи інше страшне подія, наприклад укус собаки, побиття тощо. був нещодавно, тоді більш доцільніше використовувати гри.

Отже, можна побачити що малювання, як і ліплення дитячих страхів, використовують переважно у старшому і підготовчому до школи віці. Що допомагає точніше виявити наявність страхів в дітей із різними рівнями інтелектуального розвитку.