Реферат Аналіз поняття страху, основних підходів та методів його діагностики

Зміст

Запровадження

1. Страх як психологічна категорія

1.1 Поняття категорія «страх». Дослідження категорій страхів

1.2 Форми і різноманітні види страхів

1.3 Причини розвитку патологічних форм страхів

1.4 Шляхи подолання страхів у дошкільнят

1.4.1 Ігрова корекція страхів

1.4.2 Малювання страхів

1.4.3Лепка дитячих страхів

2. Дослідження причин появи страхів дітей

2.1 Методика виявлення страхів в дітей із допомогою малювання

2.2 Аналіз результатів експерименту

2.3 Рекомендації батькам і педагогам

Укладання

Список літератури

Запровадження

Метою згаданої курсової роботи є підставою теоретичний аналіз поняття страху, основних підходів до її вивченню і методів її діагностики.

У «>Философском енциклопедичному словнику» стверджується, що «страх в психології - негативна емоція, що виникає внаслідок реальної чи уявлюваного небезпеки, загрозливою життя організму, особистості, захищуваних його цінностям (ідеалам, цілям, принципам тощо.)». У «Короткому психологічному словнику» страх сприймається як «емоція, що виникла ситуації загрози біологічному чи соціальному існуванню індивіда спрямована на джерело дійсною чи уявної небезпеки».

Страх можна розглядати і як своєрідний захисний механізм внутрішнього «Я» особистості. У комунікативному аспекті дослідження проблеми страху доцільно виділити йогодезорганизующую функцію. Вона проявляється насамперед рівні руйнації комунікативних взаємин держави і комунікативних умінь суб'єкта спілкування. Страх – явище динамічний.

Природа – завжди стихія. Її захист нерідко перетворюється на свою протилежність. Усі у світі діалектично суперечливо у нашій людському природно-науковому міркуванні. Лише мисознанием-знанием-пониманием здатні поправити й собі самих недосконалість Природи. І тому й важливо знати закономірності свого, властивого своїй - природі, переживання у небезпеці, особливості своєї душевної захисту, нерозривно пов'язані з біологічними зрушеннями у нашій організмі. Ці особливості можливо доситьглубоко-подробнопонять-прочувствовать, вивчаючи у житті й з книг характери, відомі у науцідушевно-телесние типи людей.

страх діти малювання

1. Страх як психологічна категорія

1.1 Поняття категорії «страх». Дослідження теорій страхів

Страх, як тінь, переслідував людини і з незапам'ятних часів. Був і у первісної людини, постійно який на небезпеки. Але його страх мав інстинктивну природу, виникав в безпосередньої небезпеку життя, як найбільш людини, і його найближчого оточення. Страх – невід'ємне ланка в еволюції людського роду,т.к. він запобігав занадто небезпечні життя безрозсудні і імпульсивні дії.

У середовищі сучасних цивілізаціях існує дедалі більше більше об'єктів, подій, умов, ситуації, які лякають чи потенційно може бути відлякуючими. Мабуть, саме цим можна пояснити те що, що страх предмет наукового дослідження, пізнань, частіше, ніж будь-яка інша емоція.

Страх — емоція, що виникає у ситуаціях загрози біологічному чи соціальному існуванню індивіда спрямована на джерело дійсною чи уявлюваного небезпеки.

Страх є емоцією великий сили, що надає помітне вплив для сприйняття, мислення та поведінка індивіда. У порівняні з іншими емоціями вона надає найбільш стримуюче впливають. При страху обмежується сприйняття, людина стає функціонально несприйнятливою. Страх може уповільнити мислення, зробити його вузьким за обсягом. Він призводить до напрузі м'язів, а при жаху суб'єкт може отетеріти і стати зовсім нерухомим. Страх дуже скорочує число ступенів волі у поведінці.

