9.3. Українська фондова біржа та її роль в діяльності ринку цінних паперів

В організаційно-правовому відношенні фондова біржа являє собою фінансову посередницьку установу з регламентованим режимом роботи, де реалізуються торговельні угоди між продавцями й покупцями фондових цінностей за участю біржових посередників за офіційно закріпленими правилами. Ці правила встановлюються як біржею (Статут біржі), так і законодавством держави. Варто мати на увазі, що фондова біржа і її персонал не укладають угод із цінними паперами. Вона лише створює умови для них, обслуговує ці угоди, зв'язує продавця й покупця, надає приміщення, консультаційні і арбітражні послуги, технічне обслуговування та все необхідне для того, щоб угода могла відбутися.

В Україні фондові біржі створювалися спочатку як закриті акціонерні товариства, а потім як некомерційні партнерства. Членами біржі могли бути тільки її учасники. Сьогодні фондова біржа утворюється та діє в організаційно-правовій формі товариства (крім повного, командитного товариства і товариства з додатковою відповідальністю) або дочірнього підприємства об'єднання торговців цінними паперами, та провадить свою діяльність відповідно до Цивільного кодексу України, законів, що регулюють питання утворення, діяльності та припинення дії юридичних осіб, з особливостями, визначеними Законом України „Про цінні папери та фондовий ринок”. Прибуток фондової біржі спрямовується на її розвиток та не підлягає розподілу між її засновниками (учасниками).

Це некомерційна організація, вона не переслідує мети одержання власного прибутку, її діяльність заснована на самооплатності, вона не виплачує доходів від своєї діяльності.

Фондова біржа одержала статус організації, предметом діяльності якої є забезпечення необхідних умов нормального обігу цінних паперів, визначення їхніх ринкових цін і належне поширення інформації про них, підтримка високого рівня професіоналізму учасників ринку цінних паперів.

Членство у фондових біржах є привабливим для учасників ринку цінних паперів можливістю створення насиченого інформаційного простору, що відображає реальну кон'юнктуру ринку, і деякими привілеями (пріоритетами), які вони одержують у процесі торгівлі (переважне право на покупку тих цінних паперів, кількість яких обмежена). Нерівноправне положення членів фондової біржі, тимчасове членство, здача місць в оренду і їх передача в заставу особам, що не є членами даної фондової біржі, не допускаються.

Згідно із зазначеним вище Законом, Правила фондової біржі складаються з порядку:

1. Організації та проведення біржових торгів;

2. Лістингу та делістингу цінних паперів;

3. Допуску членів фондової біржі та інших осіб, визначених законодавством, до біржових торгів;

4. Котирування цінних паперів та оприлюднення їх біржового курсу;

5. Розкриття інформації про діяльність фондової біржі та її оприлюднення;

6. Розв'язання спорів між членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством;

7. Здійснення контролю за дотриманням членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством, правил фондової біржі;

8. Накладення санкцій за порушення правил фондової біржі.

Тверда процедура введення цінних паперів на біржу дозволяє виявити найбільш надійні й дохідні фондові інструменти.

Цінні папери, що надходять на біржу, перевіряються спеціальною комісією з лістингу. Завдання лістингу - перевірка фінансового становища і менеджменту компанії-емітента, що проводиться на принципах аудита. Процедура допуску цінних паперів до торгівлі на цій біржі має на меті:

• створення сприятливих умов для формування організованого ринку цінних паперів;

• підвищення інформованості інвесторів про стан ринку цінних паперів;

• виявлення найбільш якісних і надійних цінних паперів;

• забезпечення захисту інтересів інвесторів і підвищення їх довіри до цінних паперів, що обертаються на біржі;

• сприяння створенню уніфікованих правил експертизи і допуску цінних паперів до обігу на фондових біржах СНД.

Цінні папери, що пройшли перевірку, можуть бути допущені до peaлізації, а їхні емітенти вносяться до особливого реєстру компаній, чиї фондові інструменти "прийняті" біржею.

Надалі лістингові перевірки емітентів і їх цінних паперів періодично повторюються, що істотно зменшує ризик фондових операцій.

Розглянемо організацію діяльності фондових бірж.

З юридичної точки зору ніяке акціонерне товариство не зобов'язане вносити свої акції та інші цінні папери в ті або інші біржові листи; воно лише має на це право, що не обов'язково до реалізації. Проте біржова торгівля вигідна, тому, як правило, більшість компаній завжди прагне розмістити свої цінні папери на будь-якій одній або навіть декількох різних біржах. Причиною цьому служать певні вигоди й переваги, що випливають із реалізації даного права на практиці.

