Розділ VI основи організації надання медичної допомоги на полі бою, в осередку масових санітарних втрат і у медичному пункті батальйону

Бойові дії в сучасній війні носитимуть напружений, рішучий ха­рактер, з охопленням значної території і будуть супроводжуватися велико­масштабними руйнуваннями та надзвичайно високими санітарними втра­тами, що в багато разів перевищать втрати в минулих війнах. Відбудеть­ся і зміна якісної характеристики уражень та структури санітарних втрат. Можливе застосування ворогуючими сторонами ядерної зброї та інших видів сучасної зброї, що наближаються за своїми характеристиками до зброї масового ураження, зумовить появу на полі бою значної кількості потерпілих з опіками, комбінованими ураженнями, в стані шоку, з чис­ленними переломами та іншими травмами. Значна частина уражених буде перебувати в пошкодженій техніці, в укриттях, засипана землею та улам­ками будівель. Усе це потребує проведення складних заходів, які вимага­тимуть великої затрати часу, сил, матеріальних засобів від медичної служ­би, а також залучення значної кількості техніки й особового складу військ

з метою якнайшвидшого проведення розшуку поранених та хворих на полі бою (осередку масових санітарних втрату, надання їм медичної до­помоги і вивезення (винесення) до етапів медичної евакуації.

Вчасне надання першої і долікарської медичної допомоги часто зберігає життя поранених та хворих, а своєчасна евакуація з поля бою запобігає повторному ураженню або загибелі їх від вогневих засобів та бойової техніки. Велику роль у цьому відіграє середній медичний персо­нал, який безпосередньо виконує ці завдання щодо врятування уражених як на полі бою, так і на етапах медичної евакуації. Тому необхідно знати організацію надання медичної допомоги потерпілим на полі бою та на етапах медичної евакуації.

Організація розшуку поранених на полі бою

Вважається, що лікування пораненого (хворого) починається з момен­ту надання йому першої медичної допомоги, незалежно від того, ким воно здійснюється. Виникнення ускладнень залежить від якості та, певною мірою, від терміну надання першої медичної допомоги після поранення.У свою чергу на терміни надання медичної допомоги впливає рівень організації розшуку, збору і вивезення (винесення) потерпілих з поля бою. Розшук поранених (ура­жених)— це комплекс організаційних заходів командування та медичної служ­би, що проводяться з метою виявлення всіх потерпілих при обстеженні поля бою або осередку масових санітарних втрат. Процес розшуку починається з моменту початку бою і продовжується безперервно до виявлення всіх неви- везених поранених (уражених).

Способи розшуку потерпілих будуть вибиратися і змінюватися за­лежно від бойової обстановки, що створюватиметься в різні періоди бою, а також від виду місцевості (степ, лісисто-болотиста, гориста тощо), від типу населених пунктів, пори року та погоди, ступеня оснащення медичної служ­би технічними засобами розшуку і технікою для вивезення поранених, кількості особового складу військ, який залучається до розшуку тощо. У минулих війнах та локальних воєнних конфліктах, коли бойові дії мали наступальний характер і проходили в повільному темпі, часто застосову­вався розшук поранених способом спостереження. Він не виключається і в сучасному бою у випадку ведення його на місцевості, непрохідній для бойо­вої техніки або при наступі на потужну оборону противника.

Ділянку, на якій наступає підрозділ, поділяють на смуги спостере­ження згідно з кількістю санітарів, але не ширше 250 м (на пересіченій місцевості значно менше). Спостерігачів інструктують про ознаки пора­нення бійців, а саме: під час бігу виникає миттєва зупинка, потім тіло повільно опускається на землю в незвичній позі й не рухається або рухи загальмовані; падіння може супроводжуватись змахом рук, випусканням

зброї. Навпаки, здоровий боєць падає завжди лицем до землі, практично завжди тримає зброю в руках, потім може відкотитись убік, продовжува­ти активно діяти (окопуватись, робити подальші перебіжки, стріляти тощо). У ході бою санітари засікають місця перебування поранених і наближа­ються до них для надання допомоги або доповідають санітарному інструк­тору роти.

