18. Зона прикордонної торгівлі – це:

1) частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням;

2) частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі; 3) це зона, у якій запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів.

11.3. Практичні завдання

Завдання 1. Зробіть порівняльну характеристику офшорних центрів та вільних економічних зон за такими критеріями:

1. мета створення;

2. цілі, які переслідує держава при створенні офшорних центрів та вільних економічних зон;

3. характерні риси (ознаки);

4. види.

Завдання 2. Визначте основні відмінні риси між територіями пріоритетного розвитку та вільними економічними зонами.

Завдання 3. Чи досягається опосередкований ефект при створенні вільних економічних зон? Якщо так, то який саме?

Розділ IV. Персональний податковий менеджмент

Тема 12. Теоретичні основи та практична реалізація персонального податкового менеджменту

12.1. Теоретична частина

Останнім часом з’явилась нова сфери податкового управління – податковий менеджмент на субмікрорівні (персональний). необхідність появи даної наукової течії зумовлюється тим, що при вирішенні проблем, які стосувалися галузі фінансового знання, враховується людський чинник у системі фінансових явищ, що передбачає дослідження не лише мотивів поведінки фізичних осіб як суб’єктів фіскально – бюджетних відносин, а й їх вивчення з позицій теорії суспільного вибору, фіскальної соціології, світових теорій оподаткування.

Податковий менеджмент є інтегральною категорією. Однак, визначення персонального податкового менеджменту зводиться до його розгляду як системи практичних заходів з оптимізації цілеспрямованого впливу на оподаткування суб’єктів (фізичних осіб, сімей, домогосподарств) з метою максимізації ефектів, досягнення встановлених індивідуальних і суспільних пріоритетів і цілей у змінному ринковому середовищі шляхом ефективного використан­ня наявних фінансових ресурсів.

Домогосподарство – це повноправний та самостійний суб’єкт економічних відносин, що складається з однієї або більше осіб, має певні джерела надходження коштів та використовує їх на власний розсуд членів даного утворення.

Управлінські процеси у сфері фінансів домогосподарств, у першу чергу, направлені на регулювання потоків грошових доходів з метою максимального забезпечення потреб та інтересів домогосподарства.

Оподаткування доходів домогосподарств або фізичних осіб можна аналізувати з декількох позицій як:

• процес, що передбачає: встановлення ставок оподаткування та нормативно–правових меж, безпосередньо процедур стягнення обов’язкових платежів на користь держави та механізмів контролю за дотриманням повноти відображення об’єктів оподаткування в обліку, достовірності нарахування та своєчасності сплати;

• явище встановлення та стягнення платежів індивідів для трансферту фінансових ресурсів з приватного сектора в державний;

• засіб фінансової політики для впливу на розподіл ресурсів, розподіл багатства та суспільний вибір;

• інструмент фіскальної політики, що здійснюється з метою фінансування суспільних, урядових потреб;

• відносини, які виникають між державою і фізичними особами щодо примусового відчуження частини доходів з метою поповнення бюджету, необхідних для покриття державних і суспільних видатків.

Метою оподаткування доходів фізичних осіб є поліпшення становища та достатку громадян, врівноваження соціального добробуту.

Практичною реалізацію технологій оподаткування доходів фізичних осіб є обмін податків на суспільні блага і трансфертні платежі, який є і протилежним, і взаємозалежним, оскільки виступає фінансовими потоками прямої та зворотної дії, у процесі кругообігу яких здійснюється формування, розподіл і використання фондів грошових коштів.

Суб’єктами оподаткування є безпосередні учасники процесів справляння податків – держава, контролюючі органи, платник та носій податку.