До переваги лістингу і відповідно участі в біржових торгах відноситься, насамперед, висока мобільність, тобто придатність для реалізації на ринку, підвищений рівень ліквідності цінних паперів, а також очевидні вигоди від відносної стабільності їх ціни. Створення фондових цінностей постійно контролюється й безпосередньо регулюється біржею, що таким чином охороняє угоди, що укладаються на торгах, від появи на них елементів шахрайства й зловживань.

Інвестор, що купує цінні папери, які включені в котирувальний лист біржі, може бути впевнений, що одержить достовірну і своєчасну інформацію про компанію-емітента і ринки цінних паперів Він повинен мати можливість оцінювати перспективи економічного розвитку емітента і якість його цінних паперів.

Отже, інвестор, що вирішив вкласти кошти у внесені в лист фондові цінності, разом з ними автоматично здобуває повний набір всіх переваг, які включає комплекс засобів захисту, пропонованих фондовими біржами. Однак фондова біржа не гарантує прибутковість інвестицій в цінні папери компаній, що пройшли лістинг.

Аналогічно цьому ряд безсумнівних вигід і привілеїв від внесення своїх цінних паперів у біржові аркуші офіційно зареєстрованих фондових бірж також отримують і компанії. Компанії, внесені в такі списки, одержують більшу популярність і популярність (пабліситі) серед осіб, зайнятих у сфері інвестицій. Котирування акцій на біржі дозволяють компаніям зайняти стійкі позиції на ринку.

Крім того, лістинг є підставою для надання компанії певних, більш істотних знижок при оподатковуванні. Нарешті, компаніям, що знаходяться в біржових листах, як правило, легше буває домогтися довіри банків і фінансових інститутів у випадках виникнення в них потреби в позиках і кредитах, а також полегшується розміщення нових випусків облігацій, конвертованих в облікові (лістингові) акції. Таким чином, лістинг – це система підтримки ринку, що створює сприятливі умови для організованого ринку. Він дозволяє виявити найбільш надійні і якісні цінні папери й сприяє підвищенню їх ліквідності.

Покупці (власники) цінних паперів, що мають ринкове котирування, як правило, мають перевагу в резервуванні під їхнє забезпечення в порівнянні з покупцями цінних паперів без котирування.

Біржі встановлюють правила для компаній-емітентів, що бажають включити свої акції в біржовий список, тому на кожній біржі своя система Правил допуску цінних паперів до котирування. Розрізняються й вимоги до компаній, що бажають котирувати свої цінні папери на конкретній біржі.

Розвиток лістингу на вітчизняному фондовому ринку в цілому відповідає світовій практиці. Фондова біржа України самостійно встановлює процедуру включення в список цінних паперів, допущених до обігу на біржі, процедури лістингу й делістингу.

На біржах процедура лістингу починається з подачі заявки у відділ лістингу з додатком ряду нотаріально завірених документів. Заявка може подаватися тільки тим емітентом, цінні папери якого випущені і зареєстровані відповідно до діючого законодавства. Вона представляється на фірмовому бланку, має печатку та підпис керівника, відомості про реєстрований випуск цінних паперів, найменування, номер випуску, номінал, гарантію вірогідності документів, що представляються у відділ лістингу, а також повідомлення про згоду з існуючими правилами допуску до котирування (лістингу).

Крім того, представляються установчі документи, довідка про сплачений статутний фонд, копія проспекту емісії встановленого законом зразка. Якщо акціонерне товариство функціонує більше одного року або є першоприємником іншої юридичної особи, то додатково представляються бухгалтерський баланс і звіт про розподіл прибутку за останній фінансовий рік, завірений незалежними аудиторами. Як правило, біржа залишає за собою право вимагати від емітента надання інших документів і інформації, необхідної для проведення експертної оцінки й допуску цінних паперів до котирування. Розгляд заявки, як правило, не перевищує місяця.

Комісія з лістингу – це тільки перший бар'єр, що повинні перебороти цінні папери, перш ніж надійти на біржу. Інший бар'єр - котирувальна комісія. Її завдання - визначення курсу цінного папера при його першій реалізації. У процесі котирування первинна ціна може змінюватися (збільшуватися чи зменшуватися).