На відміну від біль і інших напрямів страждання, що викликаються реальним дією небезпечні існування чинників, страх виникає за її передбаченні. Залежно від характеру загрози, інтенсивність і специфіка переживання, страх варіює у досить широкому діапазоні відтінків (побоювання, страх, переляк, жах). Якщо джерело небезпеки є невизначеним чи неусвідомленим, виникає стан називається тривогою. Функціонально страх служить попередження суб'єкта про майбутньої небезпеки, дозволяє зосередити на її джерелі, спонукає шукати шляхи його уникнення. Що стосується, коли сягає сили афекту (панічний страх, жах), він може нав'язати стереотипи поведінки (втеча, заціпеніння, захисна агресія). У соціальному розвитку людини страх постає як один із засобів виховання: наприклад, сформований страх осуду використовують як чинник регуляції поведінки. Бо у умовах суспільства індивід користується захистом правових і соціальних інших соціальних інститутів, підвищена схильність людини до страху позбавляється пристосувального значення й традиційно оцінюється негативно. Сформувалися реакції страху є порівняно стійкими і здатні зберегтися навіть за розумінні їх безглуздості. Тому виховання опірності страху зазвичай спрямоване не так на звільнення від нього, але в вироблення умінь володіти собою її наявності.Неадекватние реакції страху спостерігаються що за різних психічних захворюваннях.

1.2 Форми і різноманітні види страхів

Страхи (фобії) діляться на 3 типу: прості, соціальні й агорафобії.

Люди з простими фобіями відчувають смертельний страх перед певним предметом, місцем чи ситуацією. Соціальні фобії — це коли уникають ситуацій, де є багато народу, наприклад, вечірок, оскільки вони бояться щось зробити, щоб не скомпрометувати. А страждають агорафобію є жертвою складного феномена, заснованого на страху перед незнайомими місцями.

Соціальна фобія - вкрай болісне стан, вражаюче кожної десятої. Вона викликає важкий, часто паралізуючий страх приєднатися до ситуації, коли оточуючі спостерігають за Вами чи оцінюють Вас. Цей страх набагато більше звичайного почуття боязкості чи знервованості перед публікою.

Хворі соціальної фобією можуть перебудувати все своє життя, щоб уникнути із ситуацією, де ймовірність піддатися перевірці чи оцінки найвище.

Це досить негативно впливає життя, освіту й фахове зростання. Щоб протистояти страхам, багато страждають соціальної фобією вдаються до медикаментам, алкоголю, наркотиків.

Отже, емоція страху може мати як обгрунтований характері і у разі служити біологічному виживання індивіда, і приймати патологічних форм, потребують втручання психолога чи психотерапевта.

Сучасна психологія ділить 29 страхів ми такі види: нав'язливі страхи, маревні страхи, надцінні страхи.

Нав'язливі страхи до них належить:гипсофобия (страх висоти), клаустрофобія (страх закритих просторів), агорафобія (страх відкритих просторів),ситофобия (страх їсти) тощо.Навязчивих дитячих страхів сотні й тисячі; все, безумовно, перерахувати неможливо. Ці страхи дитина відчуває у певних, конкретних ситуаціях, боїться обставин, що потенційно можуть за собою спричинити.

>Бредовие страхи — це страхи, причину появи яких знайти просто неможливо. Як, наприклад, пояснити, чому що боїться нічного горщика, відмовляється приймати той чи інший їжу (фрукти, овочі чи м'ясо), боїться надіти тапочки чи зав'язати шнурки.Бредовие страхи часто свідчить про серйозні відхилення в психіці дитини, можуть бути початком розвитку аутизму. Дітей із маячнею страхами можна натрапити у клініках неврозів і лікарнях, оскільки це найбільш важка форма.

Страхи, пов'язані з декотрими ідеями (кажуть, з «ідеями фікс»), називаютьсясверхценними. Спочатку вони відповідають будь-якої життєвої ситуації, і потім стають настільки значимими, що що іншому дитина думати не може. До дитячимсверхценним страхам ставляться страхи соціальні: страх оточуючих людей, страх відповідати у дошки, заїкуватість.

