3.8.1. Фактори та умови ґрунтоутворення

Гірський Крим займає південну частину півострова. В його систему входять паралельні пасма гір (шириною 40-50 км) з двома поздовжніми долинами (шириною від 2-3 до 15-20 км), виробленими ерозійними процесами (рис. 3.16).

Висота гірських пасм з півдня на північ зменшується. Головне південне пасмо місцями досягає висоти 1540 м над рівнем моря, друге внутрішнє – 540–550 м, а третє – зовнішнє не перевищує 120-350 м. Характерною особливістю гірських пасм є пологі північні і спадисті, місцями зривисті, південні схили. Плоскогір'я (яйли) характеризується наявністю широких і глибоких балок, ярів, пагорбів, косогорів, зривистих скель, багато карстових воронок, западин, підземних річок і колодязів, тріщин, крізь які талі і дощові води переходять вглиб вапнякової товщі. Територія передгір'я розчленована річковими долинами і яружно-балковою мережею.

Рис. 3.16. Схематичний розріз через Кримські гори.

Кліматичні умови дуже різноманітні і пов'язані з висотою місцевості над рівнем моря, експозицією і крутістю схилів, кількістю тепла на одиницю площі, температурою води Чорного моря і повітря степових районів півострова. Клімат суттєво змінюється залежно від висоти над рівнем моря. З підняттям в гори на кожні 100 м температура повітря падає в середньому на 0,5-0,6°С. На вершинах головного пасма на висоті 1250-1450 м температура повітря на 7-9°С нижча порівняно з передгір'ям. З висотою збільшується кількість опадів. На висоті 250-300 м н.р.м. середньорічна сума опадів становить 460-550, а на яйлах – 900-1250 мм.

Зміна кліматичних умов залежно від висоти місцевості є однією з причин вертикальної зональності, яка чітко виявляється в рослинному покриві. У передгір'ї ділянки з типчаково-різнотравним покривом поєднується з ділянками дубових низькорослих лісів і чагарників. На південних і північних схилах головного пасма переважає дерев'яниста рослинність. Панівними є дубові ліси, які разом з мішаними лісами (висоти 850-1400 м над рівнем моря). Вище розташовані плоскогір'я – яйли, вкриті лучно-степовою рослинністю, подекуди з масивами буку кримського, грабу, тощо.

Рослинність південного берега носить середземноморський характер – це низькорослі мішані ліси і чагарники. Зрідка трапляються дубово-ялівцеві ліси. Серед шпилькових зустрічаються сосна судакська і кримська. Багато декоративних рослин.

Вертикальна зміна кліматичних умов і рослинності призводить до змін умов ґрунтоутворення. Внаслідок цього на різних висотах формуються відмінні типи ґрунтів. На формування ґрунтів також впливає геологічна будова і пов'язана з нею велика різноманітність ґрунтоутворюючих порід. Переважно це елювій і делювій різних гірських порід, кам'янисті осипи, брилисті пролювіальні відкладення. В річкових долинах переважають ріньовий суглинковий і змішаний елювій та делювій. У передгірній частині в межах зовнішнього пасма поширені лесовидні та глинисті відклади.

Враховуючи характер факторів ґрунтоутворення, в гірській частині Криму виділяють наступні вертикальні зони: передгірська степова (з чорноземами південними і лучно-чорноземними ґрунтами), передгірська лісостепова (з дерново-карбонатними і сірими гірськими ґрунтами), гірська лісова (з буроземами), гірсько-лучна на яйлах (з гірсько-лучними чорноземоподібними ґрунтами), південні схили головного пасма (з коричневими ґрунтами).

На схилах гір поширені еродовані, а в місцях акумуляції продуктів змиву на пологих частинах схилів, улоговинах, низинах - намиті ґрунти, переважно щебнюваті або кам'янисті.