9.2. Фондовий ринок України

Фондовий ринок - це інститут чи механізм, що зводить разом покупців (пред'явників попиту) і продавців (постачальників) фондових цінностей, тобто цінних паперів.

Ринок цінних паперів дозволяє урядам і підприємствам розширювати коло джерел фінансування, не обмежуючись самофінансуванням і банківськими кредитами. Потенційні інвестори у свою чергу за допомогою ринку цінних паперів одержують можливість вкладати свої заощадження в більш широке коло фінансових інструментів, тим самим одержуючи великі можливості для вибору.

Поняття фондового ринку і ринку цінних паперів збігаються. Відповідно до визначення, товаром, що обертається на даному ринку, є цінні папери, що, у свою чергу, визначають склад учасників даного ринку, його місце розташування, порядок функціонування, правила регулювання і т. ін.

Ціль функціонування ринку цінних паперів – як і усіх інших сегментів фінансового ринку – полягає в тому, щоб забезпечувати наявність механізму для залучення інвестицій в економіку шляхом установлення необхідних контактів між тими, хто має потребу в коштах, і тими, хто хотів би інвестувати надлишковий доход.

На фондовому ринку України, згідно із Законом України „Про цінні папери та фондовий ринок”, здійснюються такі види професійної діяльності:

1. діяльність з торгівлі цінними паперами;

2. діяльність з управління активами інституційних інвесторів;

3. депозитарна діяльність;

4. діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку.

У ринковій економіці ринок цінних паперів є основним способом перерозподілу грошових нагромаджень. Таким чином, фондовий ринок створює умови для вільного, хоча і регульованого, переливу капіталів у найбільш ефективні галузі господарювання.

Будь-який фондовий ринок складається з наступних компонентів:

• суб'єкти ринку;

• власне ринок (біржовий та позабіржовий фондові ринки);

• органи державного регулювання і нагляду (НБУ, Міністерство фінансів і т.д.);

• саморегулюючі організації (об'єднання професійних учасників ринку цінних паперів, що виконують визначені регулюючі функції);

• інфраструктура ринку:

а) правова;

б) інформаційна (фінансова преса, система фондових показників і т. ін.);

в) депозитарна і розрахунково-клірингова мережа (для державних і приватних паперів часто існують роздільні депозитарно - клірингові системи);

д) реєстраційна мережа.

Суб'єктами ринку цінних паперів є:

1) емітенти (позичальники) - держава в особі уповноважених органів; юридичні особи і громадяни, що залучають на основі випуску цінних паперів необхідні їм кошти і виконують від свого імені передбачені в цінних паперах зобов'язання;

2) інвестори (чи їх представники, що не є професійними учасниками ринку цінних паперів) - громадяни чи юридичні особи, що здобувають цінні папери у власність, повне господарське ведення чи оперативне управління з метою здійснення засвідчених цими цінними паперами майнових прав (населення, промислові підприємства, інституціональні інвестори - інвестиційні фонди, страхові компанії й ін.);

3) професійні учасники ринку цінних паперів - юридичні особи і громадяни, які здійснюють види діяльності, що визнані професійними на ринку цінних паперів (дилерська, брокерська діяльність).

Ринок цінних паперів створює можливості для об'єднання позичальників і інвесторів. У результаті формується система, через яку позичальники можуть запозичати кошти з великої розмаїтості джерел, а інвестори одержують велике коло продуктів, у які вони можуть вкладати кошти. Одна з основних вигод цієї системи полягає в тому, що позичальники можуть запозичати значно великі суми, ніж раніше, і кредитування може здійснюватися за рахунок об'єднання ресурсів різних інвесторів.

При існуванні ринку цінних паперів вкладник може одержати прямий доступ до підприємства, і так само підприємство може звернутися до вкладника безпосередньо як до джерела фінансування. Ці взаємини називаються первинним ринком. Первинний ринок поєднує фазу конструювання нового випуску цінних паперів і їхнє первинне розміщення. Вкладник – тепер інвестор - бажає мати можливість швидко реалізувати свої інвестиції. У цьому зв'язку ринок цінних паперів, використовуючи посередників і формуючи фінансові установи, створює вторинний ринок, що сприяє рішенню таких задач. Вторинний ринок - це ринок, на якому обертаються раніше емітовані на первинному ринку цінні папери. У свою чергу вторинний фондовий ринок підрозділяється на організований і неорганізований ринки.

Існують 3 моделі фондового ринку в залежності від банківського чи небанківського характеру фінансових посередників:

1. Небанківська модель (США) – в якій посередниками виступають небанківські компанії по цінних паперах.

2. Банківська модель (Німеччина) - посередниками виступають банки.

3. Змішана модель (Японія) - посередниками є як банки, так і небанківські компанії.

Крім того, фондові ринки можна класифікувати за іншими критеріями:

1. по територіальному принципу (міжнародні, національні і регіональні ринки);

2. по видам цінних паперів (ринок акцій, облігацій і т.п.);

3. по видам угод (касовий ринок, форвардний ринок і т.д.);

4. по емітентам (ринок корпоративних цінних паперів, ринок державних цінних паперів і т. ін.);

5. по термінам (ринок коротко-, середньо-, довгострокових і безстрокових цінних паперів);

6. по галузевому й іншим критеріям.