Дитячі надцінні страхи вважаються з права найпоширенішими, саме з ними 90% всіх випадків зіштовхуються практикуючих психологів. Цими страхи діти часто «застряють», й їх із власних фантазій буває часом дуже складно. Найпоширенішим є страх смерті. У чистому вигляді цей страх проявляється в6–7-летних дошкільнят, а й у дітей старшого віку проявляється не безпосередньо, а опосередковано, через інші страхи. Дитина розуміє, що смерть отако раптом, несподівано, навряд чи настане, і боїться залишитися віч-на-віч із загрозливим простором чи обставинами, які можуть опинитися її спричинити. Адже тоді може статися щось несподіване і його не зможе допомогти, отже, може померти. До опосередкованому дитячомусверхценному страху смерті можна віднести: страх темряви, казкових персонажів, і навіть страх загубитися, нападу, води, вогню, біль і різких звуків.

1.3 Причини розвитку патологічних форм страху

Причинами страху може бути події, умови чи ситуації, є початком небезпеки. Як Боулбі, причиною страху може або присутність чогось, що забезпечує безпеку. Страх може мати своїм предметом будь-якого людини чи об'єкт. Іноді страх не пов'язаний із чим конкретним, такі страхи переживаються, як безпідставні. Страх може викликатися стражданням, це пов'язано з тим, що у дитинстві сформувалися зв'язок між цими почуттями.

Грей розділив всі страху на виборах 4 категорії: інтенсивність, новизна,еволюционно-виработанние сигнали небезпеки, причини, що у соціальному вплив. Біль і гучний звук є взірцями занадто інтенсивних стимулів, а незнайомі особи чи предмети іноді викликають страх через свою новизни. Грей розглядав недолік стимуляції або відсутність стимулу в очікувану місці й у часі, як певний вид нового стимулу. Будь-які ситуації, загрозливі значній своїй частині членів виду протягом багато часу, єеволюционно-виработанними сигналами небезпеки.

Причини страху можна розділити на виборах 4 класу: зовнішні події чи процеси, потяги і потреби, емоції, когнітивні процеси суб'єкта. Причини, які стосуються кожному з цих класів, може бути як вроджені (природні), і придбані (культурні).

Поріг виникнення страху, як і і пороги виникнення інших фундаментальних емоцій, перебуває під впливом індивідуальних відмінностей, мають біологічну основу, індивідуального досвіду і спільного соціокультурного контексту того що відбувається. Вроджені пускові механізми чи природні причини страху включають самотність,незнакомость, висоту, несподіване наближення, несподівана зміна стимулу і. Широко поширена страх тварин, незнайомих об'єктів і незнайомих людей розглядаються багатьма дослідниками як похідні природних причин.

Чимало понять з придбаних чи соціокультурних чинників, що викликають острах чи надають нею вплив, несуть у собі відбиток зв'язки України із уродженими чи природними причинами чи його безпосередніми похідними. Страхи, викликанісоциокультурними причинами, може бути придбано у процесі травматичного обумовлювання або ж шляхом наслідування дорослому, що виступає як модель страху.

Причини страху також включають деякіпотребностние стану, наприклад, біль, та інші емоції. Страх внаслідок навчання може викликати будь-яка емоція. Страх може викликатися когнітивними процесами, когнітивні конструкції є джерело безпредметного страху.

Відчуття страху може варіювати від неприємного передчуття страшенно. При страху людина відчуває невпевненість, незахищеність і навислу загрозу. Взаємодія страху коїться з іншими емоціями може також надавати великий вплив на особистість і поведінку. Взаємодія між страхом і стражданням може посилити проблеми, які під час формуванні особистості, і загальмувати її розвиток. Сильна зв'язок між страхом і стражданням може знизити здатність людини співчувати страждань іншим людям. Взаємодія страху й презирства можуть призвести до невіри у себе та навіть страху себе. Сильна зв'язок між страхом і соромом можуть призвести до параноїдальній шизофренії.