Лучно-чорноземні ґрунти

Лучно-черноземні ґрунти є напівгідроморфними аналогами чорноземів. Формуються під лучно-степовою рослинністю з багатим різнотрав'ям, нерідко з розрідженими листяними лісами в умовах підвищеного атмосферного чи підґрунтового зволоження, або внаслідок їх сумісної дії. Підґрунтові води знаходяться на глибині 2-4 м, в зв'язку з чим ґрунтовий профіль знаходиться в зоні дії плівково-капілярного підняття підґрунтових вод, рівень яких нестабільний і в сухі роки вони можуть зникати.

Поширені лучно-черноземні ґрунти в Лісостепу у північній частині низин­ного Середнього Придніпров'я, в західній його частині, а також в Степу, особливо в межиріччі Орелі та Самари. Приурочені вони головним чином до понижень мезорельєфу, залягаючи на надзаплавних тересах річок, по днищах балок, у неглибоких великих і блюдцеподібних депресіях на плато, де неглибоко залягають підґрунтові води.

Лучно-черноземні ґрунти характеризуються явними ознаками гідро аморфізму – інтенсивним гумусонакопиченням, рухливістю гумусу, стійким оглеєнням нижньої частини профілю (маслиново-сизі або іржаво-бурі плями) і мергелистим характером карбонатного горизонту.

Глибина гумусованого профілю лучно-черноземних ґрунтів коливається в межах від 70 до 150 см і більше. Гумусу містять від 2 до 6,5%, що визначається фізико-географічним місцем їх знаходження і характером ґрунтотворних порід, на яких вони сформувались.

Ґрунтотворними породами для лучно-черноземних ґрунтів переважно є леси, але зустрічаються дані ґрунти на глинах, алювіальних відкладах, на елювії-делювії різних метаморфічних і осадових порід.

Лучно-чорноземні ґрунти добре освоєні. В с/г виробництві використовується 671,4 тис. га, в т.ч. ріллі – 530,5 тис. га.

Класифікація лучно-черноземних ґрунтів

Згідно класифікації лучно-черноземні ґрунти віднесені до типу лучно-степових. На підтиповому рівні в лісостеповій зоні виділяють чотири підтипі: лучно-чорноземні (модальні), опідзолені, солонцюваті та осолоділі (табл. 3.46)

Роди в підтипах виділяють по особливостях будови профілю, властивостях ґрунтотворної породи, згідно із хімічним складом підґрунтових вод і морфологічними ознаками.

Найбільш поширені роди лучно-чорноземних ґрунтів:

Модальні (звичайні) – ознаки і властивості відповідають основним характеристикам підтипу. У найменуванні ґрунту назва даного роду опускається.

Карбонатні – при наявності карбонатів у профілі ґрунту, «скипання» від соляної кислоти.

Опідзолені – за наявності елювіально-ілювіальної диференціації профілю, яка встановлюється за морфологічними ознаками.

Солонцюваті – за наявності елювіально-ілювіальної диференціації за солонцевим типом.

Засолені – за наявності легкорозчинних солей у профілі ґрунту.

Намиті – виділяють при глибині нанесень понад 30 см.

Таблиця 3.46 – Класифікація лучно-черноземних ґрунтів (Інститут ґрунтознавства і агрохімії УААН ім.О.Н.Соколовського, 1988)

Підтип	Рід	Вид
Лучно-чорноземні, лучно- чорноземні опідзолені, лучно-чорноземні солонцюваті, лучно-чорноземні осолоділі	Модальні, карбонатні, опідзолені, солонцюваті, засолені, намиті	За глибиною гумусового профілю, ступенем опідзолення, солонцюватос~ засолення, намитості, за глибиною залягання карбонапв, сольового горизонту

Розподіл лучно-черноземних ґрунтів на види здійснюють за глибиною гусованості профілю (Н+Нр/к): дуже глибокі > 120 см; глибокі 120-80; середньоглибокі 80-40, неглибокі < 40 см.

За вмістом гумусу: слабогумусовані < 3%, малогумусні 3-6, середньо-гумусні >6%.

За ступенем опідзолення (при наявності елювіально-ілювіальної диференціації за підзолистим типом, яку встановлюють морфологічно): слабоопідзолені – наявність борошнистої присипки SiО₂ в горизонтах Не,

Phi та P(h)igl; середньоопідзолені – борошниста присипка SiО₂ по всьому профілю крім ґрунтотворної породи.

За ступенем солонцюватості при наявності елювіально-ілювіальної диференцації, за солонцевим типом і вмістом обмінного натрію: від ємності катіонного обміну: слабосолонцюваті 1-3%; середньосолонцюваті - 3-6; сильносолонцюваті - 6-10; дуже сильносолонцюваті - > 10%.

За глибиною залягання карбонатів: висококарбонатні - наявність карбонатів в орному шарі («скипання» від 10% соляної кислоти); глибококарбонатні - карбонати в ґрунтотворній породі.

За глибиною залягання сольового горизонту: на глибині 0-30 см - солончакові; 30-50 - високосолончакові; 50-100 см - солончакуваті.

За ступенем засолення: слабо-, середньо- і сильнозасолені, встановлюєтся шляхом хімічного аналізу водної витяжки.

За ступенем намитості: виділяють при потужності наносів глибиною понад 30см: слабо намиті - 30-60см, середньо намиті - 60-100, сильно намиті > 100см.

Згідно класифікації виділяють літологічну серію, ґрунтотворні породи на яких формуються лучно-чорноземні ґрунти. Це леси і лесовидні суглинки оглеєні, давньоалювіальні піски та супіски, алювіальні відклади, елювій-делювій мергелю і мергелізовані суглинки, делювіальні лесовидні породи. Виділяють варіанти: цілинні, освоєні, окультурені. Поділ на різновидності здійснюється за механічним складом, як в чорноземах типових (див. рис. 3.11).