К.О. ПАШКО, І.М. ГЕРАСИМІВ

ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНА ПІДГОТОВКА

Для вищих навчальних медичних закладів 1-І І рівнів акредитації

"Затверджено центральним методичніш кабінетом із вищої методичної освіти МОЗ України як підручник для студентів вищих медичних закладів освіти І-І1 рівнів акредитації"

Тернопіль "Укрмедкнига" 1999

УДК 61:355(075.8)

ББК 58я73

П22

Пашко К.О., Герасимів І.М.

Військово-медична підготовка: Підручник для вищих навчальних медичних закладів 1-ІІ рівнів акредитації. Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. — 323 с.

Рецензенти:

Я.Ф. Радиш — начальник кафедри організації медичного забезпечення Збройних сил Української військово-медичної академії, к.м.н., доцент, пол­ковник медичної служби.

Б.М. Горішний — завідувач кафедри екстремальної і військової медицини Української медичної стоматологічної академії, к.м.н., доцент, полковник медичної служби.

В.І. Шестаков — начальник навчальної частини кафедри екстремальної і військової медицини, фізичного виховання та здоров'я Буковинської ме­дичної академії, к.м.н., доцент, полковник медичної служби.

Iзвn 966-7364-25-9 о Пашко к.О., Герасимів і.М.,1999

Передмова

Підручник, який пропонується, в основному відповідає програмі, затвердженій у 1995 р. Міністерством охорони здоров 'я України.

Потреба у виданні нового підручника зумовлена тими змінами, що відбулися в організації Збройних сил України внаслідок їх реоргані­зації і розбудови, та зміною деяких поглядів на ведення бойових дій, видів зброї, накопиченням досвіду роботи медичної служби наших Збройних сил і армій інших держав при веденні бойових дій під час виникнення ло­кальних воєнних конфліктів.

Уперше до підручника для середнього медичного складу включені дані про розвиток вітчизняної військової медицини. Це сприяє вихован­ню в студентів почуття національної гордості та патріотизму, відпо­відальності за долю Батьківщини і готовності до виконання своїх обо- в 'язків щодо надання медичної допомоги пораненим та хворим, а при необхідності — і захисту, якщо виникне загроза їх життю.

Внаслідок обмеженої кількості годин, що відведені навчальним планом, програма не може охопити всю інформацію, яка потрібна сту­дентам. Тому треба враховувати і використовувати знання та навич­ки, вже отримані ними при вивченні іншій дисциплін, і зосереджувати зусилля на питаннях, які потребують поглибленого засвоєння, а решту питань розглядати як інформативні для ознайомлення.

Розпочата в 1993 р. реформа медсестринської освіти передбачає підготовку медичних сестер за програмою бакалаврату. Визначено схе­му ступеневої медсестринської освіти (перший ступінь — дипломова­на медична сестра; другий ступінь — медична сестра-бакалавр), що передбачає на основі отриманої базової вищої освіти здатність медсес­тер самостійно приймати рішення, бути організаторами при вирішенні проблем, які виникають під час надання допомоги і догляду за потерпіли­ми, а не тільки виконувати призначення лікаря. Тому цим питанням в даному підручнику приділено більше уваги, ніж в аналогічних попередніх виданнях. Поданий матеріал дещо виходить за межі навчальної програ­ми дисципліни, але засвоєння його необхідне для кращого розуміння бойо­вої патології, яка може спостерігатися в сучасній війні, й він не дуб­люється при вивченні інших предметів.

Із метою поліпшення засвоєння навичок і умінь із медичного забез­печення особового складу військ у навчальному закладі необхідно ство-

рити відповідну навчальну матеріально-технічну базу і під час занять постійно використовувати засоби табельного військово-медичного май­на, фантоми, ситуаційні задачі, всяктовлену медичну документацію (пер­винна медична картка, карта хвороби тощо).

Сьогодення вимагає приділяти значно більше уваги питанням військової гігієни, охорони довкілля і протиепідемічним заходам у військах. Крім того, введення підготовки бакаяаврів-лаборантів, навчаль­на програма яких охоплює значну частину питань із цих розділів, потре­бує вивчення студентами значного обсягу матеріалу.

Тому автори не включили розділи військової гігієни і військової епі­деміології в цей підручник, а вважали за доцільне видання окремого на­вчального посібника, у якому ці питання будуть розкриті в достатньо­му обсязі.

