6.6. Питання для підсумкового контролю засвоєння знань

1. У чому полягають практичні засоби мінімізації економічного ризику?

2. До яких видів ризиків найбільш придатний метод хеджування?

3. Які чинні заходи впливають на мінімізацію ризику?

4. В чому полягає сутність основних форм профілактики ризику?

5. Яка система нормативів забезпечує лімітування економічних ризиків?

6. За яких обставин доцільно використовувати систему штрафних санкцій?

7. Які завдання по мінімізації ризику вирішує страхування та самострахування?

8. У чому полягає сутність поняття диверсифікації. З якою метою, де і за яких умов її доцільно використовувати?

9. У чому полягає сутність організаційних методів зниження ризику.

6.7. Термінологічний словник

Економічні методи зниження ризику включають створення спеціального резервного фонду, страхового товарного запасу, страхового запасу коштів, впровадження системи штрафних санкцій та страхування від ризику.

Збереження ризику — напрям регулювання ступеня ризику, що передбачає здійснення таких заходів: відмова від будь-яких дій, спрямованих на компенсацію збитку (без фінансування); створення спеціальних резервних фондів; отримання кредитів і позик, державних дотацій.

Зниження ступеня ризику — напрям регулювання ризику, спрямований на скорочення ймовірності та обсягу непередбачених утрат.

Компенсація ризику — напрям, який належить до превентивних засобів управління ризиками та характеризується трудомісткістю й численними аналітичними дослідженнями (стратегічне планування, прогнозування зовнішньої економічної ситуації, моніторинг соціально-економічного та правового середовища, активний цілеспрямований маркетинг).

Напрями впливу на ступінь ризику: уникнення ризику; компенсація ризику; збереження ризику; передача ризику; зниження ризику.

Організаційні методи зниження ризику включають відхилення ризику, недопущення збитків, мінімізацію збитків та передачу контролю за ризиком.

Передача ризику — напрям регулювання ступеня ризику, що має на меті передачу відповідальності за нього третім особам за збереження наявного рівня ризику (страхування; передавання ризиків через укладення договорів факторингу, поручительства; передавання ризику укладенням біржових угод [хеджування]).

Уникнення ризику — один з найпоширеніших напрямів, який полягає в простому ухиленні від прийняття проектів, рішень, обтяжених надмірним ризиком, у відмові співпрацювати з ненадійними партнерами, постачальниками.

Хеджування — напрям регулювання ризику, що передбачає страхування ціни товару від ризику, яка невигідна для продавця чи покупця, створенням зустрічних валютних, комерційних, кредитних вимог.

6.8. Теми доповідей

1. Організаційні методи зниження ризику.

2. Економічні методи зниження ризику.

3. Сучасні напрями та методи оптимізації ступеня ризиків господарської діяльності, оцінювання їхньої ефективності.

4. Світовий досвід регулювання ступеня підприємницьких ризиків.

5. Вплив виробничих ризиків на діяльність підприємства та напрями їх регулювання.

6. Вплив фінансових ризиків на діяльність підприємства та напрями їх регулювання.

7. Вплив комерційних ризиків на діяльність підприємства та напрями їх регулювання.

8. Сутність та види диверсифікації, її переваги і недоліки.

Розділ 7

УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ

Форма проведення: семінар-практикум

Навчальна ціль полягає в формуванні знань і практичних умінь розробки механізму управління ризиком в сучасних умовах господарювання

Навчальні завдання, що забезпечують досягнення навчальної цілі:

• формувати систему знань щодо визначення механізму управління ризиками у відповідності напрямами розвитку підприємства;

• формувати уміння розробляти програми управління ризиками за наданим алгоритмом згідно структури та сутності етапів управління;

• формувати навички комплексного підходу при прийнятті рішення щодо застосування методів та інструментів управління ризиками;

• розвивати аналітичні навички мислення;

• розвивати уміння самостійного вибору у ризикових ситуаціях.