5. Вальфдорська педагогіка.

Завдання розвитку людини як єдиного цілого ставила перед собою школа Рудольфа Штайнера - німецького філософа, дослідника творчості Гете і Шіллера, яка перетворилась сьогодні у широкий педагогічний рух і має назву вальдорфська педагогіка.

Перша вальдорфська школа була відкрита у Німеччині у 1919 році у м.Штутгарт для дітей робітників і службовців сигаретної фабрики Вальдорф-Асторія. В основу педагогічної концепції цієї школи, яка отримала назву за місцем її утворення, покладено релігійно-філософське вчення Р.Штайнера- антропософія. Це вчення названо його послідовниками "найпрогресивнішим духовно- науковим напрямом XX століття".

Згідно з уявленнями антропософії, розвиток людини відбувається за семилітніми ритмами. Знання їх сутності дозволяє правильно будувати виховний процес. Протягом кожного з семи років відбувається дозрівання одного з елементів складної людської природи.

Так, з моменту зачаття і до моменту народження формується фізичне -тіло людини. Від народження і до зміни зубів (7 років) дитина освоює фізичне тіло, надане їй у спадок від батьків. Здійснюється цей процес завдяки активній діяльності життєвих "ефірно-створюючих сил". Зміна молочних зубів на корінні знаменує народження другого тіла - життєвого, ефірного, що і є власне "творцем" тіла фізичного. Протягом наступного семиріччя формується третє - душевне, астральне тіло. Це період засвоєння силами "Я " діяльності душі з її почуттями, пристрастями, емоціями. Головними принципами діяльності вальдорфської школи є:

1. Принцип виховання у дусі свободи, який полягає у необхідності вести дитину до вільного і плідного самопізнання, самовизначення, до повноцінного розвитку всіх сил особистості. Керуючись цим принципом, вальдорфська педагогіка критикує традиційну школу за переобтяження абстрактним інтелектуалізмом, що веде до дегуманізації почуттів, безсердечності. Принцип свободи полягає і у відсутності єдиних методик навчання, точних стабільних навчальних планів. Учитель самостійний, вільний у своїх діях. С лише рекомендації, пов'язані з необхідністю урахування вікових особливостей дітей, що пов'язані із антропософським розумінням їх природи.

2. Принцип цілісності формування особистості: тілесної, душевної і духовної її сторін.

Головне у вальдорфській школі - розвинути здатність вільно і оригінально мислити, відчувати, творити. Тому поряд із навчанням, яке здійснюється у живій активній формі, велика увага приділяється розвитку культури почуттів, художньо - музичних навичок, ремісничій майстерності, фізичному розвитку.

3. Принцип циклічності навчально-виховної діяльності, який полягає в урахуванні особливостей вікових циклів розвитку, добових біоритмів, у застосуванні методу епох у навчальному процесі, ритмічних вправ тощо.

4. Принцип авторитету вчителя, вихователя, батьків, духовного ідеалу, що розглядається як одна із найважливіших рушійних сил розвитку дитини, перш за все у підлітковому віці, коли очима такого авторитету, морального взірця дитина дивиться на світ.

5. Організація навчального процесу у вальдорфських школах має ряд специфічних особливостей. По-перше, у них відсутня абсолютизація предметних уроків і основної форми навчального процесу 45-хвилинні уроки поєднуються тут із заняттями за методом епох.

6. Сутність методу епох полягає у тому, що викладання предмета проводиться кожного навчального дня протягом 3-4 тижнів на 1,5 годинних заняттях. За цей навчальний час, що складає близько 50 годин, засвоюється більша частина навчального матеріалу відповідного року, або навіть весь матеріал з предмету за рік.

7. Таким шляхом викладаються провідні академічні дисципліни: рідна мова і література, математика, історія, фізика, хімія, біологія, географія, історія мистецтва, праця. На вивчення таких предметів як рідна мова, математика у старших класах виділяють по дві епохи (8 тижнів). Після 12 години дня у вальдорфських школах починаються уроки, які не пов'язані з великим інтелектуальним напруженням. Це ще одна особливість організації навчального процесу у подібних школах. Такий розподіл навчального часу пояснюється врахуванням щоденних біологічних ритмів дитячого організму: піки інтелектуальної активності припадають на першу половину дня - від 5 до 12 годин. Опівдні ж наступає спад інтелектуальної активності.

