7. Виникнення педології.

Ще однією ідеєю, що продовжувала перебувати в центрі уваги у колах педаогів-реформаторів у англомовних країнах у 20-30-х рр'. XX ст. став педоцентризм. Англійський вчений Д.Адамс, американські – Х. Рагг та А.Шумахер головними принципами шкільного навчання вважали свободу на противагу авторитарному контролю, дитячу ініціативу на противагу ініціативі учителя, інтерес дитини і головний критерій при створенні шкільних програм.

Педоцентризм - (від грецького pais, paidos - дитя и лат. centrum - центр) Принцип ряду педагогічних систем (Ж.-Ж. Руссо, вільного виховання), який заперечує систематичне навчання і виховання дітей за попередньо розробленими навчальними програмами, твердим розкладом і який вимагає організації занять тільки на основі бажань та інтересів дітей.

• Керуючись ідеями педоцентризму, англійські педагоги А.Нейл і Б.Рассй розробили програму перетворення школи у вільний демократичний навчально - виховний заклад. Ця програма втілювалась А.Нейлом у школі, створеній ним Саммерхілі у 1 924р.

Гаслом цієї школи стала ідея "абсолютної свободи" учнів. Відвідування занять із загальноосвітніх дисциплін не було обов'язковим, учням дозволялось обирати факультативи за інтересами: курс для підготовки до коледжу, спорт, мистецтво, трудове навчання. Проте дуже швидко "абсолютна свобода" прийшла у невідповідність з реальними вимогами часу: необхідністю набуття системи наукових знань для підготовки до життя. Самі учні стали вимагати введення обов'язковості у відвідуванні занять, оскільки "свобода" у цьому питанні заважала всім, навіть тим, хто нею безпосередньо не користувався, просуватися вперед в оволодінні навчальним матеріалом в оптимальному темпі. Основна мета діяльності школи Саммерхіла була сформульована як формування соціально активної особистості. На думку А.Нейла, одне засідання загальних зборів учнів є більш ефективним у реалізації цієї мети, ніж цілий тиждень навчальних занять, оскільки ефективно сприяє соціалізації, що являє собою набагато важливішу справу, ніж проста передача знань. Керуючись цією ідеєю, учителі школи Саммерхіла приділяли значну увагу різним формам виховної роботи. Зокрема, однією з цікавих форм соціалізації особистості, що застосовувалась у школі, були "щирі бесіди" між учнем і директором (персональні уроки). Особлива увага приділялась і шкільному само­врядуванню, оскільки без нього, як вважав А.Нейл, школа не може вважатися прогресивною.

Педагогічна концепція школи Саммерхіла мала, безумовно, свої недоліки. Зокрема. завдання розумового розвитку відсувались на другий план у порівнянні з завданнями морального і емісійного розвитку, була присутня однобокість в урахуванні психологічних особливостей дітей. Однак і за умови такої критики слід визнати, що наслідком її популяризації в Англії стало пом'якшення педагогічного клімату у масових школах країни.

Таким чином, з кінця XIX ст. до другої світової війни у зарубіжній педагогіці сформувались педагогічні течії, концепції, які стали основою суттєвого реформування шкільної освіти і виховання на засадах гуманізму, обов'язкового трудового навчання, інтересів дитини як основи побудови навчальних програм та методики навчання, заохочення самостійності, творчості, ініціативи дитини в навчальному процесі.

Разом з тим у деяких концепціях (вільного виховання, педагогіки особистості, експериментальної педагогіки) ідеї унікальності дитини доводились до крайності, а її розвиток та виховання трактувалось виключно з біологізаторських позицій.