Тема 11.(6 год,)

Зародження та розвиток реформаторської педагогіки з кінця XIX століття до першої світової війни.

Школа і педагогічна думка України на початку XX століття.

Лекційне заняття № 11. (2 год.)

Зародження та розвиток реформаторської педагогіки з кінця XIX

століття до першої світової війни.

План

1. Тенденції розвитку шкільної освіти.

2. Провідні концепції реформаторської педагогіки у період з кінця XIX століття до першої світової війни.

3. Рух вільного або нового виховання.

4. Концепція “Ієна - план”.

5. Вальфдорська педагогіка.

6. Американська реформаторська педагогіка.

7. Виникнення педології.

Самостійна робота. (2 год.) Вальфдорська педагогіка. Література

1. Абашкіна Н.В. Нові концепції навчання й виховання у сучасній німецькій педагогії Методико- інформаційний матеріал. - K.. 1995.

2. Вине А. Современные идеи о детях / Пер. с франц.- М..1910.

3. Вульфсон Б.Л. Современная школа Франции,- М., 1970. -СІ 10-1 19.

4. Джуринский А.Н. Экспериментальные школы Западной Европы и C1JTA //Советск педагог ика. - 1990. -№3.

5. Джуринский А.Н. Зарубежная школа: история и современность. - М., 1992.

6. Дыои Д. Школа и общество /Пер. с англ. - М., 1907.

7. Дьюї Д. Моє педагогічне кредо //Шлях освіти.- 1998.-№1.

8. Історія педагогіки/ за ред. проф. Левківського М.В., д-ра пед.. наук Дубасенюк O.A. - Житомир, 1999.

9. Карлгрен Ф. Воспитание к Свободе / Пер. с нем. - М.. 1992.

10. Кей 3. Век ребенка / Пер. с нем. -М.,1905.

11. Кершенгатейнер Г. Понятие трудовой школы / Пер. с нем. -М., 1915.

12. Коваленко В. Вплив ідей Д.Дьюї на українську школу і педагогіку 1920-1930 рої /Шлях освіти.-1997.-№4.

13. Мотессори М. Руководство к моєму методу /Пер. с итал. - М, 1916.

14. Педагогическая энциклопедия: В 4-х Т. - М. 1964-1968.

15. Пинский А.И. Философия и ремесло // Семья и школа. 1991. №6.

16. Помелов В.Б. Петер Петерсен и его "Йена-план" //Педагогика.-1997.-№3

17. А.А.Сбруєва. М.Ю.Рисіна. Історія педагогіки у схемах, картах і діаграмах /1 Іавч. Посібник. Суми - 2000.

18. Френе С. Избранные педагогические сочинения,- М., 1990.

1. Тенденції розвитку шкільної освіти.

Кінець 19 - початок 20 століття характеризується появою нових освітніх течій, які представляли нову теоретичну основу освіти у Західній Європі та США.

Система освіти піддалася гострій критиці. Школа сприймалася як застаріла, така., що не відповідала рівню виробництва, науки і культури, що не відповідала потребам підростаючого покоління, що потребувало якісно іншій підготовці. Потреба в оновленні школи і педагогіки ставала все більш актуальною. Перегляд педагогічних установок, перебудова освіти виросли в одну з важливих національних проблем провідних країн світу.

Непорушні до того теорії, опинилися під питанням. Направлені головним чином на формування культури мислення, ці традиційні концепції передбачали жорстке управління педагогічним процесом, відводячи в ньому першорядну роль вчителеві. Подібні установки вели до надмірного інтелектуалізму повноцінної освіти, породжували авторитарне втручання в процес навчання, позбавляли учнів самостійності, обмежуючи їх ініціативу регламентацією.

Перша половина 20 століття пройшла під знаком протистояння тоталітарних і демократичних режимів, що позначилося на еволюції школи та педагогічної думки.

Основними причинами виникнення абсолютно нових ідей у розвиткові шкільництва були:

невідповідність традиційної шкільної педагогіки вимогам економічного та політичного розвитку держав, а саме: нездатність старої школи до розвитку в учнів активності та самостійності, вміння застосовувати набуті знання на практиці, що стало необхідним в умовах швидкого розвитку технічного прогресу;

потреба в масовій професійній освіті, спонукала до принципового перегляду характеру ' навчання: виникла необхідність розв’язання протиріччя між вузькою спеціалізацією та загальним розвитком особистості; забезпечення якісної освіти в умовах швидкого зростання контингентів в установах обов'язкової освіти, включення знань природничо-наукового характеру в систему середньої освіти для забезпечення її повноцінного характеру:

поява широкої сукупності нових педагогічних, психологічних та інших антропологічних концепцій, що об’єктивно зумовили можливість реформування освітніх систем у відповідності з вимогами часу.

Ці орієнтири не відповідали вимогам нового часу, що призвело до кризи традиційної педагогіки, появи цілого ряду нових концепцій і цілих течій. Всі вони взяті у сукупності отримали назву реформаторської педагогіки, або нового виховання.

Ідеї реформаторської педагогіки отримали розвиток у цілому ряді концепцій, зокрема таких, як теорія вільного виховання, експериментальна педагогіка, педагогічний прагматизм, теорія центрів інтересів, функціональна педагогіка, педагогіка особистості, виховання засобами мистецтва.

Провідною ознакою нових педагогічних концепцій стала поглиблена увага до особистості дитини. Це була педагогіка, "центрована" на дитині, а не на методі, на предметі навчання, що було характерним для абсолютної більшості попередніх педагогічних теорій.