- •3.1.2. Закономірності географічного розповсюдження ґрунтів
- •3.1.3. Грунтово–географічне районування України
- •3.1.4. Земельні ресурси світу
- •Контрольні питання
- •3.2 Грунти українського полісся
- •3.2.1. Умови ґрунтоутворення
- •3.2.2. Генезис ґрунтів Полісся
- •3.2.3. Основні типи ґрунтів Полісся. Дерново-підзолисті грунти
- •Будова профілю і морфологічні ознаки
- •Склад і властивості дерново-підзолистих ґрунтів
- •Сільськогосподарське використання і заходи підвищення родючості дерново-підзолистих ґрунтів
- •3.2.4. Дернові ґрунти (Phaozems)
- •Класифікація дернових ґрунтів
- •Будова профілю і морфологічні ознаки
- •Склад і властивості дернових ґрунтів
- •3.2.5. Алювіальні ґрунти (Fluvisols)
- •3.2.6. Болотні ґрунти (Histosols)
- •Походження та екологічна роль боліт
- •Генезис болотних ґрунтів
- •Класифікація болотних ґрунтів
- •Властивості і використання болотних ґрунтів
- •Контрольні питання
- •3.3. Ґрунти лісостепу
- •3.3.1. Умови ґрунтоутворення
- •3.3.2. Генезис ґрунтів Лісостепу
- •3.3.3. Сірі лісові ґрунти та їх класифікація
- •Будова профілю і морфологічні ознаки
- •Склад і особливості сірих лісових ґрунтів
- •Сільськогосподарське використання і заходи підвищення родючості сірих лісових ґрунтів
- •3.3.4. Опідзолені ґрунти (Alfisols Haplic)
- •Класифікація опідзолених ґрунтів
- •Будова профілю і морфологічні ознаки
- •Склад і хімічні властивості опідзолених ґрунтів
- •Сільськогосподарське використання і заходи підвищення родючості опідзолених ґрунтів
- •3.3.5. Склад і властивості реградованих ґрунтів
- •3.3.6. Чорноземи Лісостепу та їх класифікація (Chernozems Haplic)
- •Будова профілю і морфологічні ознаки
- •Склад і властивості чорноземів
- •Лучно-чорноземні ґрунти
- •Класифікація лучно-черноземних ґрунтів
- •Будова профілю і морфологічні ознаки
- •Склад і властивості лучно-чорноземних ґрунтів
- •Сільськогосподарське використання і заходи підвищення родючості чорноземів Лісостепу
- •Контрольні питання
- •3.4. Ґрунти степу
- •Умови ґрунтотворення
- •Генезис ґрунтів Степу
- •Основні типи ґрунтів Степу, їх діагностика і агровиробнича характеристика
- •3.4.1. Чорноземи Степу та їх класифікація
- •Будова профілю і морфологічні ознаки
- •Склад і властивості чорноземів Степу
- •Сільськогосподарське використання і заходи підвищення родючості чорноземів Степу
- •Контрольні питання
- •3.5. Ґрунти сухого степу
- •Умови ґрунтоутворення
- •Генезис ґрунтів зони Сухого Степу
- •Основні типи ґрунтів зони Сухого Степу, їх діагностика і агровиробнича характеристика
- •3.5.1. Каштанові ґрунти та їх класифікація (Castanozems Haplic)
- •Будова профілю і морфологічні ознаки
- •Склад і властивості каштанових ґрунтів
- •Сільськогосподарське використання і заходи підвищення родючості каштанових ґрунтів
- •Контрольні питання
- •3.6. Засолені ґрунти
- •3.6.1. Визначення і основні поняття
- •3.6.2. Райони поширення засолених ґрунтів в Україні
- •3.6.3. Рослинність засолених ґрунтів
- •3.6.4. Оцінка меліоративного стану ґрунтів за розподілом солей
- •3.6.5. Галогенез у системі породи – підґрунтові води – ґрунти
- •3.6.6. Джерела, походження і шляхи засолення ґрунтів
- •3.6.7. Шляхи утворення соди в ґрунті
- •3.6.8. Склад і властивості солей
- •Міграційна здатність солей
- •3.6.9. Солончаки
- •Класифікація солончаків
- •3.6.10. Вторинне засолення ґрунтів
- •3.6.11. Способи видалення солей з профілю засолених ґрунтів
- •3.6.12. Сучасна концепція меліорації солонцевих ґрунтів*
