Способи витягування потерпілих із техніки та інших місць їх перебування

Як видно з переліку заходів, що складають першу медичну допо- могу, за винятком тих випадків, коли потерпілі перебувають у відносно безпечному місці, часто доводиться спочатку витягати їх із техніки або інших місць у найближче укриття, а потім уже надавати необхідну медич- ну допомогу.

Для цього застосовують такі табельні засоби, як лямки санітарні, або лямки санітарні спеціальні. Якщо бойові дії відбуваються в населених

пунктах або важкодоступніи -

місцевості, то здебільшого використовують мотузки, драбини, а інколи і спеціальне оснащення альпіністів. При наявності санітарних транспортерів _к

можна застосовувати лебідку-!

самовитягувач для витягуван

ня потерпілих з ям, глибокихі

впадин, підвалів тощо. У важ- _{Рис 6 40 Танк т}_₈₄

кодоступних місцях можливе Люки: 1 — навідника; 2 — командира танку; використання вертольотів, 3 — механіка-водія; 4 — запасний. якщо відсутня небезпека зни- щення їх вогнем противника та дозволяють метеоумови.

Медичних працівників, які проводять розшук на полі бою і витягу- ють поранених танкістів із танків, необхідно забезпечити спеціальними ключами для відкривання люків, що дозволить добратися до місця розта- шування командира танка або навідника (рис. 6.40) (люки механіка-во- дія та запасний відкриваються тільки зсередини), вони також повинні вміти користуватися цими ключами.

Витягувати поранених танкістів потрібно швидко, тому що у ви- падку пошкодження танка і втрати здатності його до самостійного пе- ресування противник буде намагатись підпалити його вогнем проти- танкових засобів. Ще швидше доводиться витягувати їх із палаючого танка, якщо не спрацювала його протипожежна система й існує вірогідність вибуху боєприпасів та палива. Загасивши палаюче обмун- дирування, поранених відтягують у безпечне місце для надання першої медичної допомоги.

Із метою прискореного відкривання люків та запобігання можливим діям екіпажу щодо самооборони від захоплення ворогом (за супротивників танкісти можуть прийняти санітарів) треба обов'язково встановити з екіпа- жем контакт. Якщо не вдалося зв'язатися через радіостанцію, то необхідно перед відкриванням люка вистукати будь-яким металевим предметом по броні танка сигнал, про який було домовлено ще перед початком бою. Після відкриття люка екіпажем зсередини або санітарами ключем ззовні, його кришку потрібно застопорити для запобігання падінню під час витягування поранених. Група, яка надає допомогу, складається з 2-3 чоловік. Вони мо- жуть витягувати поранених за одяг, а також використовувати лямки санітарні спеціальні та солдатські поясні ремені

Є три способи використання лямок спеціальних. Вибір того чи іншого способу залежитьвід місця і характеру поранення та від положен ня потерпілого. При відсутності переломів стег- нових кісток можна застосувати перший спосіб, коли обидва кінці лямки спеціальної пропуска- ють із-за спини під пахвами обох рук, потім перехрещують їх на рівні нижнього краю груд- ної клітки.

Кінець лямки, що був протягнутий під лівою рукою, обводиться ззовні на рівні верх- ньої третини правого стегна й утворює навколо нього петлю, після чого карабін застібається за залізне кільце цього кінця лямки. Також закріп- люється і кінець лямки, проведений під правою рукою і лівим стегном. Максимальне наближен- ня обох петель до сідниць запобігає підтягуван- ню колін пораненого до грудної клітки при на- тягуванні лямки і дає можливість витягнути його

через люк (рис. 6.41). При пошкодженнях таза або нижніх відділів хребта з метою зменшення тиску лямки на них треба навколо верхнього відділу грудної клітки пораненого накласти поясний ремінь пряжкою наперед, потім один раз обкрутити навколо нього за спиною вільну частину лямки і пустити її вгору, після чого ремінь застібнути. Провести пробне підтягу- вання для того, щоб переконатися в правильності накладання лямки, і після цього витягнути пораненого з танка.

При накладанні лямки другим способом треба розгорнути її і по- класти кінці з карабінами справа та зліва від верхніх третин стегон, потім по черзі зробити петлі навколо стегон і застебнути карабіни на кільця. Після цього санітар вкладає вільні кінці лямки хрестом на рівні нижнього краю грудної клітки і пропускає один кінець (від правого стегна) під ліву руку, а другий (від лівого стегна) — під праву. Як і при першому способі, можна також використати поясний ремінь для зменшення тиску лямки на ушкоджені частини тіла.

У випадку поранення нижньої частини тіла доцільно застосовувати третій спосіб накладання лямки. Для цього карабіни застібають за кільця протилежних кінців і розміщують їх за спиною на рівні лопаток, потім кінці лямки протягують під пахвами рук на груди, перехрещують їх і знову під пахвами просовують на спину. Після цього витягують пораненого.

Як правило, цими способами витягають через відповідні люки на верх танка командира, навідника та механіка-водія. При цьому два чо-

танкістів до безпечного місця, а вже там їх витягують і доставляють до медичного пункту полку. Якщо хтось із танкістів не поранений, його необхідно залучити до витягування потерпілих із люків танка. Лямку санітарну можна використати і для витягування поранених із природних заглибин (ями, рову), накладаючи її описаним вище способом (рис. 6.49).

Гасіння палаючого обмундирування і запалювальних сумішей

Внаслідок застосування противником сучасних видів озброєння, включаючи лазерну зброю, значно зросте кількість уражених, на яких треба буде погасити палаюче обмундирування або запалювальні суміші.

Людина від сильного болю, що виникає при дії на неї полум'я чи запалювальної суміші, здебільшого починає бігати, що тільки сприяє поси­ленню горіння від руху повітря. Тому необхідно зупинити або збити її з ніг, притиснути до будь-якої поверхні (землі, снігу, піску, підлоги тощо), аби припинити доступ повітря до палаючого місця. Можна також накрити щільною тканиною, на полі бою це може бути плащ-намет, бушлат, шматок брезенту, дерматину, загальновійськовий захисний комплект тощо (рис. 6.50).

Ефективним буває зривання палаючого одягу замість його гасін­ня. Значно складніше гасити різні запалювальні суміші, що потрапили на тіло, особливо термітні, які здатні горіти без доступу кисню з атмосфе­ри. Не можна застосовувати для їх гасіння воду, бо вони будуть розтіка­тися з нею на інші ділянки шкіри, що тільки призведе до збільшення площі опіку і погіршання стану обпеченого. Найбільш придатними для гасіння сумішей є волога земля, глина, пісок, а також вищевказані способи.