
- •Iзвn 966-7364-25-9 о Пашко к.О., Герасимів і.М.,1999
- •Передмова
- •Розділ I
- •Icторія військової медицини в украні
- •Розділ II завдання і організація медичної служби збройних сил україни у військовий час
- •Організація медичної служби Збройних сил України
- •Розділ III уражаюча дія сучасної зброї і можливі санітарні втрати
- •Уражаюча дія вогнепальної зброї та запалювальних боєприпасів і сумішей
- •Хімічна зброя
- •Ор смертельної дії.
- •Розділ IV основи організації і проведення лікувально-евакуаційних заходів у підрозділах і частинах
- •Організація і проведення медичного сортування
- •Роздл V
- •Сили і засоби медичної служби у батальйоні (рдті, взводі) та їх завдання
- •Послідовність і зміст роботи начальника мпб, санітарного інструктора і стрільця-санітара під час підготовки до бою
- •Медичне забезпечення механізованого батальйону (роти, взводу) в ході наступального бою
- •Медичне забезпечення механізованощбатал ь йону (роти, взвдду) в ході оборонного бою
- •Розділ VI основи організації надання медичної допомоги на полі бою, в осередку масових санітарних втрат і у медичному пункті батальйону
- •Організація розшуку поранених на полі бою
- •Способи наближення до потерпілих
- •Надання першої медичної допомоги на полі
- •Накладання пов 'язки на рану або опікову поверхню
- •Правила користування перев'язувальним пакетом індивідуальним
- •Проведення штучної вентиляції легень (швл) Методом "а рота в рот"
- •Методом "із рота в ніс"
- •Методика проведення закритого масажу серця
- •87 Рис. 6.38. Місця дотику при закритому масажі серця.
- •Особливості організації першої медичної допомоги в осередку ядерного вибуху
- •Перша медична допомога потерпілим внаслідок ураження проникаючою радіацією і радіоактивними речовинами при перебуванні їх на зараженій місцевості
- •Перша медична допомога при електротравмі
- •Способи витягування потерпілих із техніки та інших місць їх перебування
- •Способи відтягування поранених на полі бою
- •Розділ VII основи організації роботи медичного пункту полку, окремого медичного батальйону дивізії і військового польового пересувного шпиталю
- •Заходи першої лікарської допомоги, які можна деякий час не проводити:
- •Окремий медичний батальйон дивізії (омедб)
- •Військові польові шпиталі
- •Розділ VIII основи організації постачання медичного майна і техніки. Поняття про комплектно-табельне майно
- •Коротка характеристика спеціальної тари для аптечок і комплектів
- •Медичне майно для надання долікарської медичної допомоги
- •Майно для надання кваліфікованої медичної допомоги
- •Комплекти для оснащення діагностичних і допоміжних відділень
- •Кисневодихальна і наркозна апаратура
- •Типи наметів, які може використовувати медична служба
- •Розділ IX основи військово-польової хірургії
- •Травматичний шок
- •Кваліфікована медична допомога (в омедб та у військових шпиталях)
- •Ураженнями
- •Синдром тривалого стискання
- •Симптоматика і клінічна картина
- •Принципи надання допомоги потерпілим
- •Надання першої медичної допомоги
- •Клінічні прояви вибухової травми
- •Особливості ран, які виникли внаслідок опіків напалмом
- •Захворювання внутрішніх органів при термічних опіках
- •Надання медичної допомоги обпеченим в умовах сучасного бою
- •Перша медична допомога обпеченим, зокрема при напалмових ураженнях
- •Опіки в поєднанні з променевими ураженнями
- •Перша та долікарська медична допомога
- •Перша лікарська медична допомога
- •Кваліфікована медична допомога
- •Асептика у військово-польових умовах
- •Розділ X
- •Особливості ураження від дії нейтронного опромінення
- •Гостра променева хвороба від поєднаного опромінення
- •Аплікація продуктів ядерного поділу на шкірі та слизових оболонках
- •Надання медичної допомоги на еме
- •Особливості патогенезу
- •Характеристика клінічного перебігу комбінованих радіаційних уражень
- •Період переважання непроменевих компонентів
- •Період переважання променевого компонента
- •Період відновлення
- •Особливості клініки неодночасних уражень
- •Загальні принципи лікування
- •Особливості перебігу і лікування основних видів комбінованих радіаційних уражень Променеві ураження і дія ударної хвилі
- •Променеві ураження і переломи
- •Коротка характеристика осередку хімічного зараження
- •Особливості хімічної зброї як зброї масового ураження
- •Отруйні речовини шкірнонаривної дії
- •Загальні уявлення про патогенез
- •Особливості медичної допомоги ураженим іпритом
- •Отруйні речовини задушливої дії
- •Клінічна картина ураження
- •Особливості організації надання медичної допомоги
- •Розділ XII індикація отруйних речовин на території медичних закладів
- •Часткова санітарна обробка при зараженні ор у вигляді краплинно-рідинних аерозолей
- •Повна спеціальна обробка
- •Організація повної санітарної обробки
Організація медичної служби Збройних сил України
Керує медичною службою Головне військово-медичне управління (ГВМУ) міністерства оборони України. Начальник управління підпорядкований Міністру оборони України.
На військовий час медична служба має у своєму складі: 1) медичну службу видів Збройних сил; 2) медичну службу оперативних командувань; 3) медичні частини та заклади, військово-медичні навчальні заклади, що підпорядковані безпосередньо ГВМУ Міністерства оборони України (див. схему 2.1).