- •3.6.13. Визначення ступеня солонцюватості ґрунтів і доз гіпсу
- •3.6.14. Методи меліорації солонців і солонцюватих ґрунтів
- •3.6.15. Взаємодія хімічних меліорантів з ґрунтом
- •3.6.16. Солоді
- •Контрольні питання
- •3.7. Ґрунти карпатської гірської області (провінції)
- •3.7.1. Фактори та умови ґрунтоутворення
- •3.7.2. Генезис ґрунтів
- •3.7.3. Буроземно-лучні ґрунти
- •3.7.4. Бурі лісові ґрунти
- •3.7.5. Буроземно-глейово-підзолисті ґрунти
- •Контрольні питання
- •3.8. Ґрунти кримської гірської області
- •3.8.1. Фактори та умови ґрунтоутворення
- •3.8.2. Дерново-карбонатні гірсько-лісостепові ґрунти
- •3.8.3. Сірі гірсько-лісостепові ґрунти
- •3.8.4 Гірсько-лучні чорноземоподібні ґрунти
- •3.8.5. Буроземи (бурі лісові ґрунти)
- •3.8.6 Коричневі ґрунти
- •Контрольні питання
3.3.4. Опідзолені ґрунти (Alfisols Haplic)
Дана група ґрунтів об'єднує темно-сірі опідзолені ґрунти і чорноземи опідзолені. Поширені вони переважно в північній, центральній і західній частині Лісостепу. На Лівобережжі вони приурочені до правих берегів рік, зустрічаються на лесових островах Полісся і навіть у північному степу на схилах балок, які в минулому були зайняті байрачними лісами. Зрідка їх можна зустріти під дібровами і ще рідше під грабовими лісами, а на заході під буковими. Широко поширені в передгір'ях Карпат.
За даними Н.М.Бреус (1988) площа опідзолених ґрунтів, які використовуються в сільськогосподарському виробництві становить 5528,3 тис. га або 13,8% сільськогосподарських угідь країни. Різноманітність опідзолених ґрунтів зростає за рахунок їх реградації (27,8%), еродованості (36,5%), перезволоженості (10,5%), дренованості (5,8%) та ін.
Темно-сірі опідзолені ґрунти майже ніколи не залягають великими суцільними масивами. Як правило, вони зустрічаються серед чорноземів опідзолених і сірих лісових ґрунтів.
Чорноземи опідзолені поширені головним чином в західних областях України, центральній частині Київської області, на східній периферії Волино-Подільського плато, у Вінницькій, північних районах Чернігівської та Полтавської областей. Вони не займають суцільної смуги, а розкидані окремими масивами на вододілах і пологих схилах, вклинюючись в чорноземи типові вилуговані і темно-сірі опідзолені ґрунти.
Темно-сірі опідзолені ґрунти і чорноземи опідзолені формувалися за участю як дернового процесу ґрунтотворення, так і підзолистого, який розвивався під впливом лісу. Тому вони поєднують у собі ознаки чорноземів – значну гумусованість, порівняно високу насиченість увібраним кальцієм, структурність та релікти діяльності степової фауни – кротовини або ховраховини та ознаки підзолистих ґрунтів – вилуженість від карбонатів, помітну кислотність, порушеність та переміщення колоїдів у нижні горизонти і в зв'язку з цим їм притаманна гумусово-елювіальна диференціація профілю.
Природна родючість темно-сірих опідзолених ґрунтів близька до родючості чорноземів опідзолених, тому їх об’єднують в одну агровиробничу групу. Опідзолені ґрунти займають 24,7% площі орних земель лісостепової зони.
Класифікація опідзолених ґрунтів
Темно-сірі опідзолені ґрунти характеризуються значною акумуляцією органічних речовин, елювіально-ілювіальною диференціацією профілю, відзначаються ненасиченістю ґрунтового вбирного комплексу обмінним кальцієм і слабокислою реакцією ґрунтового розчину.
Згідно класифікації (табл. 3.26) вони розподіляються на три типи і п'ять підтипів: темно-сірі опідзолені буруваті, вологі, модальні, поверхнево-оглеєні та оглеєні.
