Висновки

Дослідивши курсову роботу, зробивши аналіз надходжень до державного бюджету, а також визначити основні проблеми, які пов’язані з ними, можна зробити висновок, що українська держава переживає далеко не найкращі часи, які характеризуються кризовим станом майже у всіх сферах життя суспільства. На це неабиякий вплив має саме недосконала податкова політика, яка залишається стабільною у своїй складності та практично не втрачає напруженості (а тому й актуальності).

На даному етапі податкова політика і ті наслідки, які вона тягне за собою, не залишають байдужими нікого: ні чиновників різних рівнів та рангів, ні пересічних громадян, адже практично всі вони виступають суб'єктами податкових правовідносин. У той же час на фоні гасла про те, що "повна та своєчасна сплата податків - це загальнодержавний обов'язок", спостерігаються зростання нелегального сектора економіки з 42 % до 60 %. Згідно з даними Президента, поданими Верховній Раді, тільки в 1996 р. цей сектор збільшився з 35-40 % до 52-55 %. Для порівняння зазначимо, що у розвинених країнах він не перевищує 5-10 %. У державах Латинської Америки майже 30 %. Суттєво випередили ми за "тіньовими показниками" і постсоціалістичні країни. У позабалансовому обігу в Україні знаходиться, за наданими Президентом даними, 43 % готівки (Нацбанк упевнений, що всі 50 %). В інших країнах з перехідною економікою - більше 20-25 %. Вчені та фахівці стверджують, що до 50 % фінансового капіталу в Україні має тіньове походження. А неофіційний внутрішній обіг складає майже 10 млрд. доларів США. Таким чином, суми тіньових капіталів, нелегально вивезених з України (майже 20 млрд. доларів США), і тих, що знаходяться всередині країни, втроє перевищують обсяги зовнішньоекономічного боргу (9,6 млрд. доларів США) держави.

Зазначимо, що цілком обгрунтовану тривогу викликають не так кількісні зміни, статистичні відображення яких навряд чи можна назвати об'єктивними та повними через великий рівень латентності, як їх, передусім, якісні показники. Адже зараз, несплата податків стала нормою життя для багатьох підприємців, приховування валютної виручки на закордонних банківських рахунках давно втратило свою екзотичність, розроблення та реалізація нових вишуканих схем щодо ухилення від сплати обов'язко­вих внесків державі вважаються навіть престижними серед суб'єктів підприємницької діяльності. Очевидно, що такий збочений менталітет платника податку і, як наслідок, масові порушення податкового законодавства не сприяють наповненню державного бюджету, який є основним джерелом фінансування соціальної сфери (освіти, медицини тощо). В останні роки даною проблемою досить серйозно стурбовані всі гілки державної влади України. За цей час створена певна правова база та нові підрозділи у структурі Державної податкової служби, але відчутних радикальних змін з оптимізації функціонування податкової сфери так і не відбулося.

Зрозуміло, що ефективним чинником оздоровлення тієї обстановки, яка склалася зараз, може стати добре опрацьована податково-правова політика, яка проводиться державою. Сучасні податкові реформи не повинні обходити стороною право, яке, у свою чергу, зовсім по-новому підходить до вирішення пріоритетних завдань, поставлених державою. Добре відомо, що "молоде вино у старі міхи не ллють", а це означає, що підвищення ефективності діяльності податкової служби можливе лише за умови найшвидшого прийняття якісно розробленої законодавчої бази: Податкового, Кримінального та інших кодексів.

Очевидним є те, що вже зараз необхідно змінювати методику, стратегію і тактику роботи податкової служби, яка б найбільш повно відповідала конкретним вимогам сьогодення. Пошук найефективніших шляхів треба розпочинати із законодавчого забезпечення діяльності суб'єктів правозастосування. Змінити критичну ситуацію, яка склалась у сфері оподаткування, можна за допомогою компромісу як пріоритетного напряму сучасної податкової політики України.

Але і сама податкова політика потребує зміни. Адже найважливішу роль у державному регулюванні економічних процесів відіграють економічні інструменти, до яких належать і податки. Є достатньо аргументів стверджувати, що ті чи інші методи впливу держави на економічні процеси прямо чи опосередковано містять у собі і податкове регулювання.

Податки є головним інструментом мобілізації фінансових коштів для по­криття державних витрат. Вони також широко використовуються для впли­ву на діяльність суб'єктів господарювання. Таким чином, у системі макроекономічного регулювання податкова політика має бути спрямована на те, щоб податки виконували не тільки фіскальну функцію. В умовах перехідної еко­номіки дедалі більшого значення набувають такі функції податків, як регу­лююча та стимулююча. Адже завдання полягає не просто в тому, щоб зібра­ти якомога більше податків, а в тому, щоб при цьому розширилась податко­ва база. ефективно розвивались підприємства у сфері виробництва та обігу. А це значною мірою залежить від здійснення науково обгрунтованої держав­ної податкової політики.

Аналіз практики функціонування податкових систем у ряді країн Захід­ної Європи, наукових розробок з цієї проблеми дає можливість сформулюва­ти такі головні принципи податкової політики:

• сума сплаченого податку завжди має дорівнювати вартості отримуваних від держави благ і послуг;

• усі податки повинні мати цільове призначення, тобто конкретний вид витрат у бюджеті, куди вони будуть направлені;

• знеособлений податок зумовлює його непродуктивне використання з боку уряду;

• платники податків мають бути проінформовані урядом, куди використано кожну копійку сплачених ними податків;

• нові податки вводяться тільки для покриття відповідних витрат, а не бюджетного дефіциту;

• об'єктом оподаткування може бути тільки доход; прогресія оподаткування залежно від зростання доходу не повинна перевищувати розумного оптимуму, що дорівнює третині доходу;

• умови оподаткування мають бути простими і зрозумілими платникові.

Ці та інші принципи мають бути покладені в основу податкового законо­давства.

Втілення в життя вищезазначеного не може, звичайно, гарантувати негайного виходу України з економічної кризи, але принаймні, це може привести хоча б до поліпшень в деяких сферах суспільного життя. Податкова політика має бути жорсткою, але справедливою, стабільною, зрозумілою, привабливою, регулювати підприємницьку діяльність через якісно нові, найвпливовіші, а головне, ефективні та стимулюючі податкові важелі.