3.6.9. Солончаки

До солончаків належать ґрунти, що містять у верхніх шарах велику кількість водорозчинних солей (вище порогу токсичності), що шкідливо діють на рослини. В Україні солончаки поширені локально на терасах річок Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай тощо, а також на узбережжі Чорного і Азовського морів. Солончаки, не маючи властивих їм генетичних горизонтів, характеризуються наявністю реліктових горизонтів, які збереглися від зональних ґрунтів, що зазнали впливу процесу засолення. Вони можуть бути представлені делювіальними наносами, наскрізь пронизаними трубочками солей або прибережним мулом морських басейнів.

Ґрунтовий профіль солончаків морфологічно невиразний. Солі спостерігаються у вигляді білуватих плям, кірок різного забарвлення, кристалів. Солончаки, що утворилися з ґрунту, характеризуються нечіткою диференціацією на генетичні горизонти. За морфологічними ознаками виділяють гумусовий засолений горизонт (Hs), перехідні засолені горизонти (Hps, Phs) і засолену, а нерідко і оглеєну ґрунтотворну породу (Pgls). У нижній частині ґрунтового профілю також можуть спостерігатися ознаки оглеєння, у вигляді вохристо-іржавих вкраплень або сизих плям.

Класифікація солончаків

В класифікації ґрунтів України (М.І.Полупан, 1988) солончаки окремо не виділяються, засолення ґрунтів враховується на рівні роду, а тип і ступінь солення визначають вид ґрунту. Проте у світовій практиці (Росія, США, країни Західної Європи) і особливо у міжнародній класифікації ґрунтів солончаки виділені на рівні ґрунтової групи. Так, при створенні Ґрунтової карти світу 1974 р було виділено 26, а 1987 р -–27 ґрунтових груп, серед яких є і солончаки.

Солончаки (від руського «солончак») – засолені ґрунти з вмістом понад 1% солей з поверхні. Серед них виділяють: звичайні, чорноземоподібні, вапнякові, гіпсові, содові, глейові, мерзлотні, такировидні. Тому вважаємо доцільним навести класифікацію солончаків, що найбільш відповідає ґрунтово кліматичним умовам України (табл. 3.63).

Згідно із «Класифікацією та діагностикою ґрунтів СССР» (1977) солончаки об'єднані в два типи: автоморфні і гідроморфні.

Гідроморфні солончаки – розвиваються в умовах близького залягання мінералізованих підґрунтових вод, а автоморфні – формуються на засолених ґрунтотворних породах при глибокому заляганні підґрунтових вод, що не мають зв'язку з ґрунтом.

Серед гідроморфних солончаків виділяють наступні підтипи:

• Типові – утворюються при близькому (2-4 м) заляганні дуже мінералізованих підґрунтових вод, в них найбільше виражені властивості солончаків. Рослинність дуже зріджена, або відсутня зовсім. Профіль дуже слабо диференційований, добре виражений лише поверхневий горизонт з великим скупченням легкорозчинних солей. У профілі виявляються ознаки оглеєння у вигляді сизуватих і вохристих плям;

Таблиця 3.63 – Класифікація солончаків (Інститут ґрунтознавства ім.В.В.Докучаєва, 1977)

Підтип	Рід	Вид
Тип: Гідроморфні (мінералізовані підґрунтові води на глибині 0,5-3 м)
Типовий Лучний Болотний Приморський Вторинний	За типом засолення (співвідношення аніонів і катіонів у водній витяжці)	За морфологією поверхневого горизонту: кіркові, пухлі, мокрі, чорні. За характером розподілу солей в профілі: поверхневі і глибокопрофільні
Тип: Автоморфні (підґрунтові води глибше 10 м)
Типові Отакирені	За типом засолення виділяють види аналогічно солончакам гідроморфним За джерелом засолення: літогенні, давньогідроморфні, біогенні	За морфологією поверхневого горизонту і глибиною розподілу солей в профілі виділяють види аналогічно до поділу солончаків гідроморфних

– Лучні – утворюються під зрідженою лучною рослинністю, внаслідок засолення лучних ґрунтів зі збереженням властивих для них морфологічних ознак і будови профілю (Hdgls+Hpgls+Phgls+Pgls). Характеризуються більшою кількістю гумусу, ніж інші підтипи солончаків і притоком мінералізованих підґрунтових вод;

– Болотні – утворюються при засоленні болотних ґрунтів. Рослинність представлена солянками з пригніченими болотними рослинами. По всьому профілю спостерігається оглеєння і сильне засолення, нерідко присутній оторфований горизонт (Htgls+Phgls+Pgl). Мінералізовані підґрунтові води на глибині 0,5-1 м;

– Приморські – утворюються з наймолодших морських відкладів. Вкриті пухкою кіркою солей, під якою залягає піщаний або супіщаний шар з великою кількістю черепашок, сильно засолений хлоридами і на незначній глибині оглеєний;

• Вторинні – утворюються внаслідок неправильного (без дренажу) зрошення яке супроводжується підняттям мінералізованих підґрунтових вод і засоленням ґрунту.