Найбільш поширені роди темно-сірих опідзолених ґрунтів такі:
модальні (звичайні) – ознаки і властивості відповідають основним хактеристикам підтипу. У найменуванні темно-сірих опідзолених ґрунтів назва даного роду опускається;
еродовані – відрізняються від модальних частковою або повною відсутністю верхніх генетичних горизонтів внаслідок водної ерозії;
намиті – формуються за рахунок делювіальних наносів на шлейфах схилів і днищах балок; мають більш глибокий гумусово-елювіальний горизонт, який часто є шаруватим;
реградовані – відрізняються від темно-сірих опідзолених (модальних) ґрунтів підвищеною лінією залягання карбонатів в профілі, в ілювіальному або над ілювіальному горизонті;
вторинно лучнуваті і лучні – поширені в зонах підтоплення. На відміну від автоморфних, підґрунтові води знаходяться в лучнуватих ґрунтах на глибині 3-5 м, в лучних – вище 3 м. Ґрунтотворною породою є лес – вологий, пухкий, легко розпадається на структурні окремості. Залежно від часу підтоплення лес може бути оглеєний і мергелєзований;
засолені – формуються в умовах близького (2-4 м) рівня мінералізованих ґрунтових вод; зустрічаються серед темно-сірих опідзолених оглеєних ґрунтів.
Розподіл темно-сірих опідзолених ґрунтів на види за ступенем еродованості наступний:
Темно-сірі опідзолені буруваті ґрунти:
слабоеродовані – гумусово-елювіальний горизонт (НЕ) змито до половини; втрачено до 26% гумусу. Поверхня ріллі темно-сіра з буруватим відтінком, бо до орного шару залучено частину гумусово-ілювіального горизонту НІ, формуються на слабопохилих схилах вододілів.
середньоеродовані – змито гумусово-елювіальний горизонт НЕ, втрачено 20-40% гумусу, в орний шар (повністю або частково) залучено гумусо- ілювіальний горизонт НІ, орний шар бурий з вимоїнами до 0,5 м, формуються на покатих схилах вододілів.
Таблиця 3.26 –Класифікація опідзолених ґрунтів (Інститут ґрунтознавства і агрохімії УААН ім.О.Н.Соколовського, 1988)
Тип |
Підтип |
Рід |
Вид |
Опідзолені |
Темно-сірі опідзолені буруваті, темно-сірі опідзолені вологі, темно-сірі опідзолені, чорноземи опідзолені буруваті, чорноземи опідзолені вологі, чорноземи опідзолені |
Модальні, еродовані, вторинно лучнуваті, реградовані, мочаристі, плантажовані |
Модальні, за ступенем еродованості, реградованості, глибини лучнуватості і підстилання |
Опідзолені поверхнево- оглеєні |
Темно-сірі опідзолені поверхнево-оглеєні, чорноземи опідзолені поверхнево-оглеєні |
Модальні |
За ступенем оглеєння |
Опідзолєні оглеєні |
Темно-сірі опідзолені |
Модальні, засолені |
Модальні за глибиною, ступенем засолення і оглеєння |
сильноеродовані – гумусова частина профілю НЕ+НІ і верхня частина ілювіального горизонта І змиті; втрачено 40-60% гумусу; орний шар бурий, брилистий, зустрічаються вимоїни глибиною 0,5-1 м, залягають на крутих випуклих схилах.
Темно-сірі опідзолені вологі ґрунти:
слабоеродовані – гумусово-елювіальний горизонт HE(gl) змито до половини, втрачено до 20% гумусу, поверхня ріллі запливає, дає тріщини, інколи з великою кількістю бобовин на поверхні, зустрічаються на слабко схилих і зрідка на пологих схилах.
середньоеродовані – гумусово-елювіальний HE(gl) і частково гумусово-елювіальний HI(gl) горизонти змиті; втрачено 40-60% гумусу, поверхня ріллі бура, плямиста, інтенсивно запливає, тріщинувата з щільною кіркою і великою кількістю бобовин; залягають переважно разом із слабоеродованими видами, або в комплексі з сильноеродованими;
сильнозмиті – гумусована частина профілю HE(gl)+HI(gl) змита; втрачено 40-60% гумусу; до орного шару залучений ілювіальний I(gl) горизонт; рілля брилиста, поверхня бура, запливає, у сухому стані тріщинувата, з щільною кіркою і бобовинами; залягають невеликими масивами серед середньозмитих видів на опуклих і стрімких схилах вододілів нерідко з густою мережею рівчаків.