Медична служба складається з медичних підрозділів , частин, закладів та органів управління; до останніх належать ГВМУ Міністерства оборони України, військово-медичні управління видів ЗС тощо.
До складу ГВМУ МО України входять командування на чолі з начальником ГВМУ (начальником медичної служби Збройних сил), головні медичні спеціалісти, управління і відділи з основних напрямків діяльності військово-медичної служби.
У безпосередньому підпорядкуванні ГВМУ МО України знаходяться медичні заклади і частини (військові шпиталі, санаторії і будинки відпочинку, санітарно-транспортні частини і заклади, медичні склади тощо); а також військово-медичний навчальний заклад — військово-медична академія, та викдадачі-військовослужбовці кафедр екстремальної і військової медицини ВНМЗ ІІІ-ІУ рівнів акредитації. Військово-медична академія включає управління, військово-медичний інститут, науковий центр військової медицини, клінічно-практичну базу УВМА.
Медична служба оперативних командувань видів Збройних сил України складається з медичних служб частин і з'єднань та окремих медичних частин, наприклад, військових шпиталів, протиепідемічних закладів тощо.
У діючій армії є медична служба об'єднань (армійського корпусу, армії, фронту), до якої входять армійські медичні бригади, різні військові польові шпиталі, санітарно-транспортні частини і заклади (автомобільні, авіаційні, річкові й морські, залізничні); медичні склади, протиепідемічні та інші заклади.
Військово-медичною службою дивізії керує начальник медичної служби дивізії. До її складу входять: окремий медичний батальйон (омедб) дивізії, медична служба бригад і полків та окремих спеціальних підрозділів дивізії, як от: батальйони і дивізіони.
Медичну службу бригади або полку очолює начальник медичної служби, до її складу входить медичний пункт полку або бригади (МПП МПбр), у батальйонах вона представлена медичними пунктами батальйонів (МПБ), які очолюють фельдшери батальйонів, у ротах — санітарними інструкторами рот, у взводах — стрільцями-санітарами. Останні, поряд із бойовими завданнями, виконують також і обов'язки санітара.
Як видно зі схеми 2.2, керівництво медичною службою здійснюється в такому порядку: санітарний інструктор роти є підлеглим командира
__________________
Підрозділами називаються військові одиниці, які входять до складу більшого підрозділу, частини, закладу, наприклад, відділення, взвод, рота, батальйон; медичні підрозділи — медичний пункт батальйону, медичний пункт полку, медична рота окремого медичного батальйону тощо; військова частина є самостійною адміністративно-господарською одиницею Збройних сил, вона складається з різних підрозділів, очолює її командир. Прикладом військової частини є окремий батальйон тощо; заклад є одиницею, яку можна прирівняти до військової частини, але очолює його начальник, наприклад, начальник військового шпиталю, з'єднання — це вище військове формування, до складу якого входять декілька частин, наприклад, дивізія.
роти, а з питань внутрішньої служби — і старшини роти. Крім того, він виконує вказівки начальника медичного пункту батальйону із питань організації медичного забезпечення особового складу роти, а його накази виконують стрільці-санітари взводів, які входять до складу роти.
Начальники медичних пунктів батальйонів є підлеглими командирів своїх батальйонів, а з питань медичного забезпечення виконують вказівки начальника медичної служби бригади або полку, останній підпорядкований командиру бригади (полку) і виконує розпорядження начальника медичної служби дивізії щодо організації і проведення медичного забезпечення. Начальник медичної служби дивізії є підлеглим командира дивізії, а з питань медичного забезпечення
начальнику служби армійського корпусу (армії).
Медичні
підрозділи, частини і заклади повністю
підпорядковані відповідним начальникам,
наприклад, МПБ — начальнику медичного
пункту батальйону, МПП — начальнику
медичної служби полку, омедб — начальнику
медичної служби дивізії тощо.
Усі
штатні посади в медичних підрозділах,
частинах і закладах комплектують
військовослужбовцями та службовцями
Збройних сил України, які мають
встановлений для цих посад рівень
підготовки, відповідні кваліфікацію,
досвід, морально-ділові й організаторські
якості. Службовцям встановлюються
категорії, а військовослужбовцям,
відповідно до Положення про проходження
військової служби, присвоюються
персональні військові звання
сержантського та офіцерського складу
Збройних сил України (табл. 2.1).
Середній
медичний склад, який має середню і вищу
базову медичну освіту, відіграє
важливу роль у виконанні завдань
медичного забезпечення військ.
Фельдшери, медичні сестри можуть
обіймати посади начальників медичних
пунктів батальйонів, зокрема окремих
батальйонів, бути начальниками різних
підрозділів, взводів, аптек (як правило,
посаду останніх обіймають фармацевти);
в медичних підрозділах, частинах і
закладах, як от: медичні пункти полків
або бригад, окремі медичні батальйони
дивізій та військові польові шпиталі,
де вони входять до складу відділень,
операційних бригад тощо.
Тільки маючи високу професійну підготовку, відповідний досвід, постійно працюючи над поглибленням знань, умінь і навичок (основи яких студенти отримують у навчальних закладах), проявляючи розумну ініціативу, а нерідко — і мужність, середній медичний склад зможе виконати свої функціональні обов'язки відповідно до посади, на яку має призначення у військовий час. Тому вже в процесі навчання студенти повинні добре усвідомити умови роботи медичної служби; знати характер уражень, які можуть виникнути при використанні сучасної зброї, основи організації і проведення медичного забезпечення військ.