Б. Офшорні зони

В. Венчурні зони

15. Портфельні інвестиції – це:

А. Капіталовкладення, які передбачають придбання акцій, боргових та похідних цінних паперів.

Б. Вкладання цінностей у статутні капітали в обмін на корпоративні права.

В. Вкладання які передбачають встановлення виключно довгострокових відносин між інвестором і підприємством.

16. Згідно чинному національному режиму іноземного інвестування, іноземні інвестори мають право здійснювати будь-яку господарську чи комерційну діяльність в Україні:

А. На умовах, кращих, ніж для українських інвесторів.

Б. Лише у виключних випадках, з дозволу уряду.

В. На рівних умовах з українськими інвесторами.

17. Придбання акцій, придбання боргових і цінних паперів, придбання реальних активів – це складові:

А. Прямих інвестицій.

Б. Портфельних інвестицій.

В. Корпоративних інвестицій.

18. Чим відрізняються країни-донори від країн-реципієнтів:

А. Країни-реципієнти є основними постачальниками капіталів у інші країни, а країни-донори приймають іноземні інвестиції.

Б. Країни-донори є основними постачальниками капіталів тільки на території однієї країни, а країни-реципієнти постачальники для усіх країн.

В. Країни-донори є основними постачальниками капіталів у інші країни, а країни-реципієнти приймають іноземні інвестиції.

19. Такі галузі економіки як оборонна, видобувна промисловість, транспорт і зв'язок відносяться до:

А. Галузей економіки, в які іноземні інвестиції можуть бути обмежені або зовсім заборонені.

Б. Галузей економіки, які є найбільш привабливими для залучення іноземних інвестицій.

В. Галузей економіки, які відносяться до спеціальних економічних (вільних) зон.

20. Гарантії від націоналізації чи реквізиції іноземних інвестицій, компенсація і відшкодування збитків, гарантії у випадку припинення діяльності та гарантії переказу прибутку, доходів і інших коштів зафіксовано у:

А. Міжнародних договорах України.

Б. Статуті Міжнародного банку реконструкції і розвитку.

В. Внутрішньому законодавстві України. Змістовий модуль 3. Інвестиційне проектування

Тема 7. Обґрунтування доцільності інвестування

1. Формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності і вибір найбільш ефективних шляхів їхнього досягнення – це:

А. Інвестиційна стратегія.

Б. Інвестиційне планування.

В. Інвестиційний процес.

2. Відносно загальної стратегії економічного розвитку компанії інвестиційна стратегія носить . . . характер:

А. Домінуючий.

Б. Підлеглий.

В. Нейтральний.

3. Узгодження в часі реалізації інвестиційної стратегії з загальною стратегією економічного розвитку компанії (фірми), а також із прогнозованими змінами кон'юнктури інвестиційного ринку передбачає:

А. Внутрішня синхронізація.

Б. Зовнішня синхронізація.

В. Поступова синхронізація.

4. Зменшити вірним вибором варіанта інвестування та розподілом капіталу між різними видами інвестицій, економічної діяльності, регіонами, проектами можна такий вид інвестиційного ризику як …

А. Диверсифікований ризик.

Б. Недиверсифікований ризик.

В. Мікроекономічний ризик.

5. Критерієм критичного ризику є:

А. Вірогідність втрати прибутку за інвестиційним проектом.

Б. Можливість втрати не тільки прибутку, але й доходу.

В. Вірогідність втрати усіх інвестованих коштів, а також майна.

6. Комплекс заходів, що включає ідентифікацію, аналіз, зниження і моніторинг ризику з метою зменшення відхилення фактичних показників реалізації проекту від їх запланованих значень – це:

А. Управління ризиком.

Б. Аналіз ризику.

В. Планування ризику.

7. Можливість втрати підприємством частини активів або усіх активів, можливість недоотримання прибутку, виникнення збитків – це:

А. Ризик

Б. Управління ризиком.

В. Аналіз ризику.

8. Ризик операційної діяльності виникає:

А. На експлуатаційній фазі реалізації проекту.

Б. На інвестиційній фазі інвестиційного проекту.

В. Протягом всього життєвого циклу підприємства.

9. Економічна ефективність визначає …

А. Соціально-економічні наслідки реалізації проекту для населення регіону.

Б. Результативність економічної діяльності підприємства.

В. Вплив результатів здійснюваного проекту на доходи і видатки бюджетів різного рівня.

10. Метою техніко-економічного обґрунтування інвестиційного проекту є:

А. З’ясування технічної можливості і економічної необхідності конкретного інвестиційного проекту.

Б. Перевірка доцільності виділення ресурсів на здійснення конкретного інвестиційного проекту з числа альтернативних з позиції суспільства.

В. Визначення ефективності джерел і умов фінансування інвестиційного проекту.

11. За причиною виникнення інвестиційні ризики поділяються на:

А. Диверсифікований та недиверсифікований ризик.

Б. Ризик інвестиційної діяльності, ризик фінансової діяльності.

В. Припустимий ризик, критичний ризик.

12. Чим відрізняється диверсифікований ризик від недиверсифікованого:

А. Диверсифікований ризик виникає на стадії реалізації проекту, недиверсифікований пов'язаний з можливістю збільшення вартості позикового фінансування в структурі капіталу

Б. Диверсифікований ризик можна зменшити вірним вибором варіанта інвестування та розподілом капіталу між різними видами інвестицій (диверсифікованістю), недиверсифікований не можна знизити за допомогою диверсифікованості виробництва.

В. Диверсифікований ризик – це припустимий ризик, недиверсифікований - прийнято називати вкладення, коли є вірогідність втрати прибутку за інвестиційним проектом.