Котирувальна комісія з'ясовує також, чи володіє пропонований до котирування цінний папір необхідною ліквідністю, тобто чи буде він користуватися попитом. Неліквідні цінні папери в біржовий зал намагаються не допускати. Якщо встановлено, що цінний папір необхідною ліквідністю не володіє, то котирувальна комісія пропонує емітенту його доробити, тобто наділити додатковими властивостями, які зроблять його привабливим для інвесторів, розширити інформацію про емісію, змінити номінал і т. ін. У результаті дій лістингової і котирувальної комісій на фондовій біржі в обігу перебувають тільки повноцінні фондові інструменти.

Як зазначалось раніше, котирування цінного паперу - це механізм виявлення ціни, її фіксація протягом кожного дня роботи біржі і публікація в біржових бюлетенях.

Біржа концентрує попит та пропозицію на покупку й продаж цінних паперів, визначає співвідношення між поточним попитом та пропозицією, у результаті чого виявляється ціна як вираження рівноваги.

Ціна, по якій укладаються угоди і цінні папери переходять із рук у руки, називається курсом. Біржовий курс використовується як орієнтир при укладенні угод як у біржовому, так і в позабіржовому оборотах.

Біржове законодавство не фіксує порядок визначення біржового курсу цінних паперів. Однак залежно від принципів котирування розрізняють:

• метод єдиного курсу, заснований на встановленні єдиної (типової) ціни;

• реєстраційний метод, що базується на реєстрації фактичних цін угод, попиту та пропозиції (цін продавців і покупців).

Як правило, біржові торги починаються з оголошення цін, що встановилися наприкінці попередньої сесії. Ціни визначаються спеціальною котирувальною комісією з результатів попереднього торгу (наприклад, учорашнього дня) і повідомляються його учасникам у вигляді котирувального листа.

При встановленні біржового курсу необхідно додержуватися певних правил:

1) його рівень повинен забезпечувати найбільшу кількість угод;

2) заявки "продати за будь-яким курсом", "купити за будь-яким курсом" реалізуються з появою першої пропозиції ціни;

3) задоволення заявок, що містять максимальні ціни при покупці й мінімальні при продажу;

4) заявки, у яких вказуються ціни, що наближаються до максимальної при покупці і мінімальної при продажу, можуть реалізовуватися частково;

5) заявки із вказівкою ціни нижче шуканого курсу при покупці або вище при продажу не реалізуються.

Аналізуючи дані реєстрації угод і заявки інвесторів, котирувальна комісія визначає верхній і нижній ліміти цін за видами цінних паперів. При цьому вона виключає ціни, не показові для ринкової кон'юнктури. Звідси в біржових бюлетенях реєструються не всі ціни угод, а лише граничні, що найбільш повно характеризують динаміку цін у процесі біржового дня. Граничні ціни беруться наступні: вища і нижча протягом біржового дня, початкова в перші мінути і заключна ціна наприкінці біржового дня.

З метою захисту інтересів інвесторів фондова біржа може тимчасово або назавжди виключити цінні папери акціонерного товариства з котирувального аркуша. Це відноситься до фірм, що відповідають всім кількісним вимогам, але мають несприятливий фінансовий стан, оскільки банкрутство компанії - удар і по репутації біржі, де котирувалися її цінні папери.

Існують три форми тимчасового припинення котирування на біржі:

• відстрочка початку торгівлі (до відкриття торгів біржа може наказати трейдерам збалансувати замовлення на покупку або продаж і тим самим визначити більше справедливу ціну, якщо по якому-небудь видів цінних паперів надійшла велика кількість замовлень на покупку або продаж);

• перерва в торгівлі (оголошується в будь-який час для повідомлення якої-небудь важливої інформації);

• припинення торгівлі на одну сесію й більше (використовується, коли потрібний час, щоб розібратися в якійсь важливій події, а також при порушенні компанією угоди про лістинг до його усунення, або ухваленні рішення щодо делістингу цінних паперів компанії-емітента).

Делістинг - виключення з біржового списку - може бути, якщо:

• емітент оголошений банкрутом або його фінансовий стан визнаний незадовільним;

• публічне розміщення цінних паперів досягає неприйнятно малих масштабів або є інша їх невідповідність мінімальним вимогам лістингу;

• компанії-емітенти в письмовому виді подають заяву про виключення їх цінних паперів із числа, що котируються;

• цінні папери емітента відкликані для обміну на нові, або для погашення при їх дробленні, а також при злитті з іншою фірмою;

• порушується угода про лістинг;

• компанією-емітентом не представлено щорічний звіт або інша інформація в зазначений термін і т.ін.