Висновок

України характеризується динамізмом, який обумовлений переходом до ринкової. Трудове право України як провідна галузь єдиної системи національного права має за мету регулювання трудових відносин працівників, котрі працюють на підприємствах, установах, організаціях, а також у фізичних осіб на підставі трудового договору. Тісний взаємо зв'язок трудового права із системою права України зумовлений і суб’єктивним складом.

Суб’єкти трудового права – це учасники суспільно-трудових відносин, які володіють трудовими правами і обов’язками та можуть реалізовувати їх. Всебічність і повноту змісту правового статусу учасників суспільно-трудових відносин можна розкрити лише стосовно конкретних суб'єктів трудового права, до числа яких, виходячи з даних вимог, належать: 1) працівники (робітники і службовці); 2) власник підприємства, організації, установи або уповноважений ним орган; 3) трудові колективи; 4) профспілкові органи; 5) інші суб'єкти трудового права. Суб'єктом трудового права виступає і такий державний орган, як державна служба зайнятості, яка була створена в Україні згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 1990 року № 381 для реалізації політики зайня¬тості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тим¬часово непрацюючих громадян. Діяльність державної служби зайнятості та її органів на місцях здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики, місцевих державних адміністрації та органів місцевого самоврядування. Суб'єктом трудового права може бути тільки особа, здатна до праці, оскільки трудова діяльність невід'ємна від особи людини і може виконуватись тільки нею особисто.

Література

1. В.І. Прокопенко “Трудове право України” – Х., 1998.

2. Л.П. Грузінова, В.Г. Короткін “Трудове право України” – К., 2003

3. Харьков: Консум, 1998. — 140 с. 17. Людина і праця: Довідник з правових питань / Уклад. І. П. Козинцев, Л. А. Савченко. — К.: Юрінком Інтер, 1997. — 336 с. 18. Прокопенко В. I. Трудове право України: Підручник. — Харків: Консум, 1998.—480 с. 19. Прокопенко В. І. Практикум з трудового права

4. Видавництво А.С.К 2003—655 с. 9. Хуторян Н.М. Трудове право України К.: «Видавництво А.С.К.» 2004.—592 с. 10. Трудове право України: Навч. посібник для студ. юрид. спеціальностей вищих навч. закладів / Пилипенко П.Д Бурак В.Я Козак З.Я. та ін.; За ред. П.Д.Пилипенка.—К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003.—536 с.

5. Харьков: Консум, 1998. — 140 с. 17. Людина і праця: Довідник з правових питань / Уклад. І. П. Козинцев, Л. А. Савченко. — К.: Юрінком Інтер, 1997. — 336 с. 18. Прокопенко В. I. Трудове право України: Підручник. — Харків: Консум, 1998.—480 с. 19. Прокопенко В. І. Практикум з трудового права

6. України: Навч. посіб. — Харків: Консум, 1999. 20. Российское трудовое право: Учеб. для вузов / Под. ред. А. Д. Зайки-на. — М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. — 416 с. 21. Трудове право України: Курс лекцій / За ред. П. Д. Пилипенка. — Львів: Вільна Україна, 1996. — 160 с 22. Трудове право України: Підручник /

7. К: Юма-на, 1996. 30. Прокопенко В. І. Трудове право. — К: Вентурі, 1996. 31. Цивільне право: Ч. І / За ред. Д. В. Бобрової та ін. — К: Вентурі, 1997. 32. Голощапов С. А. Понятие, виды, причины, подведомственность трудовых споров. — М.: ВЮЗИ, 1984. — Ч. I. 33. Гончарова Г Жернаков В.

8. Зако­ну України від 4 лютого 1994 р. «Про правовий статус іно­земців та осіб без громаднства».

9. Закон України «Про освіту» від 23 бе­резня 1996 р.

10. Закон України від 22 березня 2012 р. «Про громадські об’єднання».

11. Закон України від 1 липня 1993 р. «Про колективні договори і угоди».

12. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII

29