Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Практикум з ПОДАТКОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ- 2011.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
787.97 Кб
Скачать

9. Доктрина „зривання корпоративної маски” полягає утому, що:

1) бізнес робиться не заради податків, а заради прибутків, будь-які операції платника податків повинні мати мету – одержання додаткових прибутків. Відсутність такої мети в угоді позначає її заперечність;

2) акціонер компанії несе відповідальність за її діяльність, якщо фактично керує цією діяльністю. Оскільки великі акціонери у більшості випадків мають можливість направляти діяльність компанії, їх дії повинні бути перевірені податковими органами у випадку підозри, що вони мають виключно податкову спрямованість;

3) базою оподаткування може бути чи доход, чи споживання.

10. Принцип „визначеності” за доктриною Адама Сміта:

1) однакові податкові обов’язки у осіб з однаковим доходом (горизонтальна справедливість) і податкові зобов’язання у пропорції до доходу (вертикальна справедливість);

2) платник податків може вибирати найбільш прийнятну для нього облікову політику і систему оподаткування;

3) для платника податків не повинно бути невизначеності і сумнівів у виявленні та розрахунку належних до сплати податків.

11. Доктрина Хейг – Саймонса:

1) оскільки бізнес робиться не заради податків, а заради прибутків, будь-які операції платника податків повинні мати мету – одержання додаткових прибутків. Відсутність такої мети в угоді позначає її заперечність;

2) акціонер компанії несе відповідальність за її діяльність, якщо фактично керує цією діяльністю. Оскільки великі акціонери у більшості випадків мають можливість направляти діяльність компанії, їх дії повинні бути перевірені податковими органами у випадку підозри, що вони мають виключно податкову спрямованість;

3) базою оподаткування може бути чи доход, чи споживання.

12.Сутність кривої Лаффера:

  1. чим вище ставки податків, тим більше доходи бюджету;

  2. чим нижче ставки податків, тим більше доходи бюджету;

  3. збільшення доходів бюджету може бути забезпечено лише до певного рівня зростання розміру податкових ставок.

13.Рівень оподаткування методом послідовного зменшення доданої вартості визначається за формулою:

1) Н=[1-(1-Пд) (1-Пп) (1+Пф)] / (1-Ун);

2) Н=[1-(1-Пд) (1-Пп) (1-Пф)] / (1-Ун);

3) Н=[1-(1-Пд) (1-Пп) / (1+Пф)] / (1-Ун),

де ПД – середня величина ставки ПДВ;

Пп – середня величина ставки прибуткового податку;

Пф – середня величина ставки зборів на обов’язкове соціальне страхування; Ін – питома вага непрямих податків у загальних податкових надходженнях.

14.Рівень оподаткування юридичних і фізичних осіб визначається за формулою:

1) g / t;

2) t / g;

3) g * t,

де g – середньозважене навантаження основних податків, що формують доходи бюджету;

t – частка податків, що формують дохідну частину бюджету у ВВП.

15. Середньозважене навантаження за основними податками при розрахунку рівня оподаткування юридичних та фізичних осіб визначається за формулою:

  1. і і * Аі / Ні);

  2. і і / Ві * Ні);

  3. і і / Аі * Ні),

де Аі – обсяги окремих видів податків у доходах зведеного бюджету;

Ві – частка окремого виду податку в сумарному обсязі основних податків;

Ні – базові показники нарахування відповідного податку.

16. Система показників вимірювання номінального податкового тягаря на макроекономічному рівні включає:

1) показник загального рівня оподаткування економіки (податковий коефіцієнт);

2) показник спеціального рівня оподаткування економіки;

3) показники тягаря окремих податків.

17. Показник загального рівня оподаткування економіки (податковий коефіцієнт) складається з:

1) фактичного;

2) потенційного;

3) номінального;

4) прогнозного.

18. Фактичний показник загального рівня оподаткування економіки (податковий коефіцієнт) розраховується як:

1) відношення суми нарахованих податків, з урахуванням зборів до державних цільових фондів, до ВВП;

2) відношення суми сплачених податків, з урахуванням зборів до державних цільових фондів, до ВВП;

3) відношення суми нарахованих та сплачених податків, з урахуванням зборів до державних цільових фондів, до НД.

19. Коефіцієнт продуктивності податку на прибуток підприємств розраховується як:

1) відношення ефективної ставки податку на прибуток до стандартної ставки;

2) відношення сумарних надходжень податку на прибуток до кінцевих споживчих витрат домогосподарств;

3) відношення стандартної ставки податку на прибуток до ефективної ставки.