8. Отже, після інтелектуально насичених занять першої половини дня йдуть два інші компоненти, що разом складають потрійний ритм життя вальдорфської школи. Другий компонент - заняття естетично-художнього циклу - музика, живопис, скульптура, архітектура, театр, евритмія (особливий вид мистецтва, синтез думки і слова, кольору і музики, рухів тіла і душі). Нарешті, третій компонент заняття ручною працею: столярною і слюсарною справою, шиттям, плетінням тощо. Випускники вальдорфських шкіл, як правило, грають на кількох музичних інструментах, володіють кількома іноземними мовами, займаються театром, співом, живописом, танцями, завдяки щоденній "рукотворчості" уміють шити, пекти хліб, обробляти землю, можуть побудувати будинок, працювати з глиною, деревом, металом.

9. Такий потрійний ритм навчального часу побудований на ідеї гармонічної розвитку трьох сфер внутрішньої діяльності людини - мислення, почуття і волі.

10. Заслуговує на увагу і так званий ритмічний початок кожного робочого дня. На нього відводиться до 20 хвилин заняття за методом епох. У молодших класах змістом ритмічного початку є повторення хором вірша, пісеньки, що супроводжуються грою на сопілці із дзвіночками, приплескуванням і притупуванням. У середніх і старших класах змістом ритмічної частини є декламація вірша хором. Вона може повторюватися декілька разів як з метою поліпшення вимови, дотримає чіткості артикуляції звуків, мелодики вірша, так і з метою пробудження і стимулювання уяви, фантазії.

В цей час активізуються всі органи почуттів. Важливими, на думку вальдорфських педагогів, є і спільні вольові зусилля, що докладаються учнями. їх наслідком є активна трудова готовність, зумовлена активізацією інтелектуальної і емоційно-вольової сфер. В цілому вальдорфці вважають що все, пов'язане з ритмом, позитивно впливає на здоров'я людини.

Навчання у вальдорфській школі являє собою процес результативної дії. Учитель викладає матеріал не рецептивним, а продуктивним методом, тобто не дає готових визначень та рецептів, сам здійснює разом з дітьми всі дії, необхідні для відповідних умовиводів. Манне разом з ними малюнок до прочитаної казки, складає план місцевості під час уроку-походу. І у всіх випадках в процесі спільної дії у кожного народжується свій зразок.

Один із головних методів вальдорфської школи - образний виклад матеріалу на будь-якому занятті. Дітей вчать образно мислити, співпереживати, співчувати, тобто включають у процес пізнання всю людину, її уявлення, фантазію, почуття.

Традиційним для вальдорфських шкіл є гетеаністичний метод пізнання, який означає буквально - пізнавати світ, пізнаючи себе, пізнавати себе, пізнаючи світ. Зрозуміти себе, щоб зрозуміти іншу людину, побачити багатогранність і неповторність її душі, щоб побачити і зрозуміти різноманіття і красу оточуючого світу Дуже цінується тут здатність дивуватись і бачити чудо. Тому у перших - п'ятих класах так багато казок, міфів, легенд, у яких перемагає добро, краса.

Загальним правилом є те, що заключні 15 хвилин заняття відводяться розповіді на морально-етичні теми, у молодших та середніх класах їх сюжети, як уже було відзначено, пов'язані з казками, міфологією, історією, Біблією. В цілому у школах знайомлять з різними релігіями, використовуючи їх моральний потенціал. *

Традиційно велика увага приділяється різним формам співпраці з батьками. Це і батьківські вечори, і проведення батьками уроків ручної праці, і заняття разом з дітьми евритмією тощо.

Управління школами здійснюється на основі самоврядування, що реалізується у діяльності колегії, яка щотижня проводить засідання. До таких колегій входять учителі, батьки, старшокласники.

У 1990 році у ФРН нараховувалось 180 вальдорфських шкіл, у яких навчалось понад 50 тисяч дітей, а всього у світі на той час було 512 таких альтернативних навчальних закладів.