При створенні даного підручника авторами удосконалювалась ук­раїнська військово-медична термінологія, чому сприяла допомога літера­турних редакторів В.Я. Юкала, О.Д. Пашко та М.Г. Жук.

Автори будуть вдячні за конструктивні пропозиції і зауваження читачів.

ВСТУП

Україна є позаблоковою державою і проводить політику мирного співіснування з усіма країнами. За роки незалежності чисельність армії значно зменшилася, але вона стає мобільнішою, отримує сучасне озброє­ння, її комплектують кваліфікованими військовими кадрами, а також підготовленим медичним складом. Історія України показала, що боєздатна армія є однією з головних запорук збереження державності. Тому для утримання і зміцнення Збройних сил, їх постійної боєготовності до захис­ту Батьківщини, зміцнення обороноздатності держави і підтримання її оборонної достатності для захисту від агресії навіть в умовах різкого спаду виробництва виділяються необхідні кошти.

Військовослужбовці тільки тоді ведуть бій упевнено, коли знають, що у випадку поранення їм буде забезпечено надання своєчасної і висо­кокваліфікованої медичної допомоги. Це завдання покладено на військо­вих медичних працівників, які оберігають здоров'я людини, зцілюють хворих та поранених, зменшують їх біль і страждання, зберігають життя, повертають до лав захисників або зберігають їх працездатність. Викона­ти ці завдання в надзвичайно складних умовах сучасної війни можуть тільки добре підготовлені в професійному відношенні спеціалісти, які мають ґрунтовні, глибокі знання, уміння і навички, поряд із високими моральними якостями патріота.

Самовіддана праця військових медиків у роки Другої світової війни, як на фронті, так і в тилу ворога, в партизанських загонах та з'єднан­нях, у поєднанні з умінням, досвідом і бажанням максимально зробити все можливе для порятунку поранених та хворих сприяла ефективному ліку­ванню і поверненню їх у ряди бійців. Розробка нових видів озброєння і надходження їх до арсеналу призведуть до того, що війни проходитимуть ледь не з блискавичною швидкістю і супроводжуватимуться виникнен­ням масових санітарних втрат, які будуть значно перевищувати та якісно відрізнятися від санітарних втрат попередніх війн.

Поряд з основним видом ураження минулих війн — вогнестріль­ною раною — в сучасній війні провідними стануть як окремі види бойової травми (наприклад, променева хвороба, опіки, ураження отруйними ре­човинами), так і комбіновані ураження, що характеризуються різномані­тними ранами, численними переломами, закритими ушкодженнями внутрішніх органів у поєднанні з опіками,

радіаційними і хімічними ура­женнями. Опіки, що будуть виникати внаслідок застосування супротив-

ником напалму, запальних сумішей і лазерної зброї, є важким видом бойової патології. Широке використання мін призводить до виникнення міновибу- хової травми, а застосування сучасних отруйних речовин і бактеріальних засобів також може спричинити виключно важкі ураження особового скла­ду воюючої армії. Як під час війни, так і в локальних конфліктах, що то­чаться в різних куточках світу, важлива роль у своєчасному наданні медич­ної допомоги і врятуванні життя поранених та хворих належить середньому медичному складу — фельдшерам, медичним сестрам, санітарним інструк­торам. Наскільки своєчасно, правильно і чітко ними буде надана перша ме­дична та долікарська допомога, настільки вищими будуть шанси щодо збе­реження життя й успішного проведення лікування поранених і хворих на подальших етапах медичної евакуації. Не менш важливою є робота серед­нього медичного складу в медичних пунктах батальйону і полку, окремому медичному батальйоні, а також у військових шпиталях, де медичні сестри і фельдшери є незамінними помічниками військових лікарів. Від їх доброти і сердечності у ставленні до поранених, глибоких різнобічних знань, умінь і навичок в оволодінні сучасною медичною технікою та апаратурою знач­ною мірою буде залежати ефективність усього процесу лікування у військо­вих медичних закладах. Тому для виконання свого військового обов'язку студенти повинні вже в мирний час успішно оволодіти програмою військо- во-медичної підготовки, щоб у випадку виникнення небезпеки війни бути спроможними виконати ці завдання згідно із штатним призначенням.