Темно-сірі опідзолені ґрунти:
слабоеродовані – гумусово-елювіальний горизонт НЕ змито до половини; втрачено до 20% гумусу; поверхня ріллі темнувато-сіра з буруватим відтінком; в орний шар залучено частину гумусово-ілювіального горизонту НІ; залягають на слабопохилих схилах вододілів;
середньоеродовані – гумусово-елювіальний НЕ і частково гумусово- ілювіальний НІ горизонти змито; втрачено 20-40% гумусу; розорюються НІ та верхня частина ілювіального І горизонту; поверхня ріллі сіро-бура інтенсивно запливає, піддається плосткістному змиву і глибокому розмиву; зустрічаються на покатих і рідше крутих схилах вододілів;
сильноеродовані – гумусована частина профілю НЕ+НІ змита, втрачено 40-60% гумусу, в орний шар залучено ілювіальний І, рідше перехідний IP горизонти; рілля брилиста, поверхня бура; швидко ущільнюється, запливає і тріскається; піддається площинному, поверхневому змиву і глибокому розмиву, густа мережа рівчаків; зустрічаються на стрімких хвилястих схилах вододілів у комплексі з середньозмитими.
За ступенем реградації:
слабореградовані – вторинно окарбоначена слабкоілювійована частина ґрунтотворної породи Рік і нижня частина ілювіального горизонту Ік; порівняно з генетичними горизонтами модальних видів більш розпушені;
середньореградовані – вторинно окарбоначений весь ілювіальний горизонт Ік;
сильнореградовані – вторинно окарбоначена нижня частина гумусово- елювіального горизонту НІ/к.
За характером і ступенем оглеєння:
поверхнево-оглеєні – характеризуються поверхневим оглеєнням ґрунтового профілю та верхньої частини безкарбонатної лесової породи. Оглеєння у вигляді вохристих плям, з наявністю пунктацій та бобовин. В темно-сірих опідзолених, оглеєних та вологих не виділяють;
ґрунтово-оглеєні – зволоження змішане, але оглеєння обумовлено неглибоким (2-4 м) заляганням підґрунтових вод. Виділяють тільки в темно-сірих опідзолених оглеєних ґрунтах з розподілом на глеюваті і глейові:
глеюваті – оглеєна ґрунтотворна порода Pgl або PG1 і перехідний до породи горизонт Pigl; оглеєння у вигляді сизих чи іржаво-вохристих плям і розводів, поодинокі пунктуації і бобовини;
глейові – характеризуються оглеєнням в ґрунтотворній породі, перехідних ілювійованих та ілювіальному горизонтах Pgl+Pigl+IPgl+Igl. Ознаки оглеєння виражені чітко у вигляді сизого і зеленувато-сизого забарвлення на бурому фоні. Часто ґрунтотворна порода оглеєна, в'язка, здатна до прилипання PGL.
За ступенем засолення розрізняють тільки серед темно-сірих опідзолених глеєних ґрунтів, які поділяються на солончакуваті і солончакові види:
солончакуваті – з глибини 40-50 см засолені переважно содою, що встановлюється за «скипанням» ґрунту; реакція ґрунтового розчину гумусово-елювіального горизонту слабкокисла або близька до нейтральної;
солончакові – засолені з поверхні, «скипання» бурхливе по всьому профілю, при підсиханні на поверхні ґрунту утворюються білуваті вицвіти олей або сольова кірка.
Згідно класифікації виділяють літологічну серію (ґрунтотворні породи, на яких формуються темно-сірі опідзолені ґрунти), варіанти і різновиди за механічним складом, аналогічно як у сірих лісових ґрунтах (див. таб. 3.26).
Чорноземи опідзолені згідно класифікації (див. таб. 3.25) включають два типи і чотири підтипи: чорноземи опідзолені буруваті, вологі, власне опідзолені (звичайні) та чорноземи опідзолені поверхнево-оглеєні.
