Окремий медичний батальйон дивізії (омедб)

Омедб є штатною військовою частиною дивізії, він призначений для її медичного забезпечення, а в системі етапного лікування є першим медичним закладом, в якому потерпілим надають кваліфіковану медичну допомогу. Із цього етапу починається евакуація поранених і хворих у військові шпиталі за призначенням.

Під час бою омедб виконує такі завдання: евакуює потерпілих із МПП "на себе "; надає їм першу лікарську та кваліфіковану медичну до­помогу; лікує тимчасово нетранспортабельних поранених і хворих, а також легкопоранених і хворих із терміном одужання до 10 діб; ізолює і лікує інфекційних хворих до їх евакуації в інфекційний шпиталь; прово­дить підготовку потерпілих до евакуації, організовує їх завантажуван­ня на транспортні засоби та супроводження.

Омедб розгортають на шляхах евакуації потерпілих із МПП на таку відстань, щоб вони отримували кваліфіковану медичну допомогу не пізніше ніж через 8-12 годин після поранення. Як правило, він працює на одному місці не менше двох діб. Для його розгортання вибирається май­данчик розмірами 300x400 м. Функціональні відділення можуть розта­шовуватися в наметах, інженерних спорудах та укриттях, а також в уці­лілих будинках, сараях, великих підвалах зруйнованих будинків, туне­лях тощо. У штаті омедб є лікарі різних спеціальностей (хірурги, анесте- зіологи, терапевти, стоматолог тощо), які за допомогою середнього ме­дичного персоналу (фельдшерів, старших медичних сестер, сестер-анес- тезисток) можуть надавати кваліфіковану хірургічну та терапевтичну допомогу. Для цього створюють функціональні відділення з відповідним медичним оснащенням: сортувально-евакуаційне, спеціальної обробки, операційно-перев'язочне, шпитальне, медичного постачання.

До складу сортувально-евакуаційного відділення входять: сорту­вальний пост, сортувальний майданчик, сортувальні (виділяють окремо для тяжкопоранених, поранених середньої тяжкості, легкопоранених та хворих), перев'язочна для легкопоранених, евакуаційні. На сортувально­му посту виділяють потерпілих, небезпечних для оточуючих, яких направля­ють у відділення спеціальної обробки та в ізолятори (з інфекційними захво­рюваннями або з підозрою на них), решту відвозять на сортувальний май­данчик (при сприятливих погодних умовах) чи в сортувальні. Там прово­дяться їх прийом, реєстрація, а також заповнення Первинної медичної кар­тки на поранених та хворих, які обминули МПП. Працюють у сортуваль­но-евакуаційному відділенні сортувальні лікарські бригади, до складу яких входять лікар, два середніх медичних працівники, два медичних реєстра­тори та 1-2 ланки санітарів-носіїв. На підставі встановленого лікарем діаг­нозу надають невідкладну медичну допомогу, проводять внутрішньопунк- тове та евакуаційно-транспортне сортування, результати якого познача-

ють сортувальними марками, які причіплюються до одягу потерпілих. Тяж­копоранених (з явищами шоку, незупиненою внутрішньою кровотечею, накладеним джгутом, порушеннями дихання тощо) відразу переносять в операційно-перев'язочне відділення. Решту після сортування направляють у відповідні функціональні відділення по черзі. Легкопораненим надаєть­ся допомога в перев'язочній сортувально-евакуаційного відділення, після чого їх переводять в евакуаційну або залишають на лікування в омедб і включають до складу команди одужуючих.

У відділенні спеціальної обробки проводяться, як правило, повна санітарна обробка уражених, які мають зараження РР, ОР та БЗ, дезакти­вація, дегазація та дезінфекція їх обмундирування, а також спеціальна обробка нош та транспорту, який доставив потерпілих у омедб із зараже­ного району.

У складі операційно-перев'язочного відділення розгортаються передперев'язочна з перев'язочною та передопераційна з операційною і протишоковою (реанімаційною) для тяжкопоранених та поранених се­редньої тяжкості.

У перев'язочній працюють хірургічні бригади, до складу кожної входять один лікар-хірург, операційні сестри, реєстратор та санітари- носії. Кожна бригада на 2-3 столах (усього — до 6 столів) надає допомо­гу пораненим, які потребують проведення найбільш складних заходів пер­шої лікарської допомоги з життєвих показань, а також тим пораненим, які будуть направлені для надання хірургічної допомоги в шпиталь. Тут встановлюється остаточний діагноз, виконуються хірургічні втручання при пораненнях щелепно-лицьової частини голови та травмах кінцівок, ушкодженнях м'яких тканин. Рани поранених, які зараженні РР та ОР, хірургічно обробляють. Для прискорення надання допомоги середній мед­персонал повинен проводити деякі підготовчі заходи до операції в перед- перев'язочній (зняття пов'язки, підготовка та обробка операційного поля тощо), асистувати при операційному втручанні й виконувати завершаль­ну частину (накладання асептичних пов'язок, шин, переливання крові та кровозамінників, керування діями медичного реєстратора та санітарів- носіїв тощо). Проведення цих заходів дозволяє хірургам зосереджува­тись тільки на наданні чисто хірургічної допомоги, що значно збільшує пропускну можливість хірургічних бригад.