Через різні обставини стає необхідним додаткове виділення ко­мандуванням особового складу військ для розшуку поранених (ураже­них) іншими способами:

• із залученням пошукових груп, коли кожній групі, чисельністю 2-3 військовослужбовці, на чолі із санітаром або санітарним інструктором, виділяється ділянка місцевості, яку група ретель­но обстежує, особливо важкодоступні місця, а також руїни бу­дівель, підвальні приміщення, підземні споруди і комунікації, бліндажі, сховища тощо. Цей спосіб може бути використаний як на різко пересіченій місцевості (у населених пунктах), так і в осередку масових санітарних втрат. Усіх знайдених потерпі­лих після надання першої медичної допомоги виносять до постів санітарного транспорту або в призначені місця збору;

• способом санітарних "грабель", що дозволяє прочісувати місцевість, на якій різко обмежені можливості огляду — ліс, кущі, валуни, пагорбки, а також у нічний час чи в сильний ту­ман, під час хуртовини або при великій товщині снігового по­криву. Як правило, даний метод застосовується після переходу бойових дій в інший район. Для цього всіх осіб, які беруть участь у розшуку, розставляють у полі зору, щоб кожен бачив двох своїх найближчих сусідів, і вказують напрямок руху, спочатку від тилу в бік бойових дій, а при необхідності — повторно в зворотному напрямку, уважно повинні обстежуватися місця, що не проглядаються, окопи і траншеї, завали дерев, густі кущі тощо. Знайденим потерпілим надається перша медична допо­мога, після цього їх виносять до місць збору поранених, звідки евакуюють санітарним транспортом;

• використання для розшуку поранених спеціально навчених для цього собак, особливо в умовах важкопрохідної місцевості, в лісисто-болотистих місцях, у населених пунктах, у нічний час, у туман тощо. У деяких випадках до тіла собаки прикріплюють сумку із засобами надання першої медичної допомоги. Собака розшукує потерпілого, дає можливість йому скористатись цими засобами, а потім повертається до свого провідника і приво­дить його разом із санітарами до пораненого, які й виносять

• останнього з поля бою. Використовують собак і для розшуку поранених у руїнах будівель, у випадку засипання землею тощо.

• При подоланні водних перешкод — ставків, озер, річок, лима­нів —для розшуку поранених на водній поверхні та берегах призначають санітарні патрулі в необхідній кількості. Кожному з них вказують ділян­ку берега та водної поверхні й виділяють плавзасоби (човни, плоти, пла­ваючий транспорт), на яких вони підпливають до потерпілих, витягують їх з води і доставляють до місця збору поранених.

• Новішим є розшук потерпілих із застосуванням механізованих за­собів збирання, якими можуть бути санітарний транспорт і вертольоти, в окремих випадках — тягачі й навіть бойові машини. Санітарний транс­порт використовується на доступній для його пересування місцевості, в ньому розташовуються водій-санітар та санітарний інструктор або сані­тар. Транспорт рухається полем бою зигзагами позаду наступаючого підрозділу, медичні працівники оглядають місцевість та підбиту техніку, при необхідності роблять зупинки і заходять в траншеї, бліндажі, схови­ща, підвали, зруйновані будівлі та інші важкодоступні місця, де можуть перебувати потерпілі. Разом із санітарним транспортом можуть взаємод­іяти санітари, які проводять розшук пішки, підносять поранених до місця зупинки транспорту.

• У наступальному бою потерпілих підвозять на вісь висування МПБ, а в оборонному бою — в розгорнутий МПБ або на вісь його переміщення в бік тилу.

• У важкодоступних місцях (у лісисто-болотистій та гористій місце­востях), а також для розшуку поранених на значній території, ефективне застосування вертольотів. Висота їх польоту з метою розшуку повинна бути влітку до 200 м, взимку — близько 500 м. Пошук відбувається за квадратами у визначеному напрямку, при цьому спостерігачі уважно про­глядають місцевість, дороги, яри, перевали, полонини тощо. При вияв­ленні потерпілих вертоліт робить поряд посадку, а при неможливості її зависає в повітрі, й пораненого підіймають на борт спеціальним підіймаль­ним пристроєм (рис. 6.1, 6.2, 6.3).

При взаємодії з групами розшуку на землі спостерігач повідомляє їм про місцезнаходження поранених засобами зв'язку або умовним сигна­лом. Для полегшення розшуку потерпілих вночі доцільно застосовувати ліхтарі та прилади нічного бачення, як переносні індивідуальні, так і ті, що встановлюються на транспорті. Ефективність їх використання покра­щується при освітленні місцевості освітлювальними ракетами, військо­вими прожекторами, палаючою технікою і будівлями тощо. Нічний роз­шук не виключає проведення повторного розшукування поранених удень, що краще гарантує знаходження всіх потерпілих.

Рішення про проведення розшуку тим чи іншим методом прий­має командир підрозділу або частини на підставі пропозиції відповід­них медичних працівників з урахуванням умов, що складаються внас­лідок перебігу бойових дій. Максимального прискорення потребує роз­шук поранених, наприклад, при загрозі захоплення їх у полон або зни­щення наступаючим ворогом. Виконання прийнятого рішення значною мірою залежить від організаційних здібностей, вольових, морально- ділових якостей середніх медичних працівників, які практично вико­нують це важливе завдання.