Найбільш поширені роди чорноземів опідзолених:
модальні (звичайні) – ознаки і властивості відповідають основним характерисимкам підтипу. У найменуванні чорноземів опідзолених назва даного роду опускається;
еродовані – відрізняються від модальних частковою або повною відсутністю верхніх генетичних горизонтів внаслідок водної ерозії;
реградовані – відрізняються від чорноземів опідзолених (модальних) підвищеною лінією залягання карбонатів у профілі;
поверхнево-оглеєні – перезволожені поверхневими водами, що виликає розвиток глейових процесів;
вторинно-лучнуваті та лучні – поширені в зонах підтоплення.
На відміну від автоморфних грунтів, підґрунтові води знаходяться в лучнуватих на глибині 3-5 м, в лучних – вище 3 м. В останніх можуть бути ознаки оглеєння як у профілі, так і в породі.
Розподіл чорноземів опідзолених на види здійснюють за ступенем еродованості:
Чорноземи опідзолені буруваті:
слабоеродовані – гумусовий слабоелювійований горизонт НЕ змито до половини, втрачено до 20% гумусу.
середньоеродовані – змито понад половину або весь гумусовий елювійований горизонт НЕ, втрачено 20-40% гумусу, в орний шар залучено верхній перехідний горизонт Нрі, у зв'язку з чим рілля набуває рудуватого відтінку, схильна до запливання.
сильноеродовані – змито гумусовий елювійований горизонт Не і верхній перехідний горизонт Нрі, втрачено 40-60% гумусу, в орний шар залучено нижній перехідний горизонт Phi, інколи Рі, тому рілля рудого забарвлення, дуже схильна до запливання.
Чорноземи опідзолені вологі:
слабоеродовані - гумусовий елювійований горизонт He(gl) змито до половини, втрачено до 20% гумусу;
середньоеродовані – змито понад половину або весь гумусовий елювійований горизонт Hе(gl), втрачено 20-40% гумусу, в зв'язку з чим в орний шар залучено верхній перехідний горизонт Hpi(gl). Рілля набуває рудуватого забарвлення, інтенсивно запливає, утворюються щільна кірка, грунт швидко злежується і ущільнюється після обробітку;
сильноеродовані – змито гумусовий елювійований горизонт He(gl), верхній перехідний Hpi(gl), а можливо і нижній перехідний Phi(gl) горизонти. Втрачено 40-60% гумусу. Поверхня ріллі руда, плямиста. Швидко ущільнюється після оранки, запливає і зазнає розмивів.
Чорноземи опідзолені:
слабоеродовані – гумусовий слабоелювійований горизонт Не змито до половини, втрачено до 20% гумусу;
середньоеродовані – змито весь гумусовий елювійований Не і частина верхнього перехідного горизонту Нрі, втрачено 20-40% гумусу;
сильноеродовані – змито гумусовий елювійований Не і верхній перехідний горизонт Нрі, втрачено 40-60% гумусу. В орний шар залучено нижній перехідний горизонт Pih або порода.
За ступенем реградації:
слабореградовані – вторинно окарбоначена, слабоілювійована частина ґрунтотворної породи Р(і)к і нижній перехідний горизонт Рh(і)к;
середньореградовані – вторинно окарбоначений верхній перехідний горизонт Нрік;
сильнореградовані – вторинно окарбоначена нижня частина гумусового елювіайованого горизонту Не/к.
Чорноземи опідзолені поділяють на види за глибиною гумусованого шару Не+Нрі: неглибокі – 45-65 см, середньоглибокі – 65-85, глибокі – 85-120, дуже глибокі – понад 120 см.
За вмістом гумусу: слабогумусовані – менше 3%, малогумусні – 3-6, середньогумусні – понад 6%.
За ступенем опідзолення: слабоопідзолені – борошниста присипка SiО2 в нижній частині горизонту Phi та горизонті P(hi); середньоопідзолені – борошниста присипка SiО2 поширена в профілі, в гумусовому елювіальному горизонті Не та перехідних ілювійованих горизонтах Phi та P(hi).
За класифікацією виділяють літологічну серію, ґрунтотворні породи на яких формуються чорноземи опідзолені, варіанти і різновидності за механічним складом аналогічно до сірих лісових ґрунтів.