Серед солончаків автоморфних виділяють наступні підтипи:

– Типові – характеризуються максимальним нагромадженням легкорозчинних солей на поверхні ґрунту;

• Такировидні – в яких відбувається перша стадія розсолення типового солончака, а на поверхні формується тонка (1-2 см) розсолена кірка.

На роди солончаки автоморфні і гідроморфні поділяють за типом засолення ( табл. 3.64). В Україні найбільш поширені сульфатно-содові (у Придніпров'ї на терасах р. Дніпро), хлоридно-сульфатні та сульфатно-

Таблиця 3.64 – Критерії для поділу солончаків за типом засолення

Тип засолення	Відношення аніонів, мг-екв			Співвідношення аніонів і катіонів мг-екв
	Cl- : SО	:СІ-	НСО3- : SО
Хлоридний	>2,5	–	–	-
Сульфатно-хлоридний	2,5-1	–	–	-
Хлоридно-сульфатний	1-0,2	–	–	-
Сульфатний	<0,2	–	–	-
Содово-хлоридний	>1	<1	>1	> Са2+ + Мg2+
Содово-сульфатний	<1	>1	<1	НСО > Са2+ + Мg2+
Хлоридно-содовий	>1	>1	>1	НСО > Са2+ + Мg2+
Сульфатно-содовий	<1	>1	>1	НСО > Са2+ + Мg2+
Сульфатно- або хлоридно- гідрокарбонатний	>1	>1		->Na+, Na+<Ca2+, Na+<Mg2+

хлоридні (на морських узбережжях Причорноморської низовини і островах затоки Сиваш) солончаки.

При розподілі солончаків автоморфних на роди враховують і джерело засолення. За даним показником розрізняють солончаки:

– літогенні – утворилися на засолених ґрунтотворних породах;

– давньогідроморфні – утворюються з гідроморфних солончаків, що втра­тили зв'язок з підґрунтовими водами;

• біогенні – утворюються внаслідок біологічного засвоєння азоту специфічними мікроорганізмами, з нагромадженням нітратів.

Якісний склад солей надає поверхневому шару ґрунту специфічної будови. З урахуванням морфологічного прояву різного типу засолення на поверхні груну виділяють такі види солончаків:

• кіркові – в складі солей переважає хлористий натрій (NaCl), а на поверхні ґрунту утворюється щільна кірка;

• пухкі – містять багато сірчанокислого натрію (Na₂SО₄∙10Н₂О). Зверху такі ґрунти дуже сухі і пухкі. Щільність верхнього шару не перевищує 1,0 г/см³;

• мокрі – до складу яких входять гігроскопічні солі (CaCl, MgCl₂), тому їх верхній шар темного забарвлення і завжди вогкий на дотик;

• чорні – характеризуються високим вмістом соди (Na₂CО₃), яка підвищує розчинність органічної речовини. У таких ґрунтах після дощу або поливу вода застоюється на поверхні, майже не проникає вглиб ґрунту і випаровувається. Поверхня ґрунту набуває темного (чорного) забарвлення.

За характером розподілу солей у ґрунтовому профілі виділяють поверхневі – максимум легкорозчинних солей знаходиться на поверхні і глибокопрофільні солончаки, коли весь ґрунтовий профіль до підґрунтових вод засолений.

На території України, крім солончаків, є ґрунти різного ступеня засолення. Залежно від загального вмісту легкорозчинних солей у водній витяжці, з ураху ванням їх видового складу розрізняють: слабо-, середньо- і сильно засолені ґрунти. Їх доцільно визначати, на нашу думку, у відповідності із пропозиціями Н.І.Базилевич та Е.І.Панкової (табл. 3.65).

Таблиця 3.65 – Класифікація ґрунтів за ступенем засолення (солончакуватості) залежно від складу солей (Н.І.Базилевич, Е.І.Панкова, 1972)

Ступінь засолення	Тип засолення
	хлоридний	сульфатно- хлоридний	хлоридно- сульфатний	сульфатний	Содово-хлоридний, хлоридно-содовий, содовий	содово-сульфатний, сульфатно-содовий	сульфатно- або хлоридно- гідрокарбонатний
Незасолені	<0,05	<0,1	<0,2	<0,3	<0,1	<0,15	<0,2
Слабозасолені	0,05-0,15	0,1-0,2	0,2-0,4	0,3-0,4	0,1-0,2	0,15-0,25	0,2-0,4
Середньозасолені	0,15-0,5	0,2-0,4	0,4-0,6	0,4-0,8	0,2-0,3	0,25-0,4	0,4-0,5
Сильно-засолені	0,3-0,7	0,4-0,8	0,6-0,9	0,8-0,12	0,3-0,5	0,4-0,6	Не зустрічаються
Дуже сильно-засолені (солончаки)	>0,7	>0,8	>0,3	>0,12	>0,5	>0,6	Не зустрічаються

В засолених ґрунтах важливо враховувати глибину скупчення солей. За цим показником засолені ґрунти поділяють на:

• солончакові – легкорозчинні солі на глибині 0-30 см;

• високосолончакові – 30-50 см;

• солончакуваті – 50-100 см;

• глибокосолончакуваті – 100-150 см;

• несолончакуваті (глибокозасолені) – 150-200 см.