1.1.10. Місцева анестезія, її види

Місцева анестезія — це тимчасова локальна втрата чутли­вості тканин, яка створена штучно за допомогою місцевоанес- тезійних засобів [1].

Місцевоанестезійні засоби — це лікарські препарати, які блокують імпульси з больових рецепторів або блокують прове­дення цих імпульсів.

В анестезіологічній практиці застосовують такі види місце­вої анестезії:

• поверхневу (термінальну);

• інфільтраційну;

• провідникову;

• спинномозкову (спінальну, субарахноїдальну);

• епідуральну.

Поверхневу (термінальну) анестезію проводять шляхом зма­зування або зрошування слизових оболонок.

Інфільтраційну анестезію — через пошарове просочування анестетиком тканин. Спочатку анестетик уводять шприцем з тонкою голкою внутрішньошкірно у визначене місце розтину шкіри — утворюється “лимонна кірка”. Потім шприцем з дов­гою голкою роблять інфільтрацію підшкірної клітковини, далі за потребою і тканин, що розташовані нижче.

Провідникову анестезію здійснюють шляхом дії анестетика на стовбур чутливого нерва, унаслідок чого він не проводить бо­льові імпульси з місця операції до головного мозку. Варіантами цієї анестезії є:

1. стовбурова — анестетик уводять за ходом нерва та здійс­нюється анестезія ділянки операції (наприклад, анестезія паль­ців кисті за методом Лукашевича—Оберста);

2. анестезія нервових сплетень (плексусна) — анестетик уво­дять у ділянку сплетення, що іннервує кінцівку (наприклад, плечового сплетення при операціях на верхній кінцівці);

3. паравертебральна — анестетик уводять у місця виходу спинномозкових корінців (стовбурів) з міжхребцевих отворів;

4. сакральна (каудальна) — один із варіантів епідуральної анестезії; застосовують при операціях у ділянці промежини та прямої кишки. Анестетик уводять у дистальний відділ епіду- рального простору.

Спинномозкова анестезія. Розчин анестетика уводять у під- павутинний (субарахноїдальний) простір після проколу твердої мозкової оболонки. Він досягає спинномозкових корінців й викликає анестезію ділянки тіла, що розташована нижче.

Епідуральна анестезія. Анестетик обмиває корінці спинно­мозкових нервів, проникаючи через міжхребцеві отвори до сим­патичних стовбурів. Це блокує симпатичну, чутливу та рухову іннервацію, й анестезія охоплює значну зону.

Найчастіше місцеву анестезію проводить хірург. Анестезіо- лог виконує епідуральну або спинномозкову анестезію.

Хворому проводять премедикацію, готують обладнання для проведення ШВЛ (треба бути готовими до розвитку ускладнень) [8].

11. Місцевоанестезійні засоби

Найчастіше нині застосовують такі місцеві анестетики:

• Новокаїн — для інфільтраційної (0,1—0,25—0,5 % розчи­ни), провідникової (1—2%), наприклад, методом Лукашеви- ча—Оберста, та спинномозкової (2—5%) анестезії, паранеф- ральної блокади (0,25 %).

• Лідокаїн (ксилокаїн) — для епідуральної (2 %), каудаль­ної, спинномозкової, інфільтраційної анестезії (0,25—0,5%), блокади периферичного нерва (1 %), анестезії зрошуванням (5%).

• Бупівакаїн (маркаїн) — для епідуральної (0,25 % —0,5 %), каудальної, спинномозкової (0,5—0,75%), інфільтраційної анестезії, блокади периферичного нерва.

Наведені нижче розчини місцевих анестетиків застосовують не так широко.

Дибукаїн (нуперкаїн) — застосовують для спинномозкової анестезії, анестезії зрошуванням.

Етидокаїн (дуранест) — для епідуральної, каудальної, ін­фільтраційної анестезії, блокади периферичного нерва.

Мепівакаїн (карбокаїн) — для епідуральної, каудальної, ін­фільтраційної анестезії, блокади периферичного нерва.

Ропівакаїн — для епідуральної, каудальної, інфільтраційної анестезії, блокади периферичного нерва.

Хлорпрокаїн (незакаїн) — для епідуральної, каудальної, ін­фільтраційної анестезії, блокади периферичного нерва.

Прокаїн — для спинномозкової, інфільтраційної анестезії, блокади периферичного нерва.

Тетракаїн (понтокаїн, дикаїн) — для спинномозкової анес­тезії, анестезії зрошуванням.

Для продовження часу місцевої анестезії вводять адреналіну гідрохлорид, який справляє судинозвужувальну дію [1].