Найбільш складні хірургічні втручання виконують в операційній, яка разом із передопераційною та протишоковою розміщується в трьох наметах, що з'єднуються між собою спільним тамбуром і утворюють єди­ний блок ("трійник"). У передопераційній готують поранених до операції, в ній також готують до роботи в операційній хірургів і сестер. В опера­ційній повинно бути чотири операційних столи (по два на хірургічну бри­гаду). Кожна бригада складається, як правило, із двох лікарів-хірургів та

операційних сестер. Загальне знеболювання здійснюють анестезисти, яких готують із середніх медичних працівників. Ними керує лікар-анестезіолог, він же контролює і стан поранених під час операції. Крім того, він працює в протишоковій, яка розрахована на 18-20 поранених. Тут їх виводять із стану шоку, готують до операції та введення наркозу.

Лікарі-хірурги в операційній здійснюють тільки хірургічну части­ну роботи, а всі передопераційні та післяопераційні маніпуляції — се­редній та молодший медичний персонал.

Поблизу операційної встановлюється стерилізаційно-дистиляцій­на установка, на якій здійснюють стерилізацію білизни і перев'язуваль­ного матеріалу, а також розчинів, необхідних для роботи всього відділен­ня. Поряд із протишоковими, створюють погріб для зберігання крові та кровозамінників, де повинні підтримуватись оптимальні температурні умови. При неможливості створення таких умов кров і кровозамінники зберігають в термоізоляційних контейнерах.

Надавати кваліфіковану хірургічну допомогу треба в повному об­сязі, який складається із заходів, умовно поділених на три групи. До пер­шої групи належать невідкладні заходи, відмова від проведення яких заг­рожує пораненому смертю в найближчий час від ускладнень поранення (травми). Це остаточна зупинка зовнішньої і внутрішньої кровотечі; ком­плексна терапія гострої крововтрати, шоку та травматичного токсикозу; усунення асфіксії і відновлення адекватного дихання тощо.

Друга група — це заходи, несвоєчасне проведення яких явно загро­жує виникненням тяжких ускладнень поранень та ушкоджень. До них на­лежать лапаротомія при пораненнях і закритих травмах живота з ознака­ми пошкодження внутрішніх органів; хірургічна обробка ран грудної клітки й ушивання їх при відкритому пневмотораксі, торакоцентез при клапанному (напруженому) пневмотораксі; ампутація при відривах та масованих розтрощеннях кінцівок; декомпресивна трепанація черепа при пораненнях, що супроводжуються стисканням головного мозку тощо.

Проведення заходів третьої групи можна відстрочити на деякий час за рахунок раннього і систематичного лікування антибіотиками, що загальмує розвиток небезпечних ускладнень. Це хірургічна обробка ран м'яких тканин, зокрема ран, заражених РР та ОР; накладання протипри­родного заднього отвору при позаочеревинному пошкодженні прямої кишки тощо.

У шпитальному відділенні надається кваліфікована терапевтична допомога, проводяться лікування і догляд за тимчасово нетранспорта­бельними пораненими і хворими, зокрема, проведення реанімаційних за­ходів та інтенсивної терапії, готуються до подальшої евакуації потерпілі, ізолюються інфекційні хворі. Палата інтенсивної терапії для обпечених подібна до протишокової, що входить до складу "трійника". Хворих тут

виводять із стану шоку, для чого проводять весь комплекс протишокових заходів. Більшу частину цієї роботи будуть виконувати медичні сестри під контролем лікаря-анестезіолога згідно із стандартними схемами ліку­вання. Тому середній медичний персонал повинен уміти користуватися сучасними апаратами для проведення наркозу та кисневої терапії. В ана­еробній, що входить до складу відділення, надається допомога поране­ним з анаеробною інфекцією. У лабораторії роблять клінічні аналізи крові, сечі, калу, харкотиння тощо. Працюють у відділенні лікарі-тера- певти, а при необхідності — хірурги, анестезіологи та сестри-анестезис- тки, фельдшери та медичні сестри, клінічні лаборанти, молодший ме­дичний персонал.

Ізолятори розраховані на дві й більше інфекцій, тут хворих ліку­ють і готують до евакуації в інфекційний шпиталь, як правило вона проводиться транспортом останнього. При необхідності облашто- вується і психоізолятор для поранених і хворих з порушеннями нерво­во-психічної діяльності.

Як правило, ураженим в омедб надають повний обсяг кваліфіко­ваної медичної допомоги, що складається із заходів усіх трьох груп. При масовому прийманні поранених він може скорочуватись у результаті відмо­ви від проведення заходів третьої групи, а при значному перенаванта- женні етапу або загрожуючому ускладненні бойової ситуації на корот­кий термін — від другої.

Між відділеннями розгортається аптека, яка забезпечує стериль­ними розчинами, стерильною білизною, перев'язувальними засобами, а також іншим медичним майном функціональні відділення омедб і медичні пункти полків та окремі частини дивізії. Поряд з нею розташовується склад медичного майна, в якому зберігаються медичні комплекти, запаси кисню, закису азоту тощо. Для швидкого звільнення омедб від поранених та хворих може застосовуватись санітарна авіація, зокрема вертольоти. Протипоказань для евакуації ними в разі виникнення нагальної потреби звільнення омедб від поранених та хворих через дві доби після проведен­ня оперативних втручань практично немає. Тому біля омедб часто готу­ють місце для приймання вертольотів.

Команда одужуючих складається з легкопоранених та легко- хворих, які отримують амбулаторне лікування і перебувають на казармено- му стані. При необхідності їх залучають до виконання допоміжної роботи та